Рішення № 86869745, 13.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2020 року 320/3526/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (02090, м.Київ, вул.Бутлерова, буд.1, код ЄДРПОУ 40720198) (далі –Позивач) з позовом до Київської митниці ДФС (08307, Київська область, м.Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 39470947) (далі – Відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 26.12.2018 №UA125220/2018/010058/2;

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов Контракту поставки товарів № 1758, укладеного 02 квітня 2018 року між AIMONGROUPLIMITED (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (покупець) (далі – Контракт) Позивач придбав товар. З метою митного оформлення Позивач подав Відповідачу митну декларацію UA125220/2018/71640 та документи, а саме: Контракт, інвойс, PackingList, коносамент, міжнародну товарно-транспортну накладну; сертифікат про походження товарів; висновок; довідку про транспортні витрати; страховий сертифікат; інформаційний лист постачальника; договір страхування та додаткову угоду № 5 до нього; договір перевезення.

На запит Відповідача про надання додаткових документів Позивач надав наступні документи: прайс-лист продавця; комерційну пропозицію; рахунок; акт виконаних робіт; експертний висновок.

Крім того, для огляду Відповідачу Позивач надав: рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт; комерційну пропозицію; договір перевезення.

Відповідачем, на переконання Позивача, неправомірно було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2018 № UA125220/2018/010058/2 (далі – Рішення про коригування), яким скориговано заявлену Позивачем митну вартість у митній декларації ВМД № UA125220/2018/716040, а також складено Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125220/2018/00166 (далі – Картка відмови) незважаючи на подані Позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом.

Правовою підставою для звернення до суду Позивач зазначив вимоги: статті 49 Митного кодексу України (далі – МК України), яка визначає зміст митної вартості товарів; статті 51 МК України, яка регулює визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України; статті 53 МК України, яка визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості; статті 57 МК України щодо методів визначення митної вартості товарів.

Ухвалою від 15 липня 2019 року суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 07 серпня 2019 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 23.10.2019.

Ухвалою від 23 жовтня 2019 року суд продовжив підготовче провадження та оголосив перерву до 11 листопада 2019 року.

23 жовтня 2019 року Відповідач надіслав до Київського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши, що в силу вимог 54 МК України Відповідач має право впевнитись у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, а у разі необхідності – запитувати інформацію у декларанта. В свою чергу, відповідно до вимог статті 53 МК України декларант зобов`язаний надати запитувану інформацію (документи).

Відповідач зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складних митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: пункт 6.1 Договору на перевезення містить мовні розбіжності; рахунок перевезення виданий до прибуття судна у порт; прайс-лист складений на іншу юридичну особу, ніж та, що зазначена у вимозі про надання документів; експертний висновок не містить повної інформації щодо ціни товару; не надано на вимогу митного органу запитуваних документів; не надано відомостей щодо числових значень, з яких складається розмір страхової суми.

На переконання Відповідача, відповідно до ч.2 ст. 58 МК України з поданих Позивачем документів не можливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, а тому реалізуючи своє право на можливість упевнитися у достовірності та точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості товарів, гарантоване ч.5 ст.54 МК України та статтею 17 Угоди про застосування VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року, Відповідач витребував від Позивача додаткові документи, які останній не надав.

Відповідач зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення діяв відповідно до вимог частини 6 статті 54 МК України щодо права митного органу відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав; керуючись вимогами статті 320 МК України, відповідно до якої форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Метод визначення митної вартості за ціною контракту (основний метод), на думку Відповідача, не міг бути застосований у зв`язку із неможливістю обчислення заявлених Позивачем даних та відсутністю підтверджуючих документів. У зв`язку з цим був застосований резервний метод.

05 листопада 2019 року представник Позивача надав до Київського окружного адміністративного суду письмові пояснення, в яких зазначив, що вимоги Відповідача є неправомірними, а саме: 1) стосовно витрат на страхування – страховий поліс є належним та достатнім страховим документом, а в силу вимог статті 9 Закону України «Про страхування», а також пункту 3.1 Договору страхування надані документи підтверджуючи зазначену страхову суму; 2) щодо договору на перевезення – Відповідачем не надано офіційний переклад спірного пункту Договору, а також інші подані Позивачем документи узгоджуються зі змістом Договору; 3) щодо не підтверджених витрат на транспортування – Позивач надав всі документи, які підтверджують заявлені витрати на транспортування; 4) стосовно розбіжностей в умовах поставки – вказана розбіжність пояснюється із загальнодоступних джерел та із відповідного рішення суду; 5) щодо невідповідності у експертному висновку – відповідальність покладена на експертну установу, а митний орган не вчинив дій щодо перевірки його достовірності (якщо у митного органу є сумніви); 6) стосовно ненадання додаткових документів – відповідно до вимог статті 53 МК України запитувані документи надаються митному органу у разі їх наявності, а Позивач повідомив вказаному органу державної влади, що інші документи, ніж ті, що були надані, у нього відсутні.

28 серпня 2019 року Відповідач надіслав до суду клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку із пропущенням строку позовної давності, яке суд не задовольнив.

23 жовтня 2019 року та 11.11.2019 учасниками процесу заявлені клопотання про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 12.12.2019 та у подальшому прийняв рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

02 квітня 2018 року між AIMONGROUPLIMITED, Китай (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-фуд» (покупець) був укладенийКонтракт поставки товарів № 1758 (далі – Контракт), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця продукцію в асортименті, кількістю та за ціною, що визначені у виставлених постачальник інвойсах, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (пункт 1.1 Контракту) (а.с.101-110).

Згідно з пунктом 4.1 Контракту ціна товару погоджується сторонами та встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію.

Ціна товару включає в себе вартість продукту (продукції), тари (палет), упаковки та/або термоусадочної упаковки, вартість робіт, пов`язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару в місце поставки, якщо інше не узгоджене сторонами (пункт 4.2 Контракту).

На виконання умов Контракту продавець поставив товар на загальну суму 19585,20USD(доларів США) згідно з Інвойсом FZAMC18082A від 06 вересня 2018 року (а.с.90).

Відповідно до Коносаменту BILLOFLADING № SHZ2457176 (а.с. 91-92) Позивачу було поставлено товар –посуд загальною вагою 27550,9 кг (а.с.31).

Така ж маса поставленого товару згідно з Контрактом зазначена у Міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 008480 від 04.11.2018 (а.с.31).

19 грудня 2018 року Позивач подав Відповідачу електронну митну декларацію № UA125220/2018/716040за Контрактом з метою митного оформлення товару, а саме: посуд столовий глазурований, виготовлений з кам`яної кераміки: арт.671449, тарілка чорна 26 см, 4512 шт.; арт.671450, тарілка чорна 22 см, 6732 шт.; арт.671263, миска чорна 14,8 см, 1392 шт.; арт.671451, тарілка супова чорна 22,5 см, 2568 шт.; арт.663328, тарілка сіра 26 см, 3600 шт.; арт.663329, тарілка сіра 22 см, 7416 шт.; арт.663327, миска сіра 14,8 см, 7152 шт.; арт.663321, чашка сіра 350 мл, 8832 шт.; арт.671254, тарілка оливкова 26 см, 3552 шт.; арт.671255, тарілка оливкова 22 см, 4680 шт.; арт.671253, миска оливкова 14,8 см, 6000 шт; арт.671256, тарілка супова оливкова 22,5 см, 2880 шт. Виробник: ХЖС (Шеньчжень) Ко, Лімітед. Країна виробництва: CN (а.с.18-20,87-88).

Відповідно до змісту електронної митної декларації № UA125220/2018/716040 від 19грудня 2018 року, враховуючи ціну поставленого товару згідно з Інвойсом FZMC18082Aвід 06 вересня 2018 року, Позивач заявив митну вартість на товар у сумі 588 866,44 грн (або 21 086,12 USD (дол.США), до якої включено: витрати на транспортування – 41 135,6400 грн. та витрати на страхування – 780,1300 грн. (а.с.20).

Крім митної декларації № UA125220/2018/716040Позивач надав Відповідачу такі документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів:

1) Контракт поставки товарів № 1758, укладений 02 квітня 2018 року між AIMONGROUPLIMITED, Китай (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-фуд» (а.с.101-110);

2) Інвойс FZAMC18082A від 06 вересня 2018 року (а.с.90);

3) PackingListFZAMC18082A від 06 вересня 2018 року(а.с.89);

4) Коносамент BILLOFLADING №SHZ2457176 (а.с. 91-92);

5) Міжнародну товарно-транспортну накладну CMR№ 008480 від 04.11.2018 (а.с.31);

6) Сертифікат про походження товарів № 18С4403А9865/00517 (а.с.94);

7) Висновок Управління експертиз та досліджень хімічної промислової продукції Департаменту податкових та митних експертиз ДФС № 142005702-0717, складений04 грудня 2018 року (а.с.95-98);

8) Довідку про транспортні витрати від 05.11.2018 № 6719 (а.с.34);

9) Сертифікат ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» від 11.10.2018 № 8904 (а.с.36);

10) Інформаційний лист постачальника від 07.11.2018 № 07112018 (а.с.39-40);

11) лист від 26.12.2018 № 1819 (а.с.43);

12) Генеральний договір добровільного страхування вантажів від 28.11.2016 № 101023480, укладений між Позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» (а.с.111-120);

13) Додаткову угоду № 5 до Генерального договору добровільного страхування вантажів від 28.11.2016 № 101023480 (а.С.121);

14) Договір № 1763, укладений 07.11.2016 між ТОВ «СМА СИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСИЗ Україна» (перевізник) та Позивачем (замовник) (а.с.122-131);

На запит Відповідача про надання додаткових документів Позивач листом від 26.12.2018 № 1819 (а.с.43) надав наступні документи: прайс-лист продавця від 04.07.2018 (а.с.30); комерційну пропозицію AIMONGROUPLIMITED, Китай (постачальника) від 20.08.2018 № 200818 (а.с.33); рахунок UAIM0309807 від 11.10.2018 (а.с.35);Акт виконаних робіт № UAIM0309807 від 11.10.2018 (а.с.37-38);Експертний висновок Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № Ц-960 від 26 грудня 2018 року (а.с.41-42).

Крім того, для огляду Позивач надав такі оригінали документів: рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 11.10.2018 №UAIM0309807; Акт виконаних робіт № UAIM0309807 від 11.10.2018; комерційну пропозицію AIMONGROUPLIMITED, Китай (постачальника) від 20.08.2018 № 200818; договір перевезення від 07.11.2016 № 1763.

Відповідач Рішенням про коригування митної вартості товарів від 26.12.2018 № UA125220/2018/010058/2 скоригував заявлену Позивачем митну вартість у митній декларації ВМД № UA125220/2018/716040, зазначивши ввізне мито (5%) у сумі 34281,23 грн. та податок на додану вартість (20%) – 143 981,11 грн.(а.с.49-52).

Підставами для прийняття Рішення про відмову Відповідач зазначив, що документи містять розбіжності не містять всіх відомостей, що підтверджують значення складових митної вартості товарів: 1) Договір на перевезення № 1763 від07.11.2016 містить розбіжності , в п.6.1 «Порядок расчетов» відрізняється зміст тексту російською та англійськими мовами: у англійській версії наявна фраза, яка передбачає надання рахунку за фрахт та послуг по виконанню робіт у день прибуття судна; 2) рахунок перевезенняUAIM0309807 виданий 11.10.2018 до прибуття судна у порт; 3) прайс-лист складений AIMONGROUPLIMITED, а вимога митного органу була надати прайс-лист виробника товарів (ХЖС Шеньчжень) Ко., Лімітед; 4) експертний висновок від 26.12.2018 № Ц-960 не містить повної інформації щодо ціни товару; 5) не надано на вимогу митного органу: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); копію митної декларації країни відправлення; не надані виписки з бухгалтерської документації, що стосується раніше імпортованих товарів; 6) не надано відомостей щодо числових значень, з яких складається розмір страхової суми. Подані декларантом основні документи не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про складові заявленої митної вартості, яку не можливо підтвердити (а.с.49-52).

У зв`язку із прийняттям Рішення про коригування Відповідач виніс Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125220/2018/00166(а.с.44).

Зі змісту Пояснень особи, уповноваженої на роботу з митними органами (представника Позивача) до винесення Рішення про коригування процедура консультацій Відповідача з Позивачем не застосовувалася (а.с.21).

Отже, суд встановив, що між Позивачем та Відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із митним оформленням товарів згідно з Контрактом Позивача.

Вказані правовідносини регулюються статтею 19 Конституції України та Митним кодексом України (МК України).

Не погоджуючись із рішенням Відповідача про коригування митної вартості товарів Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Вимогами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.

Спеціальним законодавчим актом, яким регулюються правовідносини у сфері вказаних спірних правовідносин є Митний кодекс України (МК України).

Відповідно до статті 543 МК України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів (митний орган).

До митної справи відповідно до статті 7 МК України належать, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з пунктами 23, 24 статі 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм МК України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

В силу вимог МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою відповідно до статті 49 МК України є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 55 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 цього Кодексу (частина 4 статті 54 МК України).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, І визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості І товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання І відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина 5 статті 54 МК України).

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або І відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 55 МК України).

Згідно з частиною 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частинами 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Частиною 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному КАС України (ч.4 ст.242 КАС України).

Частиною п`ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, а саме Митний кодексу України, суд дійшов висновку, що Відповідач, неправомірно прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2018 № UA125220/2018/010058/2 з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 28 листопада 2016 року № 101023480, укладеного між Позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» (Генеральний договір по страхуванню) страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, що плануюються до перевезення, та запланованих витрат, пов`язаних із транспортуванням, митним оформленням, сплатою митних платежів та іншими додатковими витратами, пов`язаними із перевезенням вантажу в пункт призначення, як будуть включені в собівартість товару.

Згідно із Інвойсом FZAMC18082A від 06 вересня 2018 року ціна поставленого Позивачу товару складає 19 585,20 USD (дол. США), на дату подання митної декларації - 546 950,6707 грн.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди №м 5 від 28.12.2017 до Генерального договору добровільного страхування вантажів № 101012480 від 28.11.2016 страховий тариф складає 0,0975 % від страхової суми по кожному перевезенню.

Зі змісту Сертифіката ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» від 11.10.2018 № 8904 (відповідно до Генерального договору по страхуванню сертифікат є його невід`ємною частиною) вбачається, що страхова сума складає 800 130,43 грн.

Враховуючи пункт 3.1 Генерального договору по страхуванню щодо складових страхової суми; зміст поданих Позивачем Відповідачу документів для митного оформлення товарів (акт виконаних робіт, Інвойс, довідка про транспорті доходи, страховий сертифікат, тощо), а також вимоги пункту 8 частини другої статті 53 МК України щодо того, що страхові документи мають містити відомості про вартість страхування, суд дійшов висновку, що вимоги Відповідача, зазначені у Рішення про коригування, щодо ненадання Позивачем відомостей щодо числових значень, з яких складається розмір страхової суми, є неправомірними.

Відповідно до пункту 12.3 Договору № 1763, укладеного 07.11.2016 між ТОВ «СМА СИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСИЗ Україна» (перевізник) та Позивачем (замовник) (договору перевезення) договір складений та підписаний сторонами у трьох рівнозначних аутевтичних двомовних примірниках російською та українською мовою (два примірники для замовника і один для агента). За умови тлумачення договору російськомовна його частина має пріоритет над англомовною.

Враховуючи вказану вище умову Договору перевезення, а також те, що Відповідач на підтвердження своєї позиції не надав доказів розбіжності (завірена копія офіційного перекладу), суд дійшов висновку до вимога Відповідача, викладена у Рішенні про коригування, щодо розбіжностей між мовними версіями у п. 6.1 Договору на перевезення № 1763 від 07.11.2016, є неправомірною.

Як вбачається із матеріалів справи для підтвердження заявленої митної вартості товарів Позивач надав Відповідачу документи, що підтверджують витрати на перевезення товару: міжнародну товарно-транспортну накладну CMR№ 008480 від 04.11.2018 (а.с.31); довідку про транспортні витрати від 05.11.2018 № 6719 (а.с.34);Договір № 1763, укладений 07.11.2016 між ТОВ «СМА СИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСИЗ Україна» (перевізник) та Позивачем (замовник) (а.с.122-131);Акт виконаних робіт № UAIM0309807 від 11.10.2018 (а.с.37-38). Крім того, для огляду Позивач надав Відповідачу оригінали документів: рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 11.10.2018 №UAIM0309807; Акт виконаних робіт № UAIM0309807 від 11.10.2018; договір перевезення від 07.11.2016 № 1763.

На думку суду вказані вище документі в їх комплексному аналізі підтверджують витрати Позивача на транспортування товару.

При цьому, суд критично ставиться до твердження Відповідача, зазначеного у Рішенні про коригування, про те, що митну вартість товару не можливо підтвердити у зв`язку із тим, що рахунок перевезенняUAIM0309807 виданий 11.10.2018 до прибуття судна у порт, оскільки заявлену митну вартість товару підтверджують інші подані документи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку до вимога Відповідача, викладена у Рішенні про коригування, щодо не можливості підтвердження митної вартості товарів у зв`язку із тим, що рахунок перевезення UAIM0309807 виданий 11.10.2018 до прибуття судна у порт, є неправомірною.

Як вбачається з відкритих інформаційних джерел місто ІІІеньчжень (Shenzhen) знаходиться у провінції Гуандун на півдні Китайської Народної Республіки.

Місто ІІІеньчжень є четвертим у світі і третім у Китаї по вантажообігу контейнерним портом. Шеньчжень це портове місто яке складається з 10 районів (Футянь, Лоху, Наньшань, Яньтянь, Баоань, Лунган, Гуанмін, Піншань, Лунхуа, Дапен), які поділяються на окремі підрайони. В свою чергу район Наньшань поділяється на 9 підрайонів (Нанту, Шахе, Чжаошан, Юехай, Таоюань, Сілі, Шекоу, Чівань та Мавань).

Звідси слідує, що Чівань (Chiwan) - це портовий підрайон, що територіально відноситься до району Наньшань та знаходиться у межах китайського міста Шеньчжень.

Таким чином, у транспортних документах, що надавалися Позивачем під час митного оформлення товару відсутні розбіжності на які посилається Відповідач, так як фактично порт Чівань територіально та адміністративно відноситься до міста Шеньчжень.Отже, назви портів (Shenzhen) та (Chiwan) співвідносяться як частина і ціле.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що вимога Відповідача, зазначена у Рішенні про коригування, щодо неточності у прайс-листі, є неправомірною.

Як вбачається із матеріалів справи, Експертний висновок № Ц-960 від 26 грудня 2018 року зроблений Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою (а.с.41-42).

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

При цьому, згідно зі статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що Відповідач не здійснив перевірку Експертного висновку № Ц-960 від 26 грудня 2018 року, зробленого Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою, шляхом направлення відповідного запиту до вказаної експертної установи, а Позивач не несе відповідальності за зміст висновку, суд дійшов висновку, що твердження Відповідача, зазначене у Рішення про коригування, про те, що експертний висновок від 26.12.2018 № Ц-960 не містить повної інформації щодо ціни товару, є неправомірним.

Частина третя статті 53 МК України передбачає надання митному органу на підтвердження заявленої митної вартості товарів певного переліку документів у разі їх наявності.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач листом від 26.12.2018 повідомив Відповідача про те, що інші документи, ніж надані ним раніше до митної декларації та за додатковим запитом, відсутні. Враховуючи, що всі надані Позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товару, вимога Відповідача надати документи, які є не обов`язковими, не може бути підставою для винесення Рішення про коригування.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що твердження Відповідача, зазначене у Рішенні про коригування про ненадання на вимогу митного органу документів, є неправомірною.

Таким чином, суд дійшов висновку , що надані Позивачем до Відповідача документи на підтвердження вартості товару дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого статтею 57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Відповідач не довів наявності обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, а також неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості.

За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилався Позивач як на підставу своїх вимог, а Відповідач – заперечуючи проти них, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам позивача та відповідача та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач сплатив судовий збір у сумі 2673,94 грн., що підтверджується платіжним доручення № 5333892 від 02 серпня 2019 року (а.с.60).

У зв`язку з цим із Відповідача на користь Позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2673,94 грн. за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 26.12.2018 №UA125220/2018/010058/2.

Стягнути з Київської митниці ДФС (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 39470947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, буд.1, код ЄДРПОУ 40720198)судовий збір у сумі 2673 (дві тисячі шістсот сімдесят три) грн. 94 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 39470947).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом двох днів з дня його проголошення, а на судове рішення, ухвалене до дня голосування, - не пізніш як за чотири години дор початку голосування.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 13.01.2020

Суддя Панченко Н.Д.