Ухвала суду № 86875791, 09.01.2020, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________

У Х В А Л А

09 січня 2020 року Справа № 923/60/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у підготовчому засіданні справу

за позовом: Прокурора - заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури, м. Херсон,

до відповідача-1: Херсонської міської ради, м. Херсон,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДИ-МИР ПЛЮС", м. Олешки Херсонської області,

про визнання недійсним рішення, договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації.

За участю представників сторін:

від прокуратури - прокурор відділу прокуратури Херсонської області Федоренко О.Б., посвідчення № 046500;

від відповідача-1- Зеленіна С.М., довіреність № 9-635-9/27 від 26.12.2019р.;

від відповідача-2- адвокат Динюк І.Р., ордер ВТ № 1001162.

У відповідності до ч.1 п.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

в с т а н о в и в:

Прокурор - заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави з позовною заявою до Херсонської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДИ-МИР ПЛЮС" про визнання недійсним другого пункту рішення Херсонської міської ради №1486 від 05.06.2018, яким передано ТОВ "ВЛАДИ-МИР ПЛЮС" в оренду, строком на 5 (п`ять) років, земельну ділянку, площею 0,9236 га, із земель комунальної власності, по вул. Перекопській, 178-З, для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, охорони та іншого призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 6510100000:01:001:1205, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,9236 га, із земель комунальної власності, по вул. Перекопській, 178-З, наданої для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, кадастровий номер земельної ділянки: 6510100000:01:001:1205, укладений між Херсонською міською радою та ТОВ "ВЛАДИ-МИР ПЛЮС", зареєстрований 23.07.2018 за №01180054 та зобов`язання товариство з обмеженою відповідальністю "ВЛАДИ-МИР ПЛЮС" повернути земельну ділянку, площею 0,9236 га, по вул. Перекопській, 178-З, кадастровий номер 6510100000:01:001:1205 вартістю 2557413,82 грн. до земель комунальної власності.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 29.01.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 26 лютого 2019 року за клопотанням прокурора провадження у справі № 923/60/19 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 766/46/19.

Ухвалою від 15 листопада 2019 року поновлено провадження у справі № 923/60/19 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 10 грудня 2019 року суд продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 923/60/19 на 30 днів, прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову та визначено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням поданої заяви та відкладено підготовче засідання на 9 січня 2020 року.

23 грудня 2019 року через відділ документального забезпечення роботи суду від відповідача-1 у справі (Херсонської міської ради) надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №912/2385/18, яке відповідач-1 обґрунтовує наступними обставинами.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Херсонською міською радою встановлено, що Великою Палатою Верховного Суду 07.11.2019 прийнято до розгляду справу №912/2385/18, в межах якої розглядатиметься питання щодо неоднакового застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, в частині повноважень прокурорів для представництва в суді інтересів держави у зв`язку з їх порушенням.

Так, передаючи справу №912/2385/18 на розгляд Великої Палати Верхового Суду, колегія суддів Касаційного Господарського суду вказала на те, що механізм реалізації права прокурора подавати позови до суду в інтересах держави є недосконалим та неоднозначним, що, на думку колегії суддів, може становити порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

Таким чином, на думку колегії суддів Касаційного Господарського суду, наявні питання, які становлять виключну правову проблему, яка має бути вирішена Великою Палатою Верховного Суду, у зв`язку із необхідністю забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором.

Зокрема на думку колегії судців Касаційного Господарського суду, вирішенню підлягають наступні питання:

- чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності;

- які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, встановить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

Відповідач-1 зазначає, що оскільки у справі № 923/60/19 також підлягає застосуванню стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» при встановленні наявності чи відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, Херсонська міська рада вважає, що спір у даній справі виник у правовідносинах, які є подібними з правовідносинами у справі № 912/2385/18, судове рішення у якій на даний час передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

За таких обставин, на думку відповідача-1 розгляд справи № 923/60/19 підлягає зупиненню до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 912/2385/18, оскільки Великою Палатою Верховного Суду будуть висловлені правові позиції, які можуть суттєво вплинути на вирішення даної справи, і такі позиції Верховного Суду, відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України повинні враховуватися у тому числі і господарським судом, а тому просить суд зупинити провадження у справі № 923/60/19 до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 912/2385/18.

24 грудня 2019 року до суду від відповідача-2 у справі надійшов відзив на позовну заяв, відповідно до якого відповідачем-2 позовні вимоги не визнаються та наводяться доводи в обґрунтування своєї правової позиції.

У призначене підготовче засідання 09.01.2019р. прибули повноважні представники сторін.

Представник відповідача-1 наполягає на задоволені клопотання пор зупинення провадження у справі, прокурор заперечує проти задоволення зазначеного клопотання, вважає його необґрунтованим, представник відповідача-2 підтримує заявлене клопотання про зупинення провадження у справі.

Розглянувши клопотання Херсонської міської ради про зупинення провадження у справі № 923/60/19, суд дійшов до наступних висновків

Клопотання ідповідача-1 обґрунтовано тим, що ухвалою Верховного Суду від 16.10.2019 передано справу № 912/2385/18 разом із касаційною скаргою Заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми щодо підстав здійснення представництва прокурором інтересів держави у суді. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 прийняти до розгляду справу № 912/2385/18, призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників на 24 березня 2020 року об 11 годині. Відповідач вважає, що висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно поставленої у цій справі правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто, розумного балансу між приватними й публічними інтересами.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Разом з тим, судом враховано, що відповідно до ст. 53 ГПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

За приписами ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч.4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру").

З урахуванням вищезазначеного можна зробити висновок, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України передано справу № 912/2385/18 разом з касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

При цьому, в ухвалі вказано про наявність виключної правової проблеми, вирішення якої сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто розумного балансу між приватними й публічними інтересами.

За висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які обґрунтовані нормами статей 19, 131-1 Конституції України, статей 53, 174 ГПК України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", рішеннями Конституційного Суду України від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017, від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019, від 20 червня 2019 року № 6-р/2019, виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, становить питання: чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом:

- додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором;

- обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду.

Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначені законом підстави для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"), які, на думку колегії суддів, потребують правового висновку Великої Палати Верховного Суду:

- чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності;

- які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2019 року прийнято до розгляду справу № 912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року.

Таким чином, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває питання щодо застосування норм права, а саме статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у випадку звернення до суду прокурора в інтересах держави в особі органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Що стосується розгляду справи №923/60/19, то прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави за відсутності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, та набув статусу позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що правовідносини у справі №912/2385/18 та у справі №923/60/19 не є подібними.

Таким чином, оскільки у справі № 912/2385/18 та у справі № 923/60/19 правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави не є подібними, а тому суд відмовляє Херсонській міській раді у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 923/60/19.

При цьому, суд враховує, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц вже висловлено правову позицію відносно застосування норм права, а саме статті 23 Закону України "Про прокуратуру", щодо представництва прокурором інтересів держави за відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Частиною першою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод унормовано, що кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Ухвалою від 26 лютого 2019 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №766/46/19, яка перебуває у проваджені Херсонського міського суду Херсонської області.

При цьому, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Отже, суд вважає, що зупинення провадження у цій справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18, засідання у якій призначено на 24.03.2020, призведе до необґрунтованого затягування судового процесу, і як наслідок, до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, за таких обставин суд відмовляє Херсонській міській раді у задоволені клопотання по зупинення провадження у справі № 923/60/19.

Щодо заявленого прокурором усного клопотання про продовження строків для надання відповіді на відзив, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).

Згідно ч. 4 ст.166 ГПК України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив відзиву, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, в відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, в якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ст. 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, які відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, які наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження стоку для подання відповіді на відзив. Представник відповідача-1 не заперечує проти задоволення даного клопотання.

Враховуючі практику Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

За таких обставин, суд продовжує прокурору строк для подачі відповіді на відзив - до 16.01.2020р..

Разом з цим, суд зазначає про те, що строки підготовчого засідання спливають, за приписами ч.3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до частини 1статті 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Відповідно до ст. 8 Конституції України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: правова та фактична складність справи, поведінка заявника, інших учасників справи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (справи "Фрідлендер проти Франції", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії", "Літоселітіс проти Греції").

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25.01.2006, № 1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [. . .] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність подовження строків проведення підготовчого провадження у справі.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 118, 119, 182, 183, 202, 228. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Відмовити Херсонській міській раді у задоволені клопотання по зупинення провадження у справі № 923/60/19.

2. Задовольнити клопотання прокурора про продовження строку для подання відповіді на відзив.

3. Продовжити прокурору строк для подання відповіді на відзив до 16.01.2020р.

4. Продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі № 923/60/19 на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5. Підготовче засідання у справі відкласти.

6. Призначити розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 28 січня 2020 року на 12:00 год., яке відбудеться в залі судових засідань № 207 Господарського суду Херсонської області (м. Херсон, вул. Театральна, 18).

7. Викликати в підготовче засідання представників сторін з доказами їх повноважень, визначеними ст. 60 ГПК України.

8. Копію ухвали надіслати сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до частини 1 статті 235 ГПК України з моменту її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України протягом десяти днів з дня її підписання.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за наступною адресою: http://ks.arbitr.gov.ua.

Ухвалу підписано 13.01.2020р.

Суддя С.В. Нікітенко