Рішення № 86872873, 13.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2020 року м. Київ № 826/11385/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справуза позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Публічного акціонерного товариства «Фінанс Банк»про стягнення коштів у сумі 192 652,36 грн.В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі також - позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фінанс Банк» (далі також - відповідач, ПАТ «Фінанс Банк», Банк), в якому просило суд стягнути з відповідача адміністративно-господарську санкції у розмірі 182 263,16 грн. та пеню на суму 10 389,20 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач у 2017 році не виконав визначений ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю. А саме за даними поданого ПАТ «Фінанс Банк» звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ за 2017 рік з необхідного нормативу кількості осіб з інвалідністю, що мають бути працевлаштовані (1 особа), - не було працевлаштовано жодної такої особи. Крім того, позивач вважає, що відповідачем не було виконано в повній мірі обов`язку з інформування центрів зайнятості про вільну вакантну посаду для працевлаштування особи з інвалідністю. Так, за даними листа Київського міського центру зайнятості від 02.07.2018 №05-8082/10-21/18 упродовж 2017 року відповідач звіти форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) до районних центрів зайнятості не подавав. У зв`язку з наведеним до відповідача на підставі ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» були застосовані адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу (182 263,16 грн.). Проте вказана сума штрафу ПАТ «Фінанс Банк» добровільно та у строк до 15.04.2018 не була сплачена, що стало підставою для нарахування сум пені за період з 17.04.2018 по 20.07.2018 (всього 10 389,20 грн.). Позивач вважає, що вказані суми штрафу та пені підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2018 відкрито провадження у справі №826/11385/18 за вказаним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2018 провадження у даній справі зупинялося до перегляду ухвали суду від 08.08.2018 в порядку апеляційного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 провадження у цій справі поновлено.

Відповідачем до канцелярії суду поданий відзив на позовну заяву та додаткові матеріали, разом з доказами направлення копій таких на адресу позивача. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував відсутністю Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів правових підстав для застосування до ПАБ «Фінанс Банк» адміністративно-господарських санкцій в силу того, що з червня 2016 року Банк перебуває у стані припинення. Ліквідація Банку здійснюється в порядку, визначеному Законами України «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Так, за приписами ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у т.ч. зі сплати податків і зборів, обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідації банку. Водночас порядок погашення кредиторських вимог до банку та строк їх заявлення чітко регламентований зазначеним Законом. Крім того, відповідач зазначив, що виконання вимог закону щодо дотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю в 2017 році виявилося неможливим внаслідок перебування Банку у стані припинення, що, на думку позивача, є підставою для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та прийняття рішення у справі по суті з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство «Фінанс Банк» (код ЄДРПОУ 19193869) подало до Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік (поштова-річна) за формою №10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики №42 від 10.02.2007. Відповідно до цього Звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) у Банку складала 19 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», - становить 1 особа.

Київським міським відділенням Фонду за результатами проведеної перевірки зазначеного Звіту форми №10-ПІ, з урахуванням отриманої від Київського міського центру зайнятості інформації (лист від 02.07.2018 №05-8082/10-21/18) щодо неподання Публічним акціонерним товариством «Фінанс Банк» у 2017 році звітів форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», зроблено висновок, що відповідачем не виконано відповідний норматив, визначений для працевлаштування інвалідів на підприємстві із середньообліковою чисельністю штатних працівників від 8 до 25 осіб, як це передбачено ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

На підставі викладеного позивач розрахував суму адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та звернувся до суду із позовом про стягнення такої санкції (штрафу) разом із нарахованою пенею за прострочення сплати штрафу за період з 17.04.2018 по 20.07.2018.

За наданим позивачем розрахунком розмір адміністративно-господарських санкцій (штрафу), що підлягає стягненню з відповідача становить, 182 263,16 грн. та пеня 10 389,20 грн.

Судом також встановлено, що 30.05.2016 рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «Фінанс Банк», оформленим у вигляді протоколу №35, було вирішено: припинити діяльність Банку, шляхом ліквідації у добровільному порядку згідно чинного законодавства. При цьому, визначено, що процедура ліквідації Банку розпочинається після отримання згоди на це Національного банку України з дати відкликання Національним банком України банківської ліцензії, генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. Крім того, цим же рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «Фінанс Банк» затверджено Порядок ліквідації Банку та склад ліквідаційної комісії банку.

31.05.2016 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення за №39-рш «Про надання згоди на ліквідацію та відкликання банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства «Фінанс Банк», яким надано згоду на ліквідацію Банку, відкликано банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, що були видані ПАТ «Фінанс Банк».

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованої станом на 02.06.2016 відносно ПАТ «Фінанс Банк», до Єдиного державного реєстру внесені відомості про перебування Банку в стані припинення.

Розглядаючи спір по суті суд дійшов висновків про наступне.

За змістом норм ч. 1 - 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від 21.03.1991 №875-ХІІ зі змінами та доповненнями (далі - Закон №875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (ч. 4 ст. 19 Закону №875-XII).

Статтею 18 Закону №875-XII передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у них професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нормами ст. 181 Закону №875-XII передбачено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вбачається, що обов`язок щодо працевлаштування інвалідів покладено як на суб`єктів господарювання, так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості. Обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування інвалідів. В той же час, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування (аналогічна правова позиція наведена в тексті постанови Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №П/811/693/17).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення», від 05.07.2012 №5067-VI, роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульований наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання».

Вказаним Порядком встановлена єдина форма призначена для інформування центру зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та порядок її подання.

Зокрема, згідно з п. 2.1, п. 1.3 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», зазначена форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Аналогічні положення містяться в п. 3 і п. 5 цього ж Порядку (в чинній редакції, що діє з 07.02.2017).

Тобто, звіт форми №3-ПН є доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Згідно з пунктом 1.1. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42, форма №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів форма №10-ПІ (річна) подається роботодавцем до територіального відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі відділення Фонду) шляхом подання не пізніше 1 березня, наступного після звітного періоду статистичної звітності.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Тобто, Законом №875-XII передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Згідно з ч. 2 - 5 цієї ж статті Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом. України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Як свідчать наявні у справі матеріали, відповідачем був поданий до Фонду Звіт форми №10-ПІ за 2017 рік, де зафіксовані відповідні показники щодо невиконання Банком нормативу робочих місця для працевлаштування особи з інвалідністю та визначена сума адміністративно-господарських санкцій у зв`язку з цим у розмірі, що відповідає заявленій до стягнення сумі штрафу.

Згідно з листом Київського міського центру зайнятості від 02.07.2018 №05-8082/10-21/18, адресованим в.о. директора Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Усольцевій В.В., ПАТ «Фінанс Банк» протягом 2017 року звітів за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», на яких може використовуватися праця інвалідів, до районних центрів зайнятості м. Києва не подавало.

Дана обставини відповідачем в тексті відзиву на позов не заперечувались. Також за даними звіту форми №10-ПІ за 2017 рік, копія якого наявна у матеріалах справи, відповідач самостійно обрахував передбачену Законом №875-XII адміністративно-господарську санкцію у розмірі 182 263 грн.

Натомість представник відповідача повідомив суд, що Банк не мав змоги виконати вимоги ст. 19 Закону №875-XII з тієї причини, що починаючи з червня 2016 Банк перебував у стані припинення, шляхом ліквідації. На підтвердження наведеної обставини представник відповідача подав до суду належні та достатні докази: копії протоколу засідання позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «Фінанс Банк» від 30.05.2016 №35 з додатком - Порядком ліквідації Банку, рішення Правління Національного банку України від 31.05.2016 №39-рш, протоколу засідання ліквідаційної комісії ПАТ «Фінанс Банк» від 01.06.2016, виписки з Єдиного державного реєстру.

Зокрема, за змістом Порядку ліквідації Банку, затвердженого 30.05.2016 рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «Фінанс Банк», передбачалося, не створення нових вакансій, а звільнення працівників банку у встановленому законом порядку в ході здійснення процедури ліквідації банку.

У контексті з наведеними обставинами суд враховує те, що законом також передбачено випадки, у яких суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Дослідивши та проаналізувавши надані відповідачем документи суд дійшов висновку, що відповідачем доведено документально наявність у нього поважних та незалежних від нього причин неможливості створення в 2017 році умов для працевлаштування інвалідів в установі банку, шляхом забезпечення у період ліквідації банку середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу. Вказані обставини, на думку суду, свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності на підставі ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, що у свою чергу спростовує обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення адміністративно-господарську санкції та пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 11, 12, 72 - 77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 22869098, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 104) до Публічного акціонерного товариства «Фінанс Банк» (код ЄДРПОУ 19193869, адреса: 02002, м. Київ, вул. Панельна, 5) про стягнення коштів у сумі 192 652,36 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок