Рішення № 86849262, 10.01.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 січня 2020 року м. Рівне №460/3512/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відділу з питань перерахунку пенсій №10 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії від 04.11.2019 №132/03.11.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком, як батькові дитини-інваліда, що здійснював виховання дитини-інваліда до шестирічного віку на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.08.2019.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. 4 листопада 2019 року за результатом розгляду вказаної заяви відповідач прийняв рішення №132/03.11, яким відмовив позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком, оскільки мати дитини з інвалідністю ОСОБА_2 з 01.06.1994 отримує пенсію по інвалідності, а з 06.03.2012 отримує пенсію по втраті годувальника. Крім того, на думку відповідача, при зверненні за призначенням пенсії позивачем не надано довідок, які б підтверджували, що ОСОБА_1 здійснював догляд за дитиною з інвалідністю. Наведені обставини, свідчать про відверте ігнорування відповідачем вимог статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, та змусили позивача звернутись з адміністративним позовом до суду. З наведених підстав просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 11.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідачем до суду подано відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Також відповідач зазначив, що дружина позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в управлінні з 01.06.1994 як отримувач пенсії по інвалідності, а з 06.03.2012 - як отримувач пенсії по втраті годувальника. Вказує, що досягнувши віку 50 років ОСОБА_2 отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та використала право на призначення пенсії (незалежно від віку). Так як, жінка використала право на призначення пенсії (незалежно від виду пенсії), то відповідно у позивача відсутнє право на дострокову пенсію за віком батька дитини з інвалідністю згідно пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, актовий запис №19 від 01.06.1986.

В шлюбі народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 14.08.1990 серії НОМЕР_1 .

Відповідно до Медичного висновку №1 від 15.01.1992 та Медичного висновку №4 від 20.01.1994 (на дитину-інваліда з дитинства віком до 16 років), ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є інвалідом з дитинства до 16 років з діагнозом вроджений двохсторонній вивих стегон.

Відповідно до листа КНП «Костопільська центральна районна лікарня» Костопільської районної ради від 27.09.2019 №1411/01-14/19, згідно записів амбулаторної карти №6-616 громадянка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_1 , була оглянута ОСОБА_4 15.01.1992, та видано заключення ЛКК для оформлення державної соціальної допомоги дитині-інваліду згідно наказу МОЗ № 1265 від 14.12.1979 розділ V пункт 2 п/пункт "б". Діагноз: "Вроджений двобічний вивих стегон". Призначено наступний переогляд на ЛКК 01.02.1994.

Повторно хвора оглядалась Костопільською ЛКК 20.01.1994. Встановлено діагноз: "Вроджений двобічний вивих стегон. Асептичний некроз головки “правого стегна ІУ ст. Стан після закритого вправлення". Видано заключення згідно додатку №1 до наказу МОЗ України № 175 від 05.12.1991, розділ II, пункт 6 п/пункт 3 для продовження державної соціальної допомоги дитині- інваліду до 20.01.1999.

Згідно запису в амбулаторній карті наступний огляд хворої проведено 27.07.1999. Діагноз: "Вроджений двобічний вивих стегон. Вкорочення правої ноги до 1,5 см. Стан після закритого вправлення вивихів стегон. Виражене порушення опори і ходи". Згідно наказу МОЗ № 175 розділ II пункт 6, п/пункт З, ЛКК видано заключення для оформлення державної соціальної допомоги дитині-інваліду, термін інвалідності рахувати з 01.02.1999.

23.01.2004 хвора вчетверте оглядалась Костопільською ЛКК з приводу вродженого двобічного вивиху стегон, вкорочення правої нижньої кінцівки на 1 см. Стан після закритого вправлення вивихів стегон. Видано заключення ЛКК № 65 на призначення державної соціальної допомоги як дитині-інваліду до 16- річного віку до 04.08.2008 згідно наказу МОЗ № 454/471/516 від 08.11.2001 по розділу II пункт 2 п/пункт 2.36.

На основі медичної документації хвора ОСОБА_3 мала статус дитини-інваліда з дитинства з 15.01.1992 по 04.08.2008, тобто до 16-річного віку.

Дружина позивача - ОСОБА_2 не отримує пільгової пенсії, як мати дитини-інваліда та не використала право на дострокове призначення пенсії з підстав, зазначених в пункті 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки з 01.06.1994 отримує пенсію по інвалідності і з 06.03.2012 оформила пенсію по втраті годувальника.

Вказані обставини підтверджуються Протоколом засідання комісії по призначенню пенсій №4/122, Розпорядженням від 10.06.1994, Заявою про призначення/перерахунок пенсії від 06.03.2012, Витягом із акту огляду у МСЕК по довідки Сер.МСЕ №212008 від 28.05.1996, довідкою Костопільського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.08.2019 №756, а також оскаржуваним рішенням відповідача.

На момент звернення позивачем за призначенням пенсії та прийняття відповідачем рішення про призначення для ОСОБА_2 пенсії по інвалідності з 01.06.1994, дочці позивача виповнилось всього 3 роки, а тому вона не могла використати право на дострокове призначення пенсії з підстав, зазначених в пункті 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таке право ОСОБА_2 отримала тільки 19.05.2018, коли їй виповнилось 50 років.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 05.09.2019, посвідченої приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального скруту Рівненської області Скоропад В.В., зареєстровано в реєстрі за №2382, ОСОБА_2 цією заявою надала згоду своєму чоловіку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьку їхньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка до досягнення 16-річного віку мала статус Інваліда з дитинства, на призначення пенсії згідно з абз.2, п.3, ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також з відмовилась від призначення на користь позивач даного виду пенсії.

Досягнення позивачем - ОСОБА_1 віку 55 років підтверджується паспортом НОМЕР_2 , виданим Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області 13.11.1997.

Наявність у позивача - ОСОБА_1 страхового стажу не менше 20 років (21 рік 9 місяців 1 днів) підтверджується дипломом серії НОМЕР_3 від 20.07.1982, трудовою книжкою трудовою книжкою серії НОМЕР_4 .

Відповідно до довідки ОСББ «Молодіжний» №130 від 27.08.2019, позивач - ОСОБА_1 , 1964 р.н., дійсно проживаю в АДРЕСА_2 до АДРЕСА_1 з 1989 року по даний час.

Відповідно до довідки ОСББ «Молодіжний» №132 від 10.09.2019 дочка позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з народження і до досягнення свого 16-річного віку проживала разом з батьками: ОСОБА_2 1968 р.н. - мати, і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .н. - батьком, якими утримувалася і виховувалася.

Не погоджуючись з відмовою відповідача про відмову в призначенні пільгової пенсії, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років

Отже, матері надається право вибору особи, яка буде одержувати дострокову пенсію за віком: вона сама або батько дітей.

Відповідачем не заперечуються обставини, які надають право позивачу на призначення дострокової пенсії за віком, а саме наявність відповідного страхового стажу не менше 20 років, досягнення відповідного віку 55 років та здійснення позивачем виховання дитини-інваліда.

Згідно матеріалів справи, дочка позивача є інвалідом з дитинства, що підтверджується медичними висновками наявними в матеріалах справи.

Відповідно до довідки ОСББ «Молодіжний» №132 від 10.09.2019 дочка позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з народження і до досягнення свого 16-річного віку проживала разом з батьками: ОСОБА_2 1968 ІНФОРМАЦІЯ_4 .н. - мати, і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .н. - батьком, якими утримувалася і виховувалася.

Підставою для відмови у призначенні пенсії стала та обставина, що мати дитини інваліда ОСОБА_2 з 01.06.1994 одержує пенсію по інвалідності, а з 06.03.2012 отримує пенсію по втраті годувальника, а відтак використала своє право на призначення одного з видів пенсії до досягнення пенсійного віку.

Судом встановлено, що своє право на отримання пенсії із підстав, передбачених пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, мати дитини-інваліда не використала, надавши відмову від дострокової пенсії по догляду за дитиною-інвалідом віком до 16 років дочки ОСОБА_3 на користь позивача, який здійснював виховання останньої.

Крім того, як вбачається Протоколу засідання комісії по призначенню пенсій №4/122, Розпорядженням від 10.06.1994, Заявою про призначення/перерахунок пенсії від 06.03.2012, витягом із акту огляду у МСЕК до довідки Сер.МСЕ №212008 від 28.05.1996, довідкою Костопільського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.08.2019 №756 ОСОБА_2 отримує не дострокову пенсію по догляду за дитиною-інвалідом до шестирічного віку, а з 06.03.2012 пенсію по втраті годувальника.

Абзацом 2 пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV визначено спеціальне суб`єктивне право батька, як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком, і допустимість реалізації цього права не може ставитися в залежність від реалізації матір`ю свого права на призначення дострокової пенсії за віком, передбаченого іншими нормами законодавства.

Аналогічний висновок, зазначений в постанові Верховного Суду України від 12.11.2013 №21-373а13.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачу протиправно було відмовлено у призначенні пенсії за віком як батькові дитини-інваліда відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп., сплачений відповідно до квитанції від 19.11.2019 №69.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас ч. 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, ч. 6 та 7 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів договору про надання правової допомоги від 11.11.2019, рахунку №19 від 15.11.2019, акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 11.11.2019, меморіального ордеру №5224086 SB від 19.11.2019, квитанції №72 від 19.11.2019 позивач сплатив адвокатському бюро "Катерини Самардак" кошти в загальній сумі 2000,00 грн. гонорару згідно п.1.2 Договору про надання правової допомоги б/н від 11.11.2019, яка відповідно акту виконання робіт (наданих послуг) від 08.11.2019 складається з: заслухано пояснення клієнта; здійснено правовий аналіз наданих документів; надано клієнту усну консультацію (0,5 годин) - 250,00 грн.; підготовка позовної заяви для звернення ОСОБА_1 до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області відділу з питань перерахунку пенсій №10 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії від 04.11.2019 №132/03.11, зобов`язання призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком, як батькові дитини-інваліда, що здійснював виховання дитини-інваліда до шестирічного віку на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.08.2019 року; формування додатків до позовної заяви 5,5 годин - 2750,00 грн. Загагальна ватрість наданої правової допомоги, з урахуванням знижкт 33,3 % становить - 2000,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує, що розгляд даної справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України, оскільки дана справа є справою незначної складності. Підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви, були у позивача в наявності, при цьому заслуховування пояснень клієнта, здійснення правового аналізу надданих документів, надання клієнту усної консультації, формування додатків до позовної заяви, охоплюється підготовкою проектів процесуальних документів, а тому додаткових витрат не потребують. Відтак, доцільність та обґрунтованість витрат позивача на правничу допомогу за таких обставин не відповідає складності справи, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. Водночас, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг згідно договору про надання правової допомоги від 11.11.2019, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування позивачеві витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 1000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 1000,00 грн. повинен понести позивач.

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 768,40 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відділу з питань перерахунку пенсій №10 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії від 04.11.2019 №132/03.11.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком, як батькові дитини-інваліда, що здійснював виховання дитини-інваліда до шестирічного віку на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.08.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33004, м. Рівне, вул. Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 10 січня 2020 року.

Суддя Махаринець Д.Є.