Рішення № 86869283, 13.01.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/11702/19

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: представника позивача Матвійчука С.І.,

відповідача Волкової Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни про скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 08.12.2019 просить визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2019 по виконавчому провадженню №60456543.

В обґрунтування позову вказано, що 30.10.2019 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60456543 про примусове виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 18.05.2013 №3898. Позивач посилається на відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження, оскільки у виконавчому написі неправильно зазначено її адресу проживання та/або перебування та ідентифікаційний номер фізичної особи. Крім того, зазначає, що стягувачем пропущено строк для його пред`явлення, в результаті чого приватним виконавцем порушено вимоги підпункту 6 пункту 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме не перевірено пропущений встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа стягувачем.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено на 23 грудня 2019 року без виклику сторін у судове засідання.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення здійснення виконавчих дій приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни по виконавчому провадженню номер 60456543 до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №240/11702/19.

Ухвалою суду від 23.12.2019 клопотання ОСОБА_1 задоволено, призначено судове засідання у справі на 26 грудня 2019 року о 12:00 із повідомленням учасників справи.

26 грудня 2019 року розгляд справи відкладено на 13.01.2020 за клопотанням позивача.

Ухвалою суду від 13.01.2020 відмовлено у зупиненні провадження у справі №240/11702/19 до набрання законної сили рішенням Корольовського районного суду м. Житомира у справі №296/12071/19.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, постановою приватного виконавця Волкової Євгенії Олегівни від 30.10.2019 по виконавчому провадженню №60456543 про примусове виконання виконавчого напису №3898 від 18.05.2019 відкрито виконавче провадження (а.с.36).

Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження разом з листом від 30.10.2019 №149 позивач отримав 06.11.2019 (а.с.17-18).

Не погоджуючись із вказаною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV).

Згідно п.4 ч.2 ст.17 Закону № 606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, у тому числі, виконавчі написи нотаріусів.

За змістом ч.1 ст.25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону № 606-XIV виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцем знаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Згідно ст.91 Закону України "Про нотаріат" від 02 вересня 1993 року № 3425-XII виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. Поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 18.01.2013) у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника

тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Статтею 22 Закону "Про виконавче провадження" (в редакції станом на момент винесення виконавчого напису у 2013 році) визначено строки пред`явлення виконавчих документів до виконання:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на момент винесення виконавчого напису у 2013 році) підставами для відкриття виконавчого провадження вказано:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Як встановлено з матеріалів справи у вказаних правовідносинах за зверненням стягувача АТ "Укрсоцбанк" виконавчого напису від 18.05.2013 приватним виконавцем 30.10.2019 відкрито виконавче провадження ВП №60456543.

Попередньо виконавче провадження за вказаним виконавчим написом було відкрито 17.02.2014 та повернуто стягувачу 27.11.2015, строком для повторного пред`явлення до виконання вказано 27.11.2016 (а.с.32).

Постановою державного виконавця у межах строку для пред`явлення до виконання 10.10.2016 було відкрито виконавче провадження №52578832 по виконавчому напису №3898 від 18.05.2019 (а.с. 33).

Виконавчий документ постановою державного виконавця від 27.09.2019 повернено у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання в строк до 27.09.2022 (а.с.34-35).

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилаєтся на те, що виконавчий напис набрав чинності та юридичної сили з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, тобто вісімнадцятого травня дві тисячі тринадцятого року, та підлягав пред`явленню у відповідний орган виконавчої служби протягом року. А тому позивач вважає, що стягувачем пропущено строк для пред`явлення виконавчого напису з метою примусового виконання до приватного виконавця Волкової Є.О., в результаті чого приватним виконавцем порушено вимоги підпункту 6 пункту 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме не перевірено пропущений встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа стягувачем.

Суд звертає увагу, що у постанові про повернення виконавчого документа вказано строк для повторного звернення до виконання до 27.09.2022.

Тобто строк виконання поновлено державним виконавцем в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження" чинним на момент винесення такої постанови.

Так, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з ч.4 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частиною 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016) визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Аналогічні норми визначені у Законі України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на момент винесення виконавчого напису у 2013 році)

Згідно з ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на момент винесення виконавчого напису у 2013 році) визначено переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною 1 ст.23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на момент винесення виконавчого напису у 2013 році) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

1) пред`явленням виконавчого документа до виконання;

2) частковим виконанням рішення боржником;

3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з ч.2 ст.23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на момент винесення виконавчого напису у 2013 році) після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У вказаних правовідносинах має місце переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та його поновлення в межах норм чинного законодавства, з моменту винесення державним виконавцем постанови про повернення від 27.09.2019.

З огляду на наведене, доводи позивача про наявність пропуску строку звернення виконавчого напису до виконання є безпідставними.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2018 року (справа № 727/1256/16-ц), аналізуючи положення статей 22, 23, 47 Закону № 606-XIV, дійшла висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Крім того, позивач посилається на те, що у вказаному виконавчому написі неправильно зазначені адреса проживання та/або перебування позивача ОСОБА_1 та її ідентифікаційний код, а тому згідно п.п.2, 6 п.4 ст.4 Закону № 606-XIV такий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання.

Так, згідно п.п.2, 6 п.4 ст.4 згаданого Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону

Під час дослідження доказів, що надані до матеріалів справи, зокрема зі змісту виконавчого напису від 18.05.2013 (а.с.29) та особистих документів ОСОБА_1 (паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду (а.с.30-31) судом встановлено невідповідність особистих даних ОСОБА_1 , що зазначені у виконавчому написі приватного нотаріуса.

Згідно ч.1 ст.4 Закону № 606-XIV у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно до ст.37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Під час розгляду справи судом не встановлено невідповідності виконавчого напису вимогам Закону № 606-XIV, а зазначені допущені помилки при його складенні не є підставою для повернення виконавчого документу відповідно до вимог ст.37 Закону № 606-XIV.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, виконавче провадження з приводу виконання виконавчого напису від 18.05.2013 відкрито в межах строку звернення до виконання, у зв`язку з чим постанова приватного виконавця Волкової Євгенії Олегівни про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2019 прийнята в межах норм чинного законодавства, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) у задоволенні позову за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Панкеєва