Рішення № 86840663, 16.12.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2279/19

Провадження №2/639/1221/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретарів - Пивоварової Т.В, Волкової С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛІСТ-2018», третя особа: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитного договору,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «КАПІТАЛІСТ-2018», в якому просить суд визнати недійсним договір кредиту № 837/18-27/36/8-482 від 19.09.2008 року з додатками, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛІСТ-2018», та Додаткову угоду №1 до нього від 31.08.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.01.2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МОНОЛІТ» будівельний альянс» було укладено договори № 83 та № 84 про участь в будівництві житла. У зв`язку з тим, що у позивача не вистачало власних коштів на інвестування у житло, представниками ТОВ «МОНОЛІТ» будівельний альянс» було запропоновано взяти кредит у банку, з яким вони співпрацюють, а саме у Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк». Таким чином, 19.09.2008 року між банком та позивачем було укладено договір кредиту №837/18-27/36/8-482 на підставі типової форми договору, запропонованої банком, про надання кредиту у сумі - 345 000,00 доларів США зі сплатою – 14% річних, строком - до 15.09.2028 року для інвестування будівництва житлових приміщень (пункти 1.1, 1.1.1, 1.2 Договору кредиту). Такий спосіб отримання кредиту (в доларах США) для розрахунку із ТОВ «МОНОЛІТ» Будівельний альянс» позивачу було рекомендовано працівниками банку, через те, що за їх словами, кредитні ресурси в доларах США коштують дешевше, аніж кредитні ресурси в українській гривні. 31.08.2009 року між банком та позивачем було укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору кредиту, і згідно нових умов договору кредиту, сума кредиту становить - 380 932,97 доларів США, зі сплатою - 14,54 % річних, строком - до 15.09.2033 року. На забезпечення виконання вказаного договору кредиту було укладено наступні договори: іпотечні договори № 837/19-27/36/8-259 та № 837/19-27/36/8-260 від 19.09.2008 року між банком та позивачем, за якими в іпотеку передано майнові права на незакінчене будівництвом нерухоме майно згідно договорів інвестування; договір поруки № 837/17-27/36/8-088 від 19.09.2008 року між банком, позивачем та ТОВ «МОНОЛІТ» будівельний альянс». Позивач вважає, що усі вищеперераховані договори були укладенні із недотриманням законодавства України, у зв`язку з чим вони підлягають визнанню судом недійсними. Так, позивач вказує, що між ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є TOB «КАПІТАЛІСТ-2018» та TOB «МОНОЛІТ» будівельний альянс» була домовленість та умисел на введення ОСОБА_1 в оману щодо обставин, які мають істотне значення і ставило метою виникнення у ОСОБА_1 обов`язку сплатити значну суму грошових коштів, не отримуючи нічого на заміну, що, відповідно до ч. 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 230 ЦК України, є прямою підставою для визнання судом договору кредиту від 19.09.2008 року № 837/18-27/36/8-482 недійсним. Крім того, умови договору кредиту від 19.09.2008 року № 837/18-27/36/8-482 є несправедливими в цілому та такими, що суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків, погіршує становище позивача. ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є TOB «КАПІТАЛІСТ-2018») всупереч нормам законодавства України не тільки видав ОСОБА_1 кредит у вигляді готівкових коштів в іноземній валюті, а і передбачив умовами договору кредиту від 19.09.2008 року № 837/18-27/36/8-482 погашення його також в іноземній валюті. Оскільки грошове зобов`язання як ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ТОВ «КАПІТАЛІСТ-2018»), так і ОСОБА_1 у договорі кредиту від 19.09.2008 року № 837/18-27/36/8-482 не виражене у грошовій одиниці України - гривні, отже в ньому відсутня така істотна умова договору, як ціна договору, що в свою чергу призводить до його недійсності. Позивач зазначає, що в договорі кредиту № 837/18-27/36/8-482 від 19.09.2008 року вказано цілий ряд положень, які грубо порушують законодавство України, та оскільки зміна таких положень договору зумовить зміну інших його положень, позивач вважає, що договір кредиту від 19.09.2008 р. № 837/18-27/36/8-482 є недійсним в цілому. ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ТОВ «КАПІТАЛІСТ-2018») під час укладення договору кредиту від 19.09.2008 року № 837/18-27/36/8-482, не надав ОСОБА_1 необхідну інформацію щодо кредитних умов, відповідно до норм Закону України «Про захист споживачів», не повідомив ОСОБА_1 про можливі валютні ризики, не надав жодної інформації про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні, не надав інформацію про вірогідність і наслідки такого подорожчання.

У зв`язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 17.04.2019 року позов прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, яка призначена до розгляду в підготовчому засіданні.

20.05.2019 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛІСТ-2018» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитного договору в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, буд. 100, поштова адреса: 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 3.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.09.2019 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛІСТ-2018», третя особа: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитного договору – закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 16.12.2019 року учасники справи не з`явилися, повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Позивач ОСОБА_1 надав письмову заяву, в якій просив розглянути вказану цивільну справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити (а.с.90).

Представник відповідача ТОВ «КАПІТАЛІСТ-2018» у судове засідання не з`явився, надав письмову заяву, в якій позовні вимоги визнав, не заперечував проти задоволення вищевказаного позову (а.с.91-92).

Представник третьої особи АТ «Укрсоцбанк» Дем`янець Я.В. надала відповідні письмові докази і письмові пояснення (а.с.111-114), в яких просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на безпідставність позову по суті, а також вважала ТОВ «КАПІТАЛІСТ-2018» неналежним відповідачем у справі, і додатково зазначила про необхідність застосування строків позовної давності, які, на думку третьої особи, сплинули ще 19.09.2011 року. При цьому представник третьої особи АТ «Укрсоцбанк» Дем`янець Я.В. приймала участь в підготовчому засіданні, однак в подальшому надала письмову заяву, в якій просила розглянути вказану цивільну справу у її відсутність.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 04.09.2008 року на отримання кредиту (а.с.115) та запиту на отримання кредиту від 04.09.2008 року (а.с.123-124), 19.09.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №837/18-27/36/8-482 про надання кредиту у сумі - 345 000,00 доларів США, зі сплатою – 14% річних, строком - до 15.09.2028 року (а.с.11-18).

Відповідно до п. 1.2 вищевказаного договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: інвестування будівництва житлових приміщень.

31.08.2009 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору кредиту, та згідно нових умов договору кредиту, сума кредиту становить - 380 932,97 доларів США, зі сплатою - 14,54% річних, строком - до 15.09.2033 року (а.с.24-26).

На забезпечення договору кредиту №837/18-27/36/8-482 від 19.09.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечні договори № 837/19-27/36/8-259 та № 837/19-27/36/8-260 від 19.09.2008 року (зі змінами), за умовами яких, в іпотеку передано майнові права на незакінчене будівництвом нерухоме майно згідно договорів інвестування та укладений договір поруки № 837/17-27/36/8-088 від 19.09.2008 року (зі змінами) між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 та ТОВ «МОНОЛІТ» будівельний альянс» (а.с.27-42).

Разом з тим, 12.04.2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Авіс Фінанс» уклали договір факторингу №001-F/18/USB, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржника за основними договорами в розмірі та на умовах передбачених цим договором. Опис, характеристика, обсяг та розмір прав грошової вимоги до боржників за основними договорами, що відступаються відповідно до умов цього договору зазначені в додатку №1 до цього договору (а.с.44-51).

Як вбачається з копії договору про відступлення прав вимоги (цесії) №4 від 12.04.2018 року ТОВ «Авіс Фінанс» та ТОВ КПД Холдинг» уклали вказаний договір, за яким ТОВ «Авіс Фінанс» відступає, а ТОВ КПД Холдинг» набуває права грошової вимоги до боржника за основним договором в розмірі та на умовах, передбачених цим договором та стає кредитором за основним договором. Права грошової вимоги до боржника належать ТОВ «Авіс Фінанс» на підставі договору факторингу №001-F/18/USB від 12.04.2018 року, що укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Авіс Фінанс» (а.с.52-57).

На адресу позивача ОСОБА_1 від ТОВ «КПД Холдинг» направлено лист від 27.04.2018 року №27/04-2018 з якого вбачається, що 26.04.2018 року між ТОВ «КПД Холдинг» та ТОВ «КАПІТАЛІСТ-2018» укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором №837/18-27/36/8-482 від 19.09.2008 року, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 (а.с.43).

Конституцією України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів, який здійснюються в порядку конституційного, цивільного, кримінального, адміністративного та господарського судочинства. Виходячи із загальних засад про неприпустимість свавільного втручання держави у сферу особистого життя людини, її цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність - в порядку цивільного судочинства регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільноі-процесуальним кодексом звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів або прав свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В даному випадку суд вважає, що визнання позову відповідачем ТОВ «КАПІТАЛІСТ-2018» суперечить закону та порушує права, свободи та інтереси інших осіб, в тому числі АТ «Укрсоцбанк», який притягнуто до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору за відсутності ініціативи позивача щодо залучення вказаної особи в якості відповідача. Враховуючи викладене, судом не приймається визнання позову відповідачем ТОВ «КАПІТАЛІСТ-2018».

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 509, ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів в тому числі може бути визнання правочину недійсним.

Глава16 параграф 2 ЦК України регулює правовідносини при укладені правочинів, їх дії і припиненні, а також визнання недійсними.

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зокрема, ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною

(сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В позові, що розглядається, позивач просить визнати недійсним договір кредиту № 837/18-27/36/8-482 від 19.09.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та Додаткову угоду №1 до нього від 31.08.2009 року, яка укладена між тими ж особами, що підтверджено копіями вказаних договорів.

Разом з тим позивач зазначив в якості відповідача у даній справі ТОВ «КАПІТАЛІСТ-2018», який отримав на підставі ряду угод право вимоги за кредитним договором, що оспорюється, а не сторону договору кредиту на момент його укладення - Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», який на даний час змінив назву на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» і є належним відповідачем за позовними вимогами, що заявлені. Посилання позивача на положення Закону України «Про захист прав споживачів» з є неаргументованими і не доведеними.

З огляду на зміст ч.ч.1,2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право лише за клопотанням позивача залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У даній справі позивачем ОСОБА_1 клопотання про залучення в якості співвідповідача АТ «Укрсоцбанк», або про заміну ТОВ «КАПІТАЛІСТ-2018» на належного відповідача АТ «Укрсоцбанк» не заявлялось.

Враховуючи викладене, а також ті обставини, що позивачем жодними доказами не доведено факт порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду, саме відповідачем ТОВ «КАПІТАЛІСТ-2018», в тому числі і порушення останнім вимог Закону України «Про захист прав споживачів», а позов до сторони спірного договору АТ «Укрсоцбанк» не пред`являвся, суд не надає оцінки доводам позову по суті і вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. В даному випадку заява про застосування строку позовної давності надійшла від учасника справи, який не є стороною, тому суд не має передбачених законом підстав для застосування позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах – учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Враховуючи викладене, суд на підставі досліджених доказів, приходить до висновку про те, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛІСТ-2018», третя особа: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитного договору необхідно відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, то судовий збір на користь держави не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9-13, 17, 77-81, 133, 137, 141, 142, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 215, 229, 253, 256-258, 509, 526, 598, 627-629, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛІСТ-2018», третя особа: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитного договору – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛІСТ-2018», місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 35;

Третя особа: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, буд. 100, поштова адреса: 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 3.

Повне рішення складено 11.01.2020 року.

Суддя Н.В. Баркова