Рішення № 86849153, 11.01.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2020 р. справа № 400/3278/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи, розглянув адміністративну справу

за позовомприватного підприємства "ЗАХІД", пров. Першотравневий, 25/2, м. Миколаїв, 54031

до відповідачаМиколаївської митниці ДФС, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017

провизнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 04.04.2019 р. № UA 504060/2019/000001/1 та картки відмови від 04.04.2019 р. № UA 504060/2019/00016

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ЗАХІД" (надалі - позивач або ПП "ЗАХІД") звернулось з позовом до Миколаївської митниці ДФС (надалі - відповідач або Митниця), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA504060/2019/000001/1 від 04.04.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № UA504060/2019/00016 від 04.04.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства при винесенні оскаржуваного рішення. При цьому позивач зазначає, що під час оформлення електронної митної декларації подав всі наявні документи, що підтверджували митну вартість товару, але відповідач безпідставно використав для визначення митної вартості товару резервний метод відповідно до cт. 64 Митного кодексу України замість основного, першого методу - за ціною договору (вартість операції) відповідно до ст. 57 Митного кодексу України (надалі - МК України).

Відповідач позов не визнав, у відзиві вказав, що надані позивачем для митного оформлення документи не містили всіх даних, які б підтверджували задекларовану ним митну вартість товару, зокрема відсутня інформація щодо фрахту судна перевізником, витрат судових агентів, оплати податку на вантаж. Крім того, деякі документи, на думку відповідача, містять ознаки підробки. Такі обставини розцінені Митницею як підстава для коригування митної вартості за другорядним методом (а. с. 88-100).

Позивач подав відповідь на відзив, в якому надав свої пояснення щодо строків прийняття рішень, складових митної вартості, податку на вантаж та застосування резервного методу (а. с. 119-123).

Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

ПП "ЗАХІД" систематично імпортує скло та дзеркало окремими партіями на підставі контракту з підприємством-виробником Trakya Glass Bulgaria EAD.

30.03.2019 року до морського порту "Миколаїв" від постачальника надійшла чергова партія вантажу (т/х NOVA). Вказаний вантаж задекларовано за електронною митною декларацією № UA504060/2019/002114 від 30.03.2019 року.

30.03.2019 року о 21:54:20 год., відповідач повідомив позивача, що товар "... необхідно пред`явити для митного огляду, який необхідно провести в присутності…" начальника та о/у ВБКОЗ УСБУ в Миколаївській області, але не повідомив про дату, час та місце огляду.

Позивач не заперечував проти проведення митного оглядута направив листа за вихідни № 30-03/06 від 30.03.2019 року відповідачу, яким проінформував відповідача про готовність надати товар до митного огляду (а. с. 53).

03.04.2019 року листом № 03-04/022 позивач повторно проінформував відповідача про готовність надання товару до митного огляду та вимагав невідкладного проведення митного огляду (а. с. 54).

04.04.2019 року митний огляд вантажу був проведений, за результатом якого жодних порушень виявлено не було.

04.04.2019 року о 17:31 год., тобто одразу після проведення огляду товару, через 4 дні 19 год. 27 хв. після прийняття електронної митної декларації в базу даних, відповідач повідомив позивача, що документи які подані ним 30.03.2019 року не містять всіх числових значень складових митної вартості, а тому необхідно надати документи (за переліком) згідно вимог ч. 3 ст. 53 МК України.

Листом № 041-04/01 від 04.04.2019 року позивач повідомив, що інші документи відсутні, оскільки разом з декларацією надані всі документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення.

04.04.2019 року о 18:23 год. відповідач повідомив про прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA504060/2019/000001/1 від 04.04.2019 року та картку відмови № UA504060/2019/00016 в прийнятті митної декларації від 04.04.2019 року.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 57 ч. 1-3 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Стаття 54 ч. 6 МК України надає органу доходів і зборів право відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ст. 55 ч. 1 МК України).

Згідно із ст. 53 ч. 3 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз МК України дозволяє стверджувати, що вищенаведеною нормою законодавець встановив загальний перелік документів, які можуть бути витребувані митним органом для перевірки правильності визначення митної вартості товару. В той же час, її не слід розуміти таким чином, що в кожному випадку митний орган повинен витребовувати всі перелічені документи - які саме документи витребовувати, митний орган повинен вирішувати в кожній конкретній ситуації з урахуванням всіх обставин і характеристик товару що декларується.

Як слідує із спірних рішень, відповідач заперечує правильність визначення митної вартості товарів і, на його думку, вона позивачем занижена, так як відрізняється від ціни аналогічного товару. Митна вартість, що була визначена відповідачем ґрунтувалась на раніше визначених митними органами митних вартостях подібних товарів, митне оформлення якого здійснено іншими митницями.

Суд зазначає, що сам по собі факт відмінності ціни на товар що імпортується від звичайної, не може беззастережно свідчити про її заниження декларантом, так як ціна товару є результатом домовленості продавця і покупця та залежить від багатьох факторів, а тому у господарських правовідносинах звичайною практикою є встановлення різної ціни на один і той самий товар.

При розгляді адміністративної справи № 826/12037/17 Верховним Судом у постанові від 27.11.2018 року висловлена правова позиція про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

З приводу доводів відповідача про наявність ознак підробки в наданих позивачем документах, то слід зазначити, контракт та інші документи підписувалися електронними засобам зв`язку, чим і пояснюється однаковість підписів.

З приводу обставин на які вказав відповідач, що товар не було вивантажено у зону митного контролю для можливості його митного огляду, судом не приймається до уваги, оскільки, як уже зазначалось 30.03.2019 року та 03.04.2019 року позивачем на адресу відповідача направлялось інформаційне повідомлення про готовність надати товар до митного огляду, тобто дії позивача навпаки свідчать про їх зацікавленість у якнайшвидшому завершені митних процедур. Відповідач ніяк не зафіксував перешкоджання йому в проведенні митного огляду.

Згідно ст. 338 ч. 1 МК України, огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред`явлених органу доходів і зборів (у тому числі для перерахунку та зважування), проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення.

Крім випадків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 338 ч. 5 МК України).

Пункт 14 Вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 р. № 467 (надалі - Вичерпний перелік) однією з підстав для огляду товарів визначає одержання в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень за формою згідно з додатком у рамках кримінального провадження. Такі доручення обов`язково повинні містити інформацію про підстави їх надсилання, номер відповідного провадження (справи), строк виконання, відомості про товари, осіб, які їх переміщують, та/або про транспортні засоби комерційного призначення, з використанням яких можуть бути вчинені порушення законодавства з питань державної митної справи.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що на адресу Митниці надійшов лист ГСУ НП України від 25.03.2019 року № 7272/1/24/1/1-2019, згідно якого надано доручення на проведення спільного огляду товарів, ввезених на митну територію України в режимі імпорт, або які вивозяться з митної території України в режимі експорт (реекспорт) підприємствами ПП "ЗАХІД", та листи УСБУ в Миколаївській області від 27.03.2019 року № 64/20-2993, № 964/20-2994, № 64/20-2995, в яких зазначено про обов`язковість відбору відповідних проб при огляді товару ПП "ЗАХІД", а тому на його підставі Митниця зобов`язана була провести огляд товару ПП "ЗАХІД".

Однак вище вказані доручення надійшли на адресу Митниці ще 27.03.2019 року, тоді як судно "NOVA" з товаром ПП "ЗАХІД" скло, дзеркало прибуло до митного поста "Октябрьский" 30.03.2019 року, тобто за три дні до заходу судна в порт.

Таким чином, суд зазначає, що у зв`язку з отриманням доручення УСБУ, у відповідача мались законні підстави для проведення огляду товару позивача, але наявність такого доручення не змінює процедурних правил проведення митного огляду, встановлених в МК України, тобто виконання доручення УСБУ повинно відбуватись у спосіб, порядок та строк, передбачені МК України.

Підтвердженням такого висновку суду є і норми п. 14 абз. 4 Вичерпного переліку - у разі невиявлення порушень митних правил під час проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення з підстави, передбаченої цим пунктом, такий огляд (переогляд) проводиться у строк, установлений частиною першою статті 255 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 255 ч. 2 МК України, строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні.

Як слідує з наведеної норми, перелік випадків, коли відповідач може відступити від загального строку проведення митного огляду, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумачення та жодне з 6 виключень не може бути застосовано до випадку позивача.

Відповідач провів митний огляд товару лише на п`ятий день від подачі позивачем електронної митної декларації. При цьому, жодних чинників, які б об`єктивно, унеможливлювали проведення огляду 30.03.2019 року - не існувало, а доводи відповідача про те, що товар не було вивантажено у зону митного контролю для можливості його митного огляду не підтверджено.

Твердження відповідача про те, що товар не пред`явлено до митного контролю, судом не береться до уваги, з огляду на те, що позивач жодним чином не перешкоджав проведенню митного огляду товару.

Таким чином, відповідачем під час митного оформлення товару, допущено протиправну бездіяльність, задекларованого ПП "ЗАХІД" за електронною митною декларацією № UA504060/2019/002114, так як протягом 4-годинного строку, відповідач так і не завершив митне оформлення товару. Відповідно й огляд товару здійсненний поза межами строку митного оформлення.

Суд дійшов висновку, що відповідач мав можливість визначити ціну товарів за основним методом, відмова у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою резервного методу, носять протиправний характер.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, та витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 842,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 572 від 04.10.2019 року (а. с. 4) з урахування задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.

Стосовно відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заявлену позивачем (а. с. 107-113), суд зазначає наступне.

Склад та обсяг судових витрат визначено у ч. 3 ст. 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до суду першої інстанції надано: копію договору про надання правничої допомоги від 03.09.2019 року (а. с. 108), додаток № 020919/8 до договору про надання правничої допомоги від 03.09.2019 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, рахунок № 400/3278/19/1 від 02.12.2019 року, копію платіжного доручення від 02.12.2019 року № 781 на суму 20 000,0 грн., детальний опис послуг.

Гонорар за представництво адвокатом Колесніковим Віталієм Валерійовичем інтересів позивача в суді першої інстанції становить 20 000,0 грн., до якого, згідно додатку до договору № 020919/1 від 03.09.2019 року, включено: ознайомлення з наданими матеріалами, аналіз судової практики, збір доказів, усні консультації та погодження правової позиції у справі, підготовка проектів та подання заяв по суті справи, заяв та клопотань (за необхідності), усунення недоліків позовної заяви (за наявності), участь в одному судовому засіданні.

В матеріалах справи міститься детальний опис послуг: з`ясування обставин справи, отримання пояснень від клієнта та декларанта, аналіз письмових матеріалів та судової практики, усні консультації та погодження правової позиції у справі (8 годин), підготовка проекту та направлення позовної заяви, усунення недоліків позовної заяви (судовий збір) (10 годин), відповідь на відзив (5 годин), участь в одному судовому засіданні (1 судодень), процесуальні заяви (судові витрати) (0,5 годин).

Водночас, матеріалами справи не встановлено, що сторони Договору погодили вартість однієї години.

В описі послуг час на "участь в 1-му судовому засіданні" адвокатом зазначено 1 судодень.

Однак, відповідно до постанови (додаткової) Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі № 810/4749/15, час, витрачений у судовому засіданні, має дорівнювати часу фактичної участі представника у судовому засіданні, що повинно бути відображено у протоколі судового засідання.

До суду першої інстанції до заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивач не додав акт, обов`язковість оформлення якого передбачена пунктом 9 Договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 12 000,0 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов приватного підприємства "ЗАХІД" (пров. Першотравневий, 25/2, м. Миколаїв, 54031, ЄДРПОУ 32333300) до Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 39536431) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA504060/2019/000001/1, прийняте 04.04.2019 року Миколаївською митницею ДФС (вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 39536431).

3. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № UA504060/2019/00016 від 04.04.2019 року, прийняту Миколаївською митницею ДФС (вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 39536431).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 39536431) на користь приватного підприємства "ЗАХІД" (пров. Першотравневий, 25/2, м. Миколаїв, 54031, ЄДРПОУ 32333300) судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 842,0 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 39536431) на користь приватного підприємства "ЗАХІД" (пров. Першотравневий, 25/2, м. Миколаїв, 54031, ЄДРПОУ 32333300) судові витрати у виді відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,0 грн. (дванадцять тисяч гривень).

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз