Рішення № 86848252, 11.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 січня 2020 р. Справа № 120/3620/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 00032684) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 00032684) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 06.11.2015 він був звільнений з органів Міністерства внутрішніх справ України, у зв`язку із скороченням штатів. Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" позивачу призначено пенсію по інвалідності.

13.04.2016 позивачу встановлено 3 групу інвалідності, пов`язаною з виконанням службових обов`язків, у зв`язку з чим 24.11.2016 йому була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 206 700 грн. Однак, 23.04.2019 медико-соціальною експертною комісією позивачу була встановлена 2 група інвалідності, пов`язана з виконанням службових обов`язків. На підставі чого позивачем подано заяву до Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області про виплату одноразової допомоги з необхідними документами. Листом за №184/22-2019 від 06.08.2019 Ліквідаційна комісія УМВС України у Вінницькій області відмовила у виплаті одноразової допомоги, посилаючись на п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року за №850.

Позивач вважає відмову відповідача в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 11.11.2019 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ухвали суду від 11.11.2019 та відповідно до положень ст. 162 КАС України, стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Наказом УМВС України в Вінницькій області від 06.11.2015 № 164 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ.

В 2007 році позивачем отримано травму, за фактом якої було проведено службове розслідування, складено Висновок службового розслідування від 18.12.2007 та складено акти про нещасний випадок форми Н-1 та Н-5 від 18.12.2019. За результатами службового розслідування комісією було зроблено висновок, що травма отримана ОСОБА_1 внаслідок власної необережності. Проте, в подальшому ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Вінницькій області" було встановлено причинний зв`язок між отриманою ОСОБА_1 травмою та захворюваннями, що виникли у нього у подальшому. Даний висновок медичної установи відображено у постанові від 21.12.2015 № 22, доданої позивачем до позову.

13.04.2016 позивачу встановлено III групу інвалідності, призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 206 700 грн, а 23.04.2019 встановлено II групу інвалідності.

У зв`язку із зміною групи інвалідності, позивач звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Вінницькій області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Ліквідаційною комісією незважаючи на невідповідність матеріалів призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 вимогам п. 4 Порядку № 850, було направлено дані матеріали до Міністерства внутрішніх справ.

Згідно із листом МВС України від 23.07.2019 №15/2-2884, матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 повернуто ліквідаційній комісії без прийняття рішення у зв`язку із невідповідністю їх вимогам п. 4 Порядку № 850.

Тому, Ліквідаційна комісія УМВС України в Вінницькій області листом від 06.08.2019 № 184/22-2019 повідомила ОСОБА_1 про повернення матеріалів.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" Кабінет Міністрів України постановою за № 850 від 21.10.2015 року затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), по інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

Згідно із пунктом 1 Порядку № 850 вказані Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Пунктом 4 Порядку №850 встановлено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно із рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Тобто, виплату одноразової грошової допомоги при повторних оглядах МСЕК обмежено законодавцем терміном у 2 роки.

Оскільки після первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, тому правові підстави для призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови № 850 від 21.10.2015 відсутні. Таким чином, ліквідаційна комісія не мала підстав направляти матеріали ОСОБА_1 , оскільки вони не відповідають вимогам Порядку № 850.

При цьому, представник відповідача вказує на те, що Міністерством не було прийнято рішення щодо призначення або відмови у призначенні грошової допомоги позивачеві, лише повернуто матеріали ОСОБА_1 , що не є формою прийняття рішення суб`єктом владних повноважень у розумінні Порядку № 850. Таким чином позовна вимога про визнання протиправним та скасування Висновку про призначення одноразової грошової ОСОБА_1 є передчасною, тобто, вимогою на майбутнє.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання МВС України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, представник зазначає, що Міністерство не уповноважене на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги. Чинним законодавством повноваження відповідача обмежені лише розглядом матеріалів та прийняттям рішення.

17.12.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача в якій останній виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, які полягають у тому, що Законом України "Про міліцію" визначено право позивача на отримання грошової допомоги у розмірі 200 - кратному прожитковому мінімумів встановленому законом для працездатних осіб.

Ухвалою суду від 17.12.2019 відмовлено в залученні третьої особи на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 17.12.2019 судовий розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Наказом УМВС України в Вінницькій області від 06.11.2015 № 164 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ.

В грудні 2007 року позивачем отримано травму хребта, у зв`язку із цим позивач знаходився на амбулаторному лікуванні. За фактом отримання травми складено акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 18.12.2007, акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 18.12.2007 та висновок службового розслідування по факту отримання травми від 18.12.2007.

ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Вінницькій області" на засіданні від 21.12.2015 розглянула письмово заяву, направлення та документацію колишнього співробітника ОВС ОСОБА_1 про встановлення причинного зв`язку захворювань та придатності до військової служби на момент звільнення. Постановою №22 військово-лікарської комісії встановлено, що травма отримана позивачем пов`язана з виконанням службових обов`язків, а захворювання пов`язанні з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Вказано, що позивач не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 13.04.2016 позивачу встановлено 3 групу інвалідності, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків. 24.11.2016 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 206 700 грн.

23.04.2019 позивачу встановлено 2 групу інвалідності, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

В подальшому, позивач звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Вінницькій області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. Ліквідаційною комісією УМВС України в Вінницькій області дані матеріали направлено до Міністерства внутрішніх справ.

Листом за №15/2-2884 від 23.07.2019 Департаментом фінансово-облікової політики МВС України повернуто матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з їх невідповідністю вимогам п. 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Листом за №184/22-2019 від 06.08.2019 Ліквідаційною комісією УМВС України у Вінницькій області повідомлено позивача про те, що матеріали на виплату одноразової грошової допомоги повернуто з МВС України як такі, що не відповідають вимогам п. 4 Постанови №850 від 21.10.2015. Разом з тим, Ліквідаційною комісією УМВС України в Вінницькій області повернуто подані матеріали позивачу, у зв`язку із відсутністю потреби.

Відтак, позивач не погоджуючись із діями відповідача, звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про міліцію", Законом України "Про Національну поліцію", який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, які визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (пункт 1 Порядку).

Згідно з пунктом 2 цього Порядку днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі, зокрема:

- 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.;

- 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Пунктами 7-9 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку №850 документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Як встановлено судом, Ліквідаційною комісією УМВС України у Вінницькій області на виконання пункту 8 Порядку №850 матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги були надіслані до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначенні та виплаті у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку №850.

23 липня 2019 року Департаментом фінансово-облікової політики МВС України повернуто матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Ліквідаційній комісії без прийняття рішення у зв`язку із невідповідністю їх вимогам п. 4 Порядку № 850.

Листом за №184/22-2019 від 06.08.2019 Ліквідаційною комісією УМВС України у Вінницькій області повідомлено позивача про те, що матеріали на виплату одноразової грошової допомоги повернуто з МВС України як такі, що не відповідають вимогам п. 4 Постанови №850 від 21.10.2015. Разом з тим, відповідачем повернуто подані матеріали позивачу, у зв`язку із відсутністю потреби.

Таким чином, МВС України не було прийнято рішення про призначення, або про відмову в призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги, як це передбачено Порядком №850.

Після набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", відповідно до пункту 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Пунктом 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, визначено статтями 97-101 Закону України "Про національну поліцію".

Згідно з частиною 2 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Таким чином, враховуючи вказані вище норми, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 30 січня 2018 року у справі №822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справі №808/1866/16, від 13 лютого 2018 року у справі №806/845/16, від 18 жовтня 2018 року у справі №369/13187/17, від 28 березня 2019 року у справі №296/10138/16-а та від 31 жовтня 2019 року у справі №826/1383/18.

При цьому, визначаючись щодо позовних вимог про визнання протиправними дій МВС України щодо відмови у призначені та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, а також щодо визнання протиправним та скасування висновку про призначення одноразової грошової допомоги в частині відмови, суд зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, відзиву на позовну заяву установлено, що Міністерство внутрішніх справ України не розглянуло заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, у спосіб, що передбачений Законом №565-ХІІ та Порядком №850, а повернуло документи без розгляду всупереч положенням Порядку №850.

Отже, відповідач МВС України діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відтак, вимоги про визнання протиправними дій МВС України щодо відмови у призначені та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, та визнання протиправним та скасування висновку про призначення одноразової грошової допомоги в частині відмови від 23.07.2019 за №15/2-1884, не можуть бути задоволені з огляду на відсутність як дій так і висновку.

Суд звертає увагу, що за вказаними реквізитами - №15/2-1884 від 23.07.2019 міститься лист Департаменту фінансово-облікової політики МВС України, яким повернуто матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з їх невідповідністю вимогам п. 4 Порядку №850, а не висновок, як зазначає позивач у прохальній частині позову. Отже, лист за наведеними позивачем реквізитами не є формою прийняття рішення суб`єктом владних повноважень у розумінні Порядку № 850, а тому не підлягає скасуванню.

Згідно положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".

Враховуючи те, що дії МВС України, які полягають в поверненні матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги без прийняття відповідного рішення, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, суд приходить до висновку про визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів про призначення і виплати Жукотанському одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків без прийняття рішення за результатами їх розгляду по суті.

Стосовно вимоги про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, відповідно до Порядку №850, суд дійшов висновку щодо відмови у її задоволенні з наступних підстав.

Право на захист — це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Отже, вимога про зобов`язання призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу на думку суду, є передчасною, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки рішення за результатом розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, ще не проведено.

Крім того, суд звертає увагу, що повноваження відповідача обмежені лише розглядом матеріалів та прийняттям рішення, натомість виплата одноразової грошової допомоги здійснюється на підставі наказу керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, що передбачено п. 9 Порядку №850, в силу якого МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Разом з тим, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 р. термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з`ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд наголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах особи.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відтак з метою ефективного захисту прав позивача, враховуючи те, що за наслідками розгляду матеріалів позивача на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідачем не прийнято жодного рішення, а також з метою відновлення порушених прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути та прийняти рішення відповідно до пункту 9 Порядку № 850 від 21.10.2015 року, по заяві ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин наведених у судовому рішенні, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. Враховуючи, що позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався, керуючись положеннями статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню на його користь.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, що виразились у поверненні документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності ОСОБА_1 , без прийняття рішення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та прийняти рішення відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ); Міністерство внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 00032684).

Повний текст рішення складено: 11.01.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна