Рішення № 86869812, 13.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2020 року м. Київ № 320/4552/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення пенсії

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання незаконними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження максимального розміру пенсії, призначеної ОСОБА_1 ; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з 01.10.2019 здійснювати перерахунок та виплату в подальшому пенсії ОСОБА_1 без обмежень максимального розміру пенсії; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 різниці між нарахованою та виплаченою пенсією за період часу з 01.10.2017 по 31.07.2019 у розмірі 133479,21 грн.

Позов мотивовано протиправністю обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ.

Ухвалою суду від 27.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що заяву позивача щодо протиправного обмеження максимального розміру його пенсії та зобов`язання здійснити виплату різниці між нарахованою та виплаченою пенсією розглянуто відповідачем в порядку Закону України «Про звернення громадян», тому надану відповідь не можна вважати правовим актом індивідуальної дії в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Також відповідачем зазначено про відсутність підстав для перерахунку та виплати позивачу пенсії, оскільки рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для відповідної категорії військовослужбовців Урядом не приймалось, а правова норма, якою передбачено обмеження максимального розміру пенсій має застосовуватись не тільки для призначених пенсій, а й щодо перерахованих пенсій.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

Відповідно до витягу з наказу Міністра оборони України від 22.09.2017 №666, підполковника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), провідного інженера (старшого офіцера) групи менеджменту повітряного простору та цивільно-військової координації відділу організації та менеджменту повітряного простору служби аеронавігаційного обслуговування Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я). Вислуга років у ЗС: календарна - 25 років 02 місяці, пільгова - 40 років 07 місяців.

Згідно витягу з наказу від 28.09.2017 №708/о підполковника ОСОБА_1 , провідного інженера (старшого офіцера) групи менеджменту повітряного простору та цивільно-військової координації відділу організації та менеджменту повітряного простору служби аеронавігаційного обслуговування Украероруху, звільненого з військової служби у запас відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті, за пунктом «б» (за станом здоров`я) наказом Міністра оборони України від 22.09.2017 №666, з правом носіння військової форми одягу, звільнено з займаної посади 30.09.2017.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про здійснення йому виплати різниці між нарахованою та виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 по 31.05.2019 у розмірі 123968,60 грн.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.07.2019 №1356/Д-01 позивачу повідомлено про виплату йому пенсії у розмірі 15640,00 грн. відповідно до вимог діючого законодавства.

Вважаючи неправомірним обмеження максимального розміру пенсії та невиплату відповідачем різниці між нарахованою та виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 по 31.05.2019, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначено Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ).

Згідно з преамбулою Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

З наявного у матеріалах справи протоколу за пенсійною справою 1001018681 від 01.10.2017 вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України призначено пенсію позивачу в розмірі 10740,00 грн., виходячи з суми грошового забезпечення для обчислення пенсії - 28005,62 грн. та основного розміру пенсії - 19603,93 грн. (70% грошового окладу).

Як зазначив позивач, відповідачем протиправно обмежено максимальний розмір пенсії, наслідком чого є отримання пенсії в меншому розмірі ніж гарантовано Закон №2262-ХІІ.

Судом встановлено та підтверджується наявною у матеріалах справи копією пенсійної справи ОСОБА_1 , що нарахована пенсія позивача становила з 01.10.2017 - 20006,93 грн., з 01.01.2018 - 20006,93 грн., з 01.05.2018 - 20006,93 грн., з 01.07.2018 - 20006,93 грн., водночас виплати здійснювались з 01.10.2017 - 10740,00 грн., з 01.01.2018 - 10740,00 грн., з 01.05.2018 - 13730,00 грн., з 01.07.2018 - 14350,00 грн.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, частину п`яту статті 43 Закону №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону №2262-XII зі змінами, зокрема, частина сьома статті 43, згідно з якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Зазначені положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII зі змінами втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України свого Рішення, тобто - 20.12.2016.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 №1774-VIII, який набув чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 №1774-VIII визначено коло осіб, щодо яких обмеження з виплати пенсій протягом визначеного періоду не застосовуються.

Втім, як уже зазначалось, згідно рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 частина сьома статті 43 Закону №2262-XII зі змінами втратила чинність 20.12.2016.

Внесення змін до положень Закону №2262-XII у спосіб заміни слів і цифр «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року» не могло бути здійсненим, оскільки положення до яких вносились зміни втратили чинність, тобто такі зміни є нереалізованими (наприклад, постанова Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №295/2039/17 (85804342)).

Отже, враховуючи те, що виплата пенсії позивачу обмежена, в тому числі, на підставі частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII (втратила чинність з 20.12.2016 на підставі рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016), до якої внесено зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 №1774-VIII, які, за висновком суду є нереалізованими, така підстава для обмеження максимального розміру пенсії є протиправною.

Статтею 63 Закону №2262-XII встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку (частина перша). Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону (частина друга). Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських (частина третя). Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина четверта). Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються (частина п`ята).

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження виникнення з 01.10.2019 обставин, які слугують підставами для перерахунку пенсій, встановленими статтею 63 Закону №2262-XII, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з 01.10.2019 здійснити перерахунок пенсії позивачу.

На думку суду, невиплачена позивачу пенсія є майном у розумінні статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, втручання в право мирно володіти майном повинно бути законним, що, в свою чергу, вимагає дотримання відповідних положень законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (наприклад, рішення в справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, пункт 167). Цей принцип також означає, що застосовні положення національного законодавства мають бути достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (наприклад, рішення в справі «Будченко проти України», заява №38677/06, пункт 40).

У даному випадку, суд дійшов висновку, що втручання в право позивача, гарантоване статтею 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснено на підставі закону, який не відповідає наведеним критеріям, оскільки зміни внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 №1774-VIII до статті 43 Закону №2262-XII, яка втратила чинність, тобто внесені зміни не були реалізованими.

Суд також вважає, що положення проаналізованих законів стосовно обмеження максимального розміру пенсії, у тому числі частина сьома статті 43 Закону №2262-XII, не відповідають критеріям чіткості та передбачуваності.

Так, визначивши максимальний розмір пенсії Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI та встановивши, що наведене обмеження не поширюється на осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом, вносяться зміни до статті 43 Закону №2262-XII, яким визначено інший максимальний розмір пенсії. При цьому після рішення Конституційного Суду України, який визнав відповідні зміни щодо максимального розміру пенсії, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII неконституційними, ухвалюється Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 №1774-VIII, метою якого є продовження визнаного неконституційним обмеження на 2017 рік.

За таких обставин застосуванню підлягають положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI щодо непоширення на позивача обмежень максимального розміру пенсії, які є більш сприятливими для позивача, оскільки, як уже зазначалось, втручання у право мирно володіти майном, гарантоване Конвенцією, має здійснюватись на підставі закону, який повинен відповідати критеріям, зокрема, чіткості та передбачуваності.

З огляду на зроблені судом висновки, зважаючи на судову практику, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання незаконними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження максимального розміру пенсії, відповідно підлягає задоволенню вимога про зобов`язання відповідача виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимального розміру.

Щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь позивача різниці між нарахованою та виплаченою пенсією з 01.10.2017 по 31.07.2019 у розмірі 133479,21 грн., позивачем зазначено, що: за період часу з 01.10.2017 по 31.12.2017 пенсія позивача становила 20006,93 грн., водночас відповідач сплачував 10740,00 грн., тобто протягом трьох місяців недоплачував по 9266,93 грн.; за період часу з 01.01.2018 по 30.06.2018 пенсія позивача становила 20006,93 грн., водночас відповідач сплачував 13730,00 грн., тобто протягом шести місяців недоплачував по 6276,93 грн.; за період часу з 01.07.2018 по 30.11.2018 пенсія позивача становила 20006,93 грн., водночас відповідач сплачував 14350,00 грн., тобто протягом п`яти місяців недоплачував по 5656,93 грн.; за період часу з 01.12.2018 по 30.06.2019 пенсія позивача становила 20018,18 грн., водночас відповідач сплачував 14970,00 грн., тобто протягом семи місяців недоплачував по 5048,18 грн.; за період часу з 01.07.2019 по 31.07.2019 пенсія позивача становила 20034,93 грн., водночас відповідач сплачував 15640,00 грн., тобто протягом одного місяця недоплати 4394,93 грн.

Втім, з пенсійної справи позивача вбачається, зокрема, що виплати позивачу пенсії здійснювались з 01.01.2018 у розмірі 10740,00 грн., з 01.05.2018 у розмірі 13730,00 грн., що суперечить наведеним розрахункам позивача. При цьому матеріали пенсійної справи не містять перерахунків пенсії позивачу з 01.12.2018, з 01.07.2019. Тому суд вважає заявлену позивачем до стягнення з відповідача суму різниці між нарахованою та виплаченою пенсією за період часу з 01.10.2017 по 31.07.2019 у розмірі 133479,21 грн. необґрунтованою.

За висновком суду, достатнім способом захисту порушених прав позивача щодо невиплати йому пенсії у належному розмірі, буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області виплатити на користь позивача різницю між нарахованою та виплаченою пенсією за період часу з 01.10.2017 по 31.07.2019. Відтак, вимога про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь позивача різниці між нарахованою та виплаченою пенсією за період часу з 01.10.2017 по 31.07.2019 у розмірі 133479,21 грн. підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів - учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, Героїв України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Судом встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, відповідно звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позов задоволено частково і сторонами не надано доказів понесення ними судових витрат, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження максимального розміру пенсії, призначеної ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмежень максимального розміру пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між нарахованою та виплаченою пенсією за період часу з 01.10.2017 по 31.07.2019.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ-71, вул. Ярославська, 40).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 13 січня 2020 року.