Рішення № 86868096, 09.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року Справа № 160/9000/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Чіняєва О.М. Ковальова Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення №UA110000/2019/200080/2 від 02.05.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2019р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 03.10.2019р., просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200080/2 прийняте відповідачем 02.05.2019р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з метою митного оформлення придбаного в Нідерландах автомобілю Peugeot 508 SW, 2014 р.в., кузов № НОМЕР_1 , позивач звернувся 24.04.2019р. до Митниці з митною декларацією із митною вартістю 4200 євро (ціна товару - 4100 євро, транспортні витрати на паливо - 100 євро) до якої, на підтвердження митної вартості ввезеного автомобіля, додав всі необхідні для митного оформлення документи, а саме: інвойс №19/0415 від 11.04.2019р., митна декларація країни відправлення №19NLJUCKM9AYK0WD52 від 11.04.2019р. та висновок експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку транспортного засобу №914т19 від 24.04.2019р. Однак відповідачем 02.05.2019р. було прийнято рішення про коригування митної вартості наведеного автомобілю, за якими було скориговано його митну вартість за другорядним методом (резервний метод) на рівні 11270,46 євро за ЕМД №UA400030/2019/9559 від 19.02.2019р. Позивач вважає протиправним наведене рішення, оскільки оспорюване рішення не містить посилань хоча б на одну із виключного переліку обставин встановлених ч.3, ч.4 ст.53 МК України для витребування додаткових документів; оплата товару здійснена готівкою продавцю відповідно до інвойсу, який виконує функції документа, що підтверджує факт повної оплати та відсутності заборгованості, а тому, в даному випадку, банківські платіжні документи існувати не можуть; оскаржуване рішення не містить обґрунтувань того, чому митна декларація відправлення не є належним доказом заявленої митної вартості товару, сплаченої покупцем; наведений автомобіль мав технічні пошкодження та згідно висновку експертної оцінки транспортного засобу вартість його відновлювального ремонту складала 160592,15 грн., проте вказані висновки не були враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення; в оскаржуваному рішенні не вказано автомобіль оформлений за митною декларацією №UA400030/2019/9559 від 19.02.2019р., що не дозволяє переконатися в правомірності коригування митної вартості ввезеного автомобіля. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду. Додатково у відповіді на відзив від 01.11.2019р. представник позивача зазначає, що позивач самостійно, в якості водія, перемістив автомобіль через митний кордон України та Законом не встановлена форма документа, яким, в такому випадку, повинна підтверджуватися вартість транспортування автомобіля; наказ Державної митної служби України №1118 від 17.11.2005р. не був покладений в основу оскаржуваного рішення; вартість автомобіля позивача складає 4100 євро, а тому декларація митної вартості не подавалася; у повідомленні надісланому декларантом не містилась вимога про надання додаткових документів; в оскаржуваному рішенні не зазначено про те, що поданий інвойс та декларація країни відправлення складені іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є України, або не іноземною мовою міжнародного спілкування; автомобіль позивача та взятий за основу для коригування митної вартості товару відповідачем автомобіль є різними за своїми технічними характеристиками та країною відправлення; оскаржуване рішення не містить обґрунтувань щодо обрання в якості джерела цінової інформації саме автомобіля Peugeot 508 (кузов № НОМЕР_2 ) за наявності в модулі «Рівень цін по ЦБД» інформації щодо інших автомобілів моделі Peugeot 508 із меншою митною вартістю. Окрім того, у поясненнях від 09.12.2019р., представник відповідача вказує на те, що відповідачем не надано відомості щодо показника одометру автомобілю, який був використаний в якості джерела цінової інформації; згідно гр.22 та гр.42 МД №UA400030/2019/9559 від 19.02.2019р. ціна автомобіля Peugeot 508 (кузов НОМЕР_4) становить 7969,14 євро (курс станом на 19.02.2019р.), проте відповідачем в оскаржуваному рішенні визначено митну вартість на рівні 11270,46 євро із посиланням на наведену декларацію; відповідачем надано витяг з модуля «Рівень цін по ЦБД» з інформацією про аналогічні (подібні)автомобілі «Peugeot 508» саме в комплектації «SW», а тому відповідач повинен був скоригувати митну вартість за другорядним методом - 2б) - за ціною договору щодо аналогічних (подібних) товарів згідно ч.6 ст.57 МК України (а.с.69-70, 149).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у відзиві на позов просив відмовити позивачеві у задоволенні даного адміністративного позову у повному обсязі посилаючись на те, що посадовою особою митниці за результатами перевірки ЕМД та документів митного оформлення було встановлено, що згідно наданих товаросупровідних документів фактурна вартість товару становить 4100 євро + складові митної вартості товару (витрати на доставку) 100 євро, проте такий розмір транспортних витрат на перевезення оцінюваного товару від міста відправлення у Нідерландах до пункту пропуску «Ягодин-Дорогуськ» документально не підтверджено; наданий до митного оформлення інвойс №19/0415 від 11.04.2019р. не містить установчих умов оплати та умов поставки товару, інших індивідуальних характеристик (стан авто), відсутні дані щодо показнику одометру (показання пробігу авто), що має важливе значення при визначенні вартості оцінюваного транспортного засобу; відсутні платіжні (банківські) документи, що свідчать про факт оплати товару; згідно митної декларації країни відправлення вага транспортного засобу складає 1735 кг., тоді як позивачем задекларовано вагу 1660 кг.; митна декларація країни відправлення в переліку документів містить документ за кодом №730 - №014970, який може бути перевізним транспортним документом, проте його до митного оформлення не надано; у наданому до митного оформлення висновку експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку транспортного засобу №914т19 від 24.04.2019р. відсутні відомості щодо вартісних характеристик. Як зазначає представник відповідача, повідомленням №1 від 02.05.2019р. було повідомлено позивача про виявлені митним органом розбіжності у наданих до митного оформлення, та у зв`язку з отриманням 02.05.2019р. від декларанта листа щодо неможливості надати додаткові документи та прохання завершити митне оформлення, за результатами контролю правильності визначення митної вартості Митницею було прийнято оспорюване рішення від 02.05.2019р. про коригування митної вартості товару за резервним методом за ціною товару 11270,46 євро. Окрім того, представник відповідача вказує на те, що в процесі проведення консультацій, позивачем не надавалися переклади митної декларації країни відправлення та інвойсу. Додатково, у запереченнях на відповідь на відзив від 11.11.2019р. та поясненнях від 06.12.2019р. представник відповідача зазначає, що коригування митної вартості ввезеного позивачем автомобілю здійснено митним органом саме за ЕМД №UA400030/2019/9559 від 19.02.2019р. з урахуванням технічних характеристик транспортного засобу Peugeot, який має об`єм циліндрів - 1997 см3, потужність двигуна - 133 кВт (а.с.48-53,81-83,139-140).

Ухвалою суду від 08.10.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судовий розгляд справи призначений на 01.11.2019р. (а.с.2).

З метою надання можливості представнику позивача витребувати додаткові докази, у судовому засіданні 01.11.2019р. була оголошена перерва до 27.11.2019р., що підтверджується протоколом судового засідання від 01.11.2019р. (а.с.77-78).

У судовому засіданні 27.11.2019р., у зв`язку із задоволення клопотання представника позивача та необхідністю витребування додаткових доказів, оголошувалася перерва до 09.12.2019р., що підтверджується протоколом судового засідання від 27.11.2019р. (а.с.129-130).

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

22.04.2019р. ОСОБА_1 було подано електронну митну декларацію №UA110150/2019/220002 з метою митного оформлення транспортного засобу - автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - Peugeot, модель - 508 SW, номер кузова/VIN - НОМЕР_1 ; тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 2179 см3, потужність двигуна - 150 кВт, екологічна норма - Євро-5, дата виготовлення - 26.03.2014р., введено в експлуатацію - 02.04.2014р., колір - білий, торговельна марка - Peugeot, країна походження - Франція. Пошкодження: забруднена оббивка салону і оббивка сидінь, відзначені порушення лакофарбового покриття в районі капота і порогів; Підлягають заміні: бампер передній, декоративна градка бампера, кронштейн бампера, кріплення нижнє бампера, демпфер бампера, кришка центральна демпфера, гратка впуску повітря права і ліва, ліхтар задній лівий, датчики парковки передні, протитуманна фара права і ліва, підкрилок передній правий і лівий; Технологічна заміна: комплект кріплень бампера; Підлягають ремонту: кузов - усунення перекосу кришки капота, капот, крило ліве переднє, крило праве переднє, поріг правий і лівий, бампер задній, що підтверджується змістом копії відповідної декларації, наявної в матеріалах справи (а.с.92).

Разом з вказаною вище ЕМД для підтвердження складових митної вартості ввезеного товару позивачем були надані, зокрема, наступні документи, а саме: інвойс №19/0415 від 11.04.2019р., митна декларація країни відправлення №19NLJUCKM9AYK0WD52 від 11.04.2019р. та висновок експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку транспортного засобу №914т19 від 24.04.2019р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 02.04.2014р., акт про проведення огляду транспортного засобу №UА205010/2019/417052 від 17.04.2019р., митна декларація для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності від 17.04.2019р.,що підтверджується змістом гр.44 ЕМД від 24.04.2019р. та документами наявними у справі (а.с.7-19,32-33,92,106-109).

У ході проведення митного контролю і митного оформлення товару за ціною договору (основний метод) митницею було здійснено перевірку заявленої митної вартості за результатами якої митним органом були виявлені розбіжності у поданих документах, а саме:

- згідно поданої ЕМД декларантом були понесені витрати на доставлення товару у розмірі 100 євро, проте документально зазначена вартість доставки не підтверджена;

- наданий до митного контролю інвойс №19/0415 від 11.04.2019р. не містить установчих умов оплати та умов поставки товару, інших індивідуальних характеристик (стан авто), відсутні дані щодо показника одометру (показання пробігу авто), що має значення для визначення митної вартості оцінюваного транспортного засобу;

- відсутні платіжні (або банківські) документи, що свідчать про факт оплати товару, так як обумовлені положення щодо відстрочки сплати транспортного засобу відсутні;

- згідно митної декларації країни відправлення вага транспортного засобу складає 1735 кг., тоді як позивачем задекларовано вагу 1660 кг.;

- митна декларація країни відправлення в переліку документів містить документ за кодом №730 - №014970, який може бути перевізним транспортним документом, проте його до митного оформлення не надано;

- у відповідності до ст.254 МКУ документи, необхідні для митного контролю та митного оформлення товарів подаються митному органу українською мовою, проте до митного оформлення перекладів документів не надано, що підтверджується змістом графи 33 оспорюваного рішення (а.с.23-24,58-60,84-87).

Під час перевірки наведених відомостей щодо числових значень складових митної вартості товару (ввезеного авто) на підставі наданих позивачем документів, у рамках проведення консультацій між декларантом та митним органом 24.04.2019р. декларанту було надіслано Повідомлення №1 зі змісту якого видно, що позивачеві запропоновано надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, що підтверджується змітом відповідного повідомлення (а.с.62,94).

Окрім того, надалі, у межах проведення в електронному порядку процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення вартості транспортного засобу та обміном наявною у кожного інформації, декларанту було запропоновано надати додаткові документи (за їх наявності), а саме: декларацію митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5, 6 ст.52 МК України; документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості , на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, що підтверджується змістом повідомлень №1, №4 від 02.05.2019р. та змістом оспорюваного рішення, копії яких наявні у справі (а.с.22-24,56-60,64,84-87,94-103).

Заявами від 02.05.2019р. ОСОБА_1 повідомив митний орган, що надати додаткові документи немає можливості та просив прийняти рішення щодо правильності визначення митної вартості автомобіля Peugeot 508 VIN НОМЕР_5 без врахування десятиденного терміну визначеного ст.53 МК України, що підтверджується змістом копій відповідних заяв, наявних у справі (а.с.112,113).

Так, митним органом, 02.05.2019р. було прийнято, зокрема, рішення про коригування митної вартості товарів за №UA110000/2019/200086/2 за змістом якого, митна вартість ввезеного позивачем автомобіля скоригована за другорядним методом митної вартості товару - 2г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на відомостях інформаційних ресурсів митних органів за ЕМД №UA400030/2019/9559 від 19.02.2019р. на рівні 11270,46 євро/од (а.с.22-24,56-60,84-87).

Позивач оспорює вищенаведене рішення про коригування митної вартості товару, просить визнати його протиправним та скасувати, оскільки вважає, що оспорюване рішення не містить посилань хоча б на одну із виключного переліку обставин встановлених ч.3, ч.4 ст.53 МК України для витребування додаткових документів; до декларації були додані всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість, не містили жодних розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості авто; згідно гр.22 та гр.42 МД №UA400030/2019/9559 від 19.02.2019р. ціна автомобіля Peugeot 508 (кузов НОМЕР_4) становить 7969,14 євро (курс станом на 19.02.2019р.), проте відповідачем в оскаржуваному рішенні визначено митну вартість на рівні 11270,46 євро із посиланням на наведену декларацію; відповідачем надано витяг з модуля «Рівень цін по ЦБД» з інформацією про аналогічні (подібні) автомобілі «Peugeot 508» саме в комплектації «SW», а тому відповідач повинен був скоригувати митну вартість за другорядним методом - 2б) - за ціною договору щодо аналогічних (подібних) товарів згідно ч.6 ст.57 МК України.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до вимог ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом УІІ цього Кодексу та цією главою.

Частина 2 ст.53 Митного кодексу України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до вимог ч.5 ст.53 наведеного Митного Кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості - ч.1 ст.54 Митного кодексу України.

За приписами ч.2 ст.54 наведеного Митного кодексу передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу - ч.3 ст.54 Митного кодексу України.

Згідно до п.2, п.3 ч.4 ст.54 наведеного Кодексу, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, а саме:

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

За приписами ч.6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4)надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

При цьому, у відповідності до вимог ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до вимог ч.3, ч.4 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз вищенаведених норм митного законодавства свідчить про те, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. При цьому, обов`язок доведення митної вартості (ціни) товару покладається на декларанта (позивача), а митний орган лише у випадку наявності у нього обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вищенаведений правовий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у його постановах від 09.04.2019р. у справі №826/10733/15, від 24.04.2019р. у справі №810/2878/16, яка є обов`язковою до застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, як встановлено судом зі змісту направленого на адресу позивача Повідомлень №1 від 24.04.2019р. та №2, №4 від 02.05.2019р. та змісту оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару від 02.05.2019р. видно, що вони не містять будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви та у них не наведено причин неможливості визначення митної вартості автомобіля на підставі поданих декларантом документів, не наведено і обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності або не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості авто.

В той же час, проаналізовані судом додані до митної декларації документи, які були подані для підтвердження визначення декларантом митної вартості ввезеного автомобілю, зокрема, інвойс №19/0415 від 11.04.2019р., митна декларація країни відправлення №19NLJUCKM9AYK0WD52 від 11.04.2019р. та висновок експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку транспортного засобу №914т19 від 24.04.2019р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 02.04.2014р., акт про проведення огляду транспортного засобу №UА205010/2019/417052 від 17.04.2019р., митна декларація для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності від 17.04.2019р., не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складової митної вартості товарів, що підтверджується їх змістом (а.с.7-19,32-33,92,106-109).

Оскільки під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товару (авто) про що свідчить аналіз змісту оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару від 02.05.2019р., а тому, можна дійти висновку про те, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів..

Отже, у зв`язку з тим, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товару за поданими декларантом документами, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

За викладених обставин та з урахуванням аналізу змісту наведених документів та норм митного законодавства, можна дійти висновку, що оспорюване рішення про коригування митної вартості ввезеного товару від 02.05.2019р. є протиправним, так як наведене оспорюване рішення суб`єкта владних повноважень не містить обґрунтованих сумнівів того, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх (повних) відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; оспорюване рішення не містить причин неможливості визначення заявленої митної вартості за основним методом, у ньому також не наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, що передбачено положеннями ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України.

Також і зазначення відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товару про те, що у ході перевірки виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, а також відсутнє підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена не можна вважати належним обґрунтуванням правомірності коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України.

З цього приводу Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011р. у справі "Рисовський проти України" у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини у відповідності до вимог ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 "Про захист особи відносно актів адміністративних органів" урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Втім, обставини даної справи свідчать про відсутність практичної реалізації вказаних принципів в діяльності відповідача, зокрема, на це вказує формальне виконання процедури консультацій та витребування додаткових документів, які перелічені у ч.2, ч.3 ст.53 Митного кодексу України, без конкретизації, яких саме документів не вистачає, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка висловлена у його постанові від 12.04.2018р. у справі №820/2014/17 (адміністративне провадження №К/9901/448/17).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, представником відповідача у ході судового розгляду справи не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо правомірності не зазначення у оспорюваних рішеннях обґрунтованих сумнівів, які б перешкоджали митниці визначити митну вартість товару за заявленою позивачем ціною - ціною договору з урахуванням аналізу наданих документів та наведених норм митного законодавства.

Судом відхиляються посилання представника відповідача на те, що відсутні платіжні (або банківські) документи, що свідчать про факт оплати товару, так як обумовлені положення щодо відстрочки сплати транспортного засобу відсутні, оскільки вказане спростовується змістом наявних в матеріалах справи копії інвойсу №19/0415 від 11.04.2019р. та його перекладу, згідно яких позивачеві продано 1 вживаний легковий автомобіль, який оплачується готівкою (а.с.7,32,106).

Є безпідставними та відхиляються судом посилання представника відповідача на те, що наданий до митного контролю інвойс №19/0415 від 11.04.2019р. не містить установчих умов оплати та умов поставки товару, інших індивідуальних характеристик (стан авто), відсутні дані щодо показника одометру (показання пробігу авто); згідно митної декларації країни відправлення вага транспортного засобу складає 1735 кг., тоді як позивачем задекларовано вагу 1660 кг.; митна декларація країни відправлення в переліку документів містить документ за кодом №730 - №014970, який може бути перевізним транспортним документом, проте його до митного оформлення не надано, оскільки вказані розбіжності, не є недоліками (розбіжностями), які можуть вплинути на числові значення складових митної вартості товару, так як ціна транспортного засобу визначена у інвойсі №19/0415 від 11.04.2019р. співпадає із митною вартістю ввезеного позивачем автомобілю зазначеною у декларації від 24.04.2019р., а тому вказані обставини не можуть бути безумовною підставою для відмови у прийнятті митної вартості товару, заявленої позивачем та коригування такої митної вартості.

Також, судом відхиляються посилання представника відповідача на те, що у відповідності до ст.254 МКУ документи, необхідні для митного контролю та митного оформлення товарів подаються митному органу українською мовою, проте до митного оформлення перекладів документів не надано, оскільки, за приписами ст.254 МК України, органи доходів і зборів мають право вимагати переклади українською мовою лише документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, при цьому, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються судом твердження представника відповідача про те, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу у рішенні зазначається лише докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598, оскільки нормами ст.256 Митного кодексу України регламентовано, що відмова у митному оформленні, у тому числі і коригування митної вартості повинно бути обґрунтовано із зазначенням причин відмови, а, відповідно, і наведення докладної інформації щодо оцінюваного товару та мотивів правомірності коригування за митними деклараціями які застосовані митним органом є обов`язком митного органу.

Окрім того, слід зазначити, що визначення митної вартості митним органом за резервним методом на рівні 11270,46 євро/од за декларацією №UA400030/2019/9559 від 19.02.2019р. (а.с.141-143) є безпідставним та необґрунтованим, оскільки зі змісту наведеної митної декларації та митної декларації поданої позивачем 24.04.2019р. вбачається, що ввезені за ними автомобілі мають різні технічні характеристики, а саме: об`єм циліндрів за декларацією від 19.02.2019р. - 1997 см3, за декларацією поданою позивачем - 2179 см3; потужність двигуна за декларацією від 19.02.2019р. - 133 кВт, за декларацією поданою позивачем - 150 кВт; країна відправлення за декларацією від 19.02.2019р. - Польща, за декларацією поданою позивачем - Нідерланди; валюта придбання за декларацією від 19.02.2019р. - злоти, за декларацією поданою позивачем - євро, при цьому, оскаржуване рішення взагалі не містить ані порівняння характеристик оцінюваного автомобілю та характеристик автомобілю, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), ані джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості ввезеного позивачем автомобілю, обов`язковість зазначення таких відомостей підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у його постанові від 05.02.2019р. у справі №816/1199/15-а, які підлягають обов`язковому врахуванню та застосуванню адміністративним судом відповідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши з дотриманням вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень вищенаведеного оспорюваного рішення, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару відповідачем прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваної картки відмови та рішення про коригування митної вартості від 02.01.2019р. відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування наведеного рішення.

Окрім того, при прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав за таких обставин для задоволення цього адміністративного позову повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати сплачуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Дніпропетровської митниці ДФС на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. понесені позивачем згідно квитанції №9696 від 16.05.2019р. (а.с.3).

Також слід зазначити, що у зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці у період з 16.12.2019р. по 31.12.2019р. включно та з 02.01.2020р. по 11.01.2020 включно, що підтверджується відповідними довідками начальника відділу управління персоналом, останнім п`ятим днем складання повного судового рішення згідно до вимог ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України є 13.01.2020р.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 134, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення №UA110000/2019/200080/2 від 02.05.2019р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Дніпропетровською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200080/2 від 02.05.2019р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС (49038, м. Дніпро, вул.К.Ольги,22, код ЄДРПОУ 39421732) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 13.01.2020р.

Суддя С.О. Конєва