Ухвала суду № 86849440, 08.01.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2602/19

УХВАЛА

08 січня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С.

за участі:секретаря судового засідання Данилюк К.Б. позивача ОСОБА_1 представника відповідача Лукова В.А. розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про скасування наказу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про скасування наказу №766/04к від 08.06.2016 року та стягнення моральної шкоди.

Від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

Дослідивши клопотання та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає зважаючи на наступне.

Суд встановив, що 08 червня 2016 року Головним територіальним управлінням юстиції у Хмельницькій області прийнято спірний наказ.

30 червня 2016 року, тобто в межах місячного строку звернення до суду ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 20 липня 2016 року провадження у справі закрите.

ОСОБА_1 оскаржила дану ухвалу в апеляційному порядку. Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 06 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, позивачці роз`яснено, що справа повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

27 вересня 2016 року, тобто протягом місяця з дати прийняття судом апеляційної інстанції вищезгаданої ухвали, позивач звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом з тими ж позовними вимогами.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року її позовну заяву залишено без розгляду.

Тоді ж у вересні 2016 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій оскаржила ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 20 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 06 вересня 2016 року.

06 лютого 2018 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а попередні судові рішення без змін.

04 квітня 2018 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з цим позовом, однак суд залишив позовну заяву без розгляду у зв`язку з тим, що позивач не довела поважність причин пропуску строку звернення до суду.

У вересні 2019 року позивач подала позов до Хмельницького окружного адміністративного суду а також заяву про поновлення строку звернення до суду.

У поданій заяві ОСОБА_1 зазначила, що зверталась до суду в межах передбаченого законом місячного строку, однак через тривалість провадження у Верховному суді, який розглядав її скаргу в межах справи за першим позовом, поданим у 2016 році, а також у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, нею був пропущений строк звернення до адміністративного суду, який вона просить поновити.

Враховуючи ці обставини та надані докази, суд 23 вересня 2019 року задоволив клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Відповідачем у справі подане клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Покликається на те, що суди вже розглядали питання про пропуск позивачкою вказаного строку, а тому висновок суду у цій справі про поновлення строку звернення до суду є передчасним і може бути переглянутий.

В судовому засіданні представник відповідача клопотання підтримав.

Позивач проти клопотання заперечує.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд враховує наступне.

Як суд вже зазначав під час вирішення питання про відкриття провадження у цій справі, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинне застосовуватися автоматично, оскільки залежить від обставин справи.

Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулась до суду, а також причини, які перешкоджали їй звернутись до суду своєчасно. Встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, отже не має абсолютного характеру.

Вирішуючи питання на користь необхідності поновлення строку звернення до суду суд враховує наступне:

1) Докази про перебування позивача на лікуванні протягом тривалого часу після того, як її позов, поданий до адміністративного суду у вересні 2016 року ( у місячний строк з дати висновку суду апеляційної інстанції) був залишений без розгляду.

Так, як вбачається з виписки з медичної картки позивачки, яка є у справі, позивач у вказаний період та у подальшому неодноразово перебувала на амбулаторному та стаціонарному лікуванні у Летичівській ЦРЛ, проходила обстеження в Хмельницькій обласній лікарні. Згідно рекомендацій потребує фізичного та психологічного спокою, санаторно-курортного та реабілітаційного лікування, консультацій невролога та контроль МРТ в динаміці.

У той же час, під час розгляду питань щодо строків, суди не встановлювали ці обставини, не надавали їм оцінку, а тому суд не зв`язаний оцінкою, наданою попередніми судовими інстанціями, які вказані обставини не досліджували.

Крім того, відповідач, обґрунтовуючи своє клопотання та зазначаючи кількість днів, протягом яких позивач була відсутня на роботі, не надав будь-яких належних доказів своїх тверджень.

2) Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

3) Зазначені доводи суд вже висловлював в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Суд повторює, що у даному випадку керується в першу чергу принципом верховенства права та забезпечення доступу людини до правосуддя, відтак поновив позивачці строк звернення до суду.

Враховуючи ці обставини, суд вважає, що у клопотанні відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Керуючись статтями 121, 122, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні клопотання Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повне судове рішення складене 11 січня 2020 року

Головуючий суддя І.С. Козачок