Рішення № 86869237, 13.01.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/12113/19

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 25.11.2019 № 3.2/17786.

В обґрунтування позову вказано, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду по справі №240/82/19, що набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером №1822085600:06:000:0454 у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту, орієнтовною площею 0,25 га. Рішення суду виконано наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.08.2019. Позивач вважає протиправною вимогу відповідача про підтвердження або спростування інформації, про те що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23.08.2019№6-2721/14-19-СГ "Про втрату чинності наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від №6-2683/14-19-СГ " визнано таким, що втратив чинність попередній наказ.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено на 13.01.2020 без виклику сторін у судове засідання.

Відзив на позовну заяву від Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області не надходив.

Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, 25.11.2019 в.о. начальника Корнєєвим Миколою Миколайовичем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області винесено вимогу, якою вимагає в термін до 06.12.2019 підтвердити або спростувати інформацію, про те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23.08.2019 №6-2721/14-19-СГ "Про втрату чинності наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.08.2019 №6-2683/14-19-СГ" визнано таким, що втратив чинність наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.08.2019 №6-2683/14-19-СГ "Про виконання рішення суду". Повідомлено, що у разі якщо наказ від 22.08.2019 №6-2683/14-19-СГ втратив чинність, необхідно виконати вищевказане рішення суду в повному обсязі відповідно до виконавчого документа про, що повідомити відділ з наданням підтверджуючих документів (а.с.13).

Не погоджуючись із такою вимогою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ч.3 ст.14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 4 статті 372 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п.1 ч.1 та ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до положень ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 по справі №240/82/19, що набрало законної сили 30.07.2019 визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою відведення земельної ділянки за кадастровим номером №1822085600:06:000:0454 у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту, орієнтовною площею 0,25 га, викладену у листах вих. №Г-9652/0-5253/0/22-18 від 25 вересня 2018 року та вих. №Г-11225/0-6603/0/22-18 від 04 грудня 2018 року.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером №1822085600:06:000:0454 у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту, орієнтовною площею 0,25 га.

Як встановлено зі змісту позовної заяви, позивач посилається на факт повного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження згідно наказу від 22.08.2019 №6-2683/14-19-СГ.

На підтвердження вказаного до матеріалів справи надано копію листа від 16.10.2019 №11-6-0.62-7025/2-19, в якому позивач просить відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області закінчити виконавче провадження №60204432, стосовно виконання виконавчого листа №240/82/19, виданого Житомирським окружним адміністративним судом, як такого що 22.08.2019 був фактично виконаний до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Додатком до листа зазначено копію наказу від 22.08.2019 №6-2683/14-19-СГ (а.с.12).

Копію відповідного наказу до матеріалів справи №240/12113/19 позивачем не надано.

Вказане свідчить про відсутність у суду доказів фактичного та повного виконання рішення суду за виконавчим листом №240/82/19.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що факту порушення прав Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області під час винесення державним виконавцем вимоги від 25.11.2019 № 3.2/17786 судом не встановлено.

Крім того, суд зауважує, що повним виконанням рішення суду щодо затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки відповідно до положень п.51 Інструкції з діловодства у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру № 123 03.08.2018, є поставлення на титульній сторінці проекту землеустрою, відповідного грифу - "Затверджено", назва виду документа, яким затверджується створений документ, із зазначенням його дати і номера.

Таких доказів суду також не надано.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Жодних доказів, на підтвердження факту порушення прав Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області суду не надано, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка,45, м.Житомир, 10002, ЄДРПОУ 39765513) відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва