Рішення № 86869742, 10.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2020 року 320/6212/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в переведенні пенсії ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести з 11.10.2019 пенсію ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% від середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Генеральної прокуратури України №18-1734зп від 16.12.2016 та здійснити відповідні виплати з врахуванням раніше отриманих сум пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до частини 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" вона має право на переведення на інший вид пенсії, а саме, пенсію у зв`язку з втратою годувальника, розмір якої повинен бути визначений у розмірі 60% від середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Генеральної прокуратури України №18-1734зп від 16.12.2016. За її заявою відповідач здійснив переведення її на зазначений вид пенсії, однак розмір пенсії всупереч вимог Закону України "Про прокуратуру" був визначений відповідно до довідки Генеральної прокуратури України №18-846, виданої ще 24.03.2005. Позивач вважає, що такий розрахунок має бути здійснений відповідно до довідки Генеральної прокуратури України №18-1734зп від 16.12.2016, оскільки відповідно до судового рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.04.2017 у справі №361/1663/17 був здійснений перерахунок пенсії ОСОБА_2 згідно з вказаною довідкою. На момент смерті чоловік позивача отримував саме таку пенсію.

Крім того, позивач вказує, що звернулася із заявою про переведення її на пенсію по втраті годувальника не пізніше дванадцяти місяців з моменту смерті її чоловіка, а тому пенсія повинна була бути призначена з наступного дня смерті годувальника, а не з моменту її звернення.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач перебуває на обліку в управлінні з 15.10.2015 та з 22.10.2019 одержує пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника, яка була розрахована згідно довідки Генеральної прокуратури України №18-846 від 24.03.2005.

Відповідач вважає, що позивачу призначена та виплачується пенсія по втраті годувальника відповідно до вимог діючого законодавства України.

При цьому, відповідач зауважив, що оскільки з 1 червня 2015 року скасовано норми щодо призначення (перерахунку) пенсій відповідно до спеціальних законів, то для розрахунку пенсії позивача відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" підставі відсутні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області 19.07.1997, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

З 30 квітня 1977 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .

З 2002 року ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII (чинного на час призначення пенсії) у розмірі 90% суми заробітної плати, розмір та умови оплати праці якої відповідали займаній посаді.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.04.2017 у справі №361/1663/17 визнано протиправними дії Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії за вислугу років призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ в редакції від 12.07.2001 у розмірі 90 % від місячної заробітної плати на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-1734зп від 16.12.2016. Зобов`язано Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області з 01.09.2016 здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 12.07.2011 в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою згідно довідки Генеральної прокуратури України №18-1734зп від 16.12.2016 без обмеження граничного розміру та здійснити відповідні виплати з врахуванням раніше отриманих сум пенсії.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 апеляційну скаргу Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області залишено без задоволення, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.04.2017 - без змін.

11 жовтня 2019 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

Згідно довідки Погребської сільської ради Броварського району Київської області від 15.10.2019 №661 ОСОБА_1 знаходилась на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 до перейменування АДРЕСА_1 ), 4.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 15.10.2015 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

22 жовтня 2019 року позивач звернулась із завою №4992 про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

З 22.10.2019 позивача переведено з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та виплачується 50% пенсії за віком померлого годувальника, яка була розрахована згідно довідки Генеральної прокуратури України №18-846 від 24.03.2005.

11 листопада 2019 року позивач звернулась до Броварського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просила перевести на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 60% від середньомісячного заробітку.

Листом від 11.11.2019 №295/7 Броварський відділ обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомив позивача про те, що відсутні підстави для розрахунку пенсії позивача відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", оскільки з 1 червня 2015 року скасовано норми щодо призначення (перерахунку) пенсій відповідно до спеціальних законів.

Не погоджуючись з відмовою відповідача в переведенні пенсії на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно правовими актами.

Право на вибір пенсії передбачено статтею 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка свідчить, що особі, яка має право на різні види пенсій (за віком, з інвалідності, за втрати годувальника), призначають один з цих видів пенсій за її вибором.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Непрацездатним членом сім`ї вважається, зокрема, дружина, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення" члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ та втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51- 2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII.

Так, за правилами частини 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратуру не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім`ї. До непрацездатних членів сім`ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягай пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягай пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач є особою, яка досягла пенсійного віку, та знаходилась на повному утриманні померлого чоловіка, який отримував пенсію згідно із Законам України "Про прокуратуру", а тому на переконання суду вона має право на призначення пенсії по втраті годувальника саме відповідно до частини 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII у розмірі 60% середньомісячного (чинного) заробітку померлого годувальника.

При цьому, посилання відповідача на те, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ передбачено, що у разі не прийняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру", є безпідставним, оскільки право на перехід на пенсію по втраті годувальника передбачено в статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ, який набрав чинності з 15.07.2015, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII.

Аналогічна правова позиція щодо наявності в особи права на призначення пенсії згідно ч. 19 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" висловлена Верховним Судом у постановах від 13.03.2019 у справі №520/10309/16-а, від 05.09.2018 у справі №760/13734/16-а, від 27.11.2018 у справі №725/1621/16-а та від 10.07.2018 у справі №727/8035/16-а.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відмова відповідача перевести пенсію позивача за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до частини 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60 % від середньомісячного заробітку не відповідає вимогам закону, а отже є протиправною.

При цьому, вирішуючи питання на підставі якого середньомісячного заробітку померлого годувальника повинна бути розрахована пенсія позивача по втраті годувальника, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач при призначенні та визначенні розміру пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника бере за основу попередню довідку Генеральної прокуратури України №18-846 від 24.03.2005.

Проте, на переконання суду, таке нарахування пенсії у зв`язку з втратою годувальника є безпідставним, оскільки, як вже зазначалось вище, за приписами частини 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається, зокрема, на одного члена сім`ї - у розмірі 60 відсотків середньомісячного саме (чинного) заробітку померлого.

Як вбачається з досліджених матеріалів справи, з урахуванням постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.04.2017 у справі №361/1663/17, яка набрала законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, на момент смерті ОСОБА_2 отримував пенсію в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою згідно довідки Генеральної прокуратури України №18-1734зп від 16.12.2016 без обмеження граничного розміру.

Так, згідно довідки Генеральної прокуратури України №18-1734зп від 16.12.2016, заробітна плата, з якої обчислено розмір пенсії ОСОБА_2 , становила 26115,51 грн.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказана постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.04.2017 у справі №361/1663/17 набрала законної сили. Відповідачем було виконане дане судове рішення, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем, а тому, розмір пенсії по втраті годувальника повинен обраховуватися позивачу, виходячи з довідки Генеральної прокуратури України №18-1734зп від 16.12.2016.

Таким чином, правовідносини у даній справи пов`язані з тими, які були предметом розгляду у справі №361/1663/17, в якій 25.04.2017 було винесено постанову, що набрала законної сили, а тому встановлені у ній обставини не підлягають доказуванню в рамках даної справи, зокрема, розмір пенсії померлого ОСОБА_2 .

Відтак, ОСОБА_1 має право на визначення розміру пенсії на підставі частини 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 60% середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, саме згідно довідки Генеральної прокуратури України №18-1734зп від 16.12.2016, оскільки пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається, зокрема, на одного члена сім`ї - у розмірі 60 відсотків середньомісячного саме (чинного) заробітку померлого.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводить безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також з метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести пенсію позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до частини 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60 % від середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Генеральної прокуратури України №18-1734зп від 16.12.2016.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести, здійснити перерахунок та виплату пенсії саме з 11.10.2019, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частин 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 60% від середньомісячного заробітку звернулась в листопаді 2019 року, тобто протягом 12 місяців з дня смерті годувальника ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи вказані обставини, суд визнає, що позивач має право на призначення пенсії саме з дня, що настає за днем смерті годувальника, а саме з 12.10.2019. У зв`язку з чим, позовні вимоги у вказаній частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Крім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність відмови в переведенні пенсії позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до частини 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру"

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог у цій частині, та не були спростовані відповідачем.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем за одну вимогу немайнового характеру було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 10.11.2019 №89680.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в переведенні пенсії ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести з 12.10.2019 пенсію ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% від середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Генеральної прокуратури України №18-1734зп від 16.12.2016 та здійснити відповідні виплати з врахуванням раніше отриманих сум пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.