Рішення № 86878844, 26.12.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.12.2019р. Справа №905/1241/19

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 9, код ЄДРПОУ 20113829)

до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, Іллічівський район, просп.Нікопольський, буд.54, код ЄДРПОУ 25 186738)

до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» (76018, Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул.Василіянок, буд.22, код ЄДРПОУ 22186790)

про стягнення 17154,20 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Клименко Ю.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», м.Маріуполь про стягнення матеріальних збитків в сумі 17154,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на виплату страхового відшкодування згідно із умовами договору №3116/258/001597 від 09.11.2015р. добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок чого до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» перейшло право вимоги до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності заподіювача шкоди - Співака П.Л.

Ухвалою суду від 31.07.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1241/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 19.09.2019р. розгляд справи №905/1241/19 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі в якості співвідповідача (відповідача 2) Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Галицька».

У заяві №1344/125 від 15.10.2019р. Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» розгляд справи просило здійснювати без участі власного представника.

На підставі ухвали суду від 22.10.2019р. змінено найменування позивача у справі №905/1241/19 з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна».

Відповідач 1 у жодне судове засідання не з`явився, відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 31.07.2019р. про відкриття провадження по справі, ухвали від 19.09.2019р., 17.10.2019р., 30.10.2019р., 28.11.2019р. направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, Іллічівський район, просп.Нікопольський, буд.54.

Однак, конверти із ухвалами суду від 31.07.2019р., 19.09.2019р., 17.10.2019р., 30.10.2019р. були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення».

При цьому, ухвала суду від 28.11.2019р. або докази її вручення до господарського суду не повернулись. Водночас, відповідно до інформації, яка наявна у розділі «Форма пошуку» офіційного веб-порталу Акціонерного товариства «Укрпошта», поштове відправлення за номером №6102230593956 було здано до пересилання та не вручено під час доставки: інші причини.

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, не з`явлення відповідача до поштового відділення у день надходження поштової кореспонденції суду свідчить про відмову відповідача отримати копії процесуальних документів за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу відповідних ухвал суду згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», яка наявна у матеріалах справи, в тому числі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача 1 про час і місце розгляду справи.

У цьому випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач 1 не був позбавлений права та можливості ознайомитись з відповідними процесуальними документами у справі №905/1241/19 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач 2 також у жодне судове засідання не з`явився, відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив, про розгляд справи був обізнаний, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №7601907545139.

Ухвалою суду від 30.10.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2019р.

У судовому засіданні 28.11.2019р. відкладено розгляд справи на 26.12.2019р.

Представники сторін у судове засідання 26.12.2019р. з розгляду справи по суті не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Разом з тим, норми ст.43 зазначеного нормативно-правового акту зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні учасників справи не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

За приписами ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Враховуючи обставини справи, поведінку учасників судового процесу, її розгляд здійснений судом протягом розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Згідно із ч.1 ст.16 «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із ст.979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 09.11.2015р. між Публічним акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (організаційно-правова форма якого змінена на приватне акціонерне товариство) (страховик) та Приватним акціонерним товариством «Діелектричні кабельні системи України» (страхувальник) було укладено договір №3116/258/001597 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого визначено наступний транспортний засіб:

марка/модель: Fiat Linea,

реєстраційний номер: НОМЕР_1 ,

рік випуску: 2015.

За приписами ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування», зміст якої кореспондується з нормами ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст.1.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дорожньо-транспортною пригодою є подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Як свідчать матеріали справи, постановою від 12.08.2016р. Подільського районного суду м.Києва у справі №758/8931/16-п встановлено, що 04.07.2016р. о 18 год. 35 хв. водій ОСОБА_1 у м.Києві по вул.Набережно-Хрещатицька, керуючи автомобілем «Мерседес», державний номер НОМЕР_2 не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Фіат», державний номер НОМЕР_1 , що спричинило механічні ушкодження обох транспортних засобів, чим порушено п.13.1 Правил дорожнього руху України.

Крім того, у зазначеній постанові місцевого суду вказано, що 04.07.2016р. о 18 год. 35 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Деу», державний номер НОМЕР_3 не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Мерседес», державний номер НОМЕР_2 , в результаті чого, автомобілям завдано механічних ушкоджень, чим порушено п.13.1 Правил дорожнього руху України.

Вказаним процесуальним документом визнано винними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Господарський суд при вирішенні розглядуваного спору приймає до уваги викладені вище обставини, що встановлені при розгляді справи №758/8931/16-п як такі, що відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного кодексу встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За приписами п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, відповідно до положень п.22.1 ст.22 та ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодуванню у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу підлягають, зокрема, витрати, пов`язані з його відновлювальним ремонтом.

Відповідно до наявних у матеріалах справи документів, 29.08.2016р. страхувальних звернувся до позивача із заявою про настання страхової події та виплату страхового відшкодування за договором №3116/258/001597 від 09.11.2015р. добровільного страхування наземного транспорту.

01.08.2016р. суб`єктом оціночної діяльності Семенченко П.О. (сертифікат №17267/14 від 08.12.2014р. суб`єкта оціночної діяльності, дійсний до 08.12.2017р.) було складено звіт №03/08/16, згідно із яким вартість відновлювального ремонту КТЗ Fiat Linea, державний номер НОМЕР_1 (з урахуванням фізичного зносу КТЗ з врахуванням допусків в межах яких відбулась оцінка), складає 22983,73 грн.

Одночасно, згідно із виставленим рахунком на оплату №0000002498 від 15.07.2016р. Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ Драйв» вартість ремонтних робіт автомобіля Fiat Linea, державний номер НОМЕР_1 по наряду-замовленню №ФД00009317 від 15.07.2016р. становила 19778,20 грн з ПДВ (порядок формування цієї вартості наведено у ремонтній калькуляції №ФД00009317).

Відповідно до відомостей, наявних у аварійному сертифікаті б/н від 08.09.2016р. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», страховою компанією погоджено розмір страхового відшкодування на рівні 17154,20 грн (з урахуванням встановленого договором №3116/258/001597 від 09.11.2015р. розміру франшизи).

Зазначені дані щодо розміру страхового відшкодування також відображені у страховому акті №23619/1 Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна».

Згідно із платіжним дорученням №109457 від 12.09.2016р. позивач перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Драйв» грошові кошти в сумі 17154,20 грн в якості страхового відшкодування згідно страхового акту №23619/1.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди 04.07.2016р. автомобіля Fiat Linea, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , позивачем були понесені витрати на виплату страхового відшкодування на суму 17154,20 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю підстав, на думку позивача, для стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (відповідач 1) та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» (відповідач 2) по 50% від суми сплаченого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» страхового відшкодування, оскільки у настанні страхового випадку винні обидва учасники дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч.2 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі №910/12500/17.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях ст.1166 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, за змістом п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п.п.2, 3 постанови №6 від 27.03.1992р. Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Відтак, вирішуючи спір, пов`язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.

Як вказувалось судом, постановою від 12.08.2016р. Подільського районного суду м.Києва у справі №758/8931/16-п встановлено, що дорожньо-транспортна пригода 04.07.2016р. сталася внаслідок вчинення водіями транспортних засобів Mercedes-Benz E, державний номер НОМЕР_2 та DAEWOO Lanos, державний номер НОМЕР_3 однакового порушення Правил дорожнього руху України, а саме: не дотримання безпечного інтервалу, що за висновками суду свідчить про рівний ступень вини обох водіїв, а отже розмір відшкодування розподіляється в рівних долях.

Таким чином, на підставі наведених норм законодавства та визначених судом обставин, враховуючи обопільну вину учасників дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ), встановлену постановою від 12.08.2016р. Подільського районного суду м.Києва у справі №758/8931/16-п, господарський суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» виникло право вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний Приватному акціонерному товариству «Діелектричні кабельні системи України» (страхувальник за договором №3116/258/001597 від 09.11.2015р.) збиток в межах загальної суми 17154,20 грн (17154,20 / 2, по 50% (8577,10 грн) з кожної винної за завдані збитки особи).

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Як вказував позивач, цивільно-правова відповідальність водія, під керуванням якого 04.07.2016р. перебував автомобіль Mercedes-Benz E, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Галицька» (поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/6851893), а водія, який 04.07.2016р. керував автомобілем «Деу», державний номер НОМЕР_3 - Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Іллічівське» (поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/6385898).

Водночас, зазначені вище поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або належним чином засвідчені примірники даних документів до матеріалів справи позивачем не представлені.

Статтею 11 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.5.3 вказаного Положення, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов`язкового страхування.

Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов`язкового страхування у особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі.

Ухвалою господарського суду від 31.07.2016р. у Моторного (транспортного) страхового бюро України було витребувано відомості станом на 04.07.2016р. щодо страхової компанії, якою видано страховий поліс, за яким була застрахована цивільно-правова відповідальність власника легкового автомобіля марки ЗАЗ-DAEWOO, Lanos, державний номер НОМЕР_3 , який термін дії зазначеного полісу, які ним встановлені ліміти відповідальності та франшиза.

За змістом інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ станом на 04.07.2016р., яка була надана Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду (лист №9-09/26620 від 20.08.2019р.), страхувальником автомобіля марки ЗАЗ-DAEWOO Lanos, державний номер НОМЕР_3 за полісом АЕ / НОМЕР_5 визначено ОСОБА_2 , страховиком - Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське», ліміт відповідальності страховика по майну - 50000 грн, франшиза - 0 грн, термін дії поліса: з 09.02.2016р. по 18.02.2017р.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявний у матеріалах справи лист №9-09/26620 від 20.08.2019р.Моторного транспортного страхового бюро України та відомості довідки №95651503 (вих.№41/11-20494/1вх від 22.09.2016р.) про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.23) у їх сукупності є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу DAEWOO, Lanos, державний номер НОМЕР_3 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 04.07.2016р. саме Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Іллічівське» (відповідачем 1).

Відтак, за висновками суду, звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» про стягнення страхового відшкодування в межах суми 8775,10 грн (50% від виплаченої суми) є обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи, що позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» повністю доведений та обґрунтований матеріалами справи, приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем 1 суми збитків у розмірі 8775,10 грн грн, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог у заявленій до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» частині, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. принципу справедливості розгляду справи судом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №342/180/17).

Як вказувалось судом, поліс №АЕ/6851893 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або належним чином засвідчений примірник даного документа позивачем до матеріалів позову не додано.

На вимоги суду, Моторне (транспортне) бюро України надало інформацію, що за результатами запиту не виявлено інформації про чинний на дату 04.07.2016р. договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВВНТЗ) щодо забезпечення автомобілю Mercedes-Benz E, державний номер НОМЕР_2 .

При цьому, наявна у матеріалах справи довідка №95651503 (вих.№41/11-20494/1вх від 22.09.2016р.) про дорожньо-транспортну пригоду також не містить будь-яких даних щодо наявності у ОСОБА_1 , який керував автомобілем Mercedes-Benz E, державний номер НОМЕР_2 , полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або страхового сертифікату «Зелена картка».

Крім того, відповідно до представлених позивачем даних, отриманих за результатами пошуку на офіційному веб-порталі МТСБУ (критерій пошуку «Перевірка чинності поліса внутрішнього ОСЦПВВНТЗ»), Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Галицька» за полісом №АЕ/6851893 визначено наступний забезпечений транспортний засіб: легковий автомобіль марка/модель DAEWOO Lanos, державний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_6 (а.с.74).

Таким чином, з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mercedes-Benz E, державний номер НОМЕР_2 , станом на дату дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Галицька», останній не є відповідальною за завданий ОСОБА_1 збиток особою у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 04.07.2016р. у м.Києві по вул.Набережно-Хрещатицька, внаслідок чого суд дйшов висновку про неправомірність та безпідставність звернення позивача до суду з цим позовом до відповідача 2.

За таких обставин, позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» про стягнення матеріальних збитків в сумі 8775,10 грн залишається судом без задоволення.

Судовий збір згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України в частині вимог, заявлених до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» належить стягнути з відповідача 1 на користь позивача.

Водночас, судовий збір, сплачений заявником за вимогами до відповідача 2, на підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.46, 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», м.Маріуполь про стягнення матеріальних збитків в сумі 8577,10 грн задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, Іллічівський район, просп.Нікопольський, буд.54, код ЄДРПОУ 25186738) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 9, код ЄДРПОУ 20113829) суму матеріального збитку у розмірі 8577,10 грн, а також судовий збір в сумі 960,50 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька», м.Івано-Франківськ про стягнення матеріальних збитків в сумі 8577,10 грн.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 26.12.2019р.

Повний текст рішення складено та підписано 08.01.2020р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця