Рішення № 86834194, 14.11.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4834/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Лемак О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сухан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку загального позовного провадження, в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно.

Посилається на те, що 08.06.2007 р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CNL-800/069/2007. Згідно з кредитним договором 1 кредитор надав відповідачу кредит в сумі 31 400,00 дол. США. В порушення умов кредитного договору відповідачем не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачено відсотки. Заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 25.03.2019 року становить 701 904,81 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 498 593,35 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 106 622,45 грн. та заборгованість по пені - 96 689,01 грн.

Вказує, що розмір заборгованості вже визначений рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 24.12.2012 р. Зазначає, що в якості забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № PCNL-800/069/2007.

Вказує, що 18.03.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України було укладено договір відступлення права вимоги б/н.

Стверджує, що відповідачу було надіслано вимогу № 22 від 27.02.2019 року про виконання боргових зобов`язань, які забезпечені договором іпотеки, які не були виконані відповідачем.

Просить суд з метою стягнення заборгованості за кредитним договором № CNL-800/069/2007 від 08.06.2007 року в сумі 701 904,81 грн. звернути стягнення на майно, а саме: нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 з укладенням договору купівлі-продажу з будь-якої особою-покупцем, шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною реалізації предмета іпотеки в розмірі не менше ринкової вартості на підставі оцінки майна, зробленої суб`єктом оціночної діяльності на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Також просить суд надати ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо нерухомого майна, а саме: нерухомого майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 наступні права:

- підпису договору купівлі-продажу в якості продавця.

- отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних держаних органах, органах місцевого самоврядування, установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування,

- здійснення будь-яких платежів за продавця;

- отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстрації правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- проведення будь-яких дій в органах Державної реєстраційної служби, необхідних для реєстрації речових прав, що виникають з цього рішення суду та із договору іпотеки № PCNL-800/069/2007 від 08 червня 2007 р.

- проведення дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови;

- отримання будь-яких необхідних документів, довідок, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах державної влади, місцевого самоврядування, нотаріату, тощо;

- можливості здійснення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

Просить також суд на період до реалізації предмету іпотеки за рішенням суду, зобов`язати ОСОБА_1 , передати нерухоме майно, а саме: нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (адреса: м. Київ, вул. Фізкультури, 28 Д, код в ЄДРПОУ 36789421). Для цього ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надати право: а) заміни замків, охоронних пристроїв та обладнання; б) отримання в будь-яких установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, нотаріусів, будь-яких документів, необхідних для здійснення управління предметом іпотеки за рішенням суду; викладення, зміни, розірвання договорів найму (оренди) предмету іпотеки, управління майном, зберігання, охорони майна; г) отримання орендних, будь-яких інших платежів з управління предметом іпотеки з направленням їх на погашення заборгованості за Кредитним договором № CNL-800/069/2007 від 08 червня 2007 р.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.06.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено півдготовче засідання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач - представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не з`явився, однак 12.07.2019 року подав через канцелярію суду заяву в якій просив розглянути справу без їхньої участі та задовольнити їхні позовні вимоги. В заяві зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не подав, причини неявки суду не відомі.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 08.06.2007 р. між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є АТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CNL-800/069/2007, згідно з умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 31 400,00 дол. США, на споживчі цілі, строком до 08.06.2017 р.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, свід 25.03.2019 року, станом на 25.03.2019 року у відповідача є заборгованість у розмірі 701 904,81 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 498 593,35 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 106 622,45 грн. та заборгованість по пені - 96 689,01 грн.

Ужгородським міськайонним судом 24.09.2012 р. було ухвалено рішення, яким солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» стягнуто 701 904,81 грн. та судові витрати у сумі 3219 грн. Рішення на даний час не виконано.

З метою виконання зобов`язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 08.06.2007 р. було укладено договір іпотеки № PCNL-800/069/2007, предметом якого є нерухоме майно, а саме будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 257,80 кв.м. та житловою площею 79,20 кв.м. та земельна ділянка, загальною площею 0,10 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2.1. договору іпотеки іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання іпотекодавцем кожного і всіх його боргових зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього.

Підпунктом 6.2. договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин: несплати іпотекодавцем іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій кількості, у такій валюті і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі; порушення іпотекодавцем будь-якого із його зобов`язань за ст. 5 цього договору; інших обставин передбачених чинним законодавством України.

18.03.2011 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України було укладено договір про відступлення права вимоги.

27.02.2019 за вих. № 22 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направив на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № CNL-800/069/2007 від 08/06/2007 року, яку той залишив поза увагою.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1049 ч. 1 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Згідно ст. 612 ч. 1 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця. Згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, а також витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки, збитків, завданих внаслідок порушення умов цього договору та умов кредитного договору, витрати на здійснення оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, які поніс іпотекодержатель.

Ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку» реалізація майна за рішенням суду може проводитися шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону.

Отже, Закон України «Про іпотеку» визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 1 ст. 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону.

В свою чергу ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Наведені положення Закону України «Про іпотеку» встановлюють право іпотекодержателем звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів, незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні).

Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 р. передбачено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов`язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

За таких обставин, суд вважає, що в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором позивачу слід надати дозвіл на звернення стягнення на предмет іпотеки.

В частині заявлених позивачем вимог про про передачу йому в управління предмету іпотеки, шляхом надання права) заміни замків, охоронних пристроїв та обладнання; б) отримання в будь-яких установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, нотаріусів, будь-яких документів, необхідних для здійснення управління предметом іпотеки за рішенням суду; викладення, зміни, розірвання договорів найму (оренди) предмету іпотеки, управління майном, зберігання, охорони майна; г) отримання орендних, будь-яких інших платежів з управління предметом іпотеки з направленням їх на погашення заборгованості за Кредитним договором № CNL-800/069/2007 від 08 червня 2007 р., суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Таким чином, передання на підставі рішення суду предмета іпотеки іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації відповідно до положень ч.1 ст.34 Закону України «Про іпотеку» є правом, а не обов`язком суду, при цьому необхідність застосування таких заходів повинна бути обґрунтованою.

Cуд також виходить з того, що позивачем не доведена необхідність вчинення таких дій, не надано доказів, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки відповідач буде вчиняти дії, які зроблять неможливим проведення дій для реалізації іпотечного майна, а тому відмовляє у їх задоволенні.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки слід задовольнити, в іншій частині позовних вимог відмовити.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» слід стягнути судовий збір у сумі 1921,00 грн.

Тому, керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 16, 509, 525, 526, 530, 575, 589, 610-612, 625, 627, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 7, 33-35, 38, 39, 41, 43 Закону України «Про іпотеку» суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно - задовольнити частково.

У погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № CNL-800/069/2007 від 08 червня 2007 р. у розмірі 701 904 (сімсот одна тисяча дев`ятсот чотири) гривні 81 копійка, яка складається із тіла кредиту - 498 593,35 грн., суми відсотків за користування кредитом - 106 622,45 грн., суми пені - 96 689,01 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки № CNL-800/069/2007 від 08 червня 2007 р., а саме: нерухоме майно, а саме будинок АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 , шляхом укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем шляхом застосування процедури продажу, встановленої.

Початкову ціну предмета іпотеки встановити на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час його реалізації.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 1921 (одна тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню 00 копійок судових витрат.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», що знаходиться за адресою: вул. Фізкультури, 28 Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 36789421.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення 15 листопада 2019 року.

Головуюча О.В. Лемак