Рішення № 86826482, 09.01.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.006513

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області до Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними дій, скасування повідомлення, -

в с т а н о в и в :

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (далі – позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, у якій просить суд:

- визнати незаконними дії державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Безносяк Н.С. щодо винесення повідомлення від 02.08.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;

- скасувати повідомлення від 02.08.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, винесене державним виконавцем Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Безносяк Н.С.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11.07.2019 ГУ ДСНС України у Львівській області надіслало виконавчий лист № 1.380.2019.000773 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області для належного виконання рішення суду. Однак, державний виконавець Сокальського районного відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області Безносяк Н.С. 02.08.2019 видав повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. У даному повідомленні державний виконавець Сокальського районного відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області Безносяк Н.С. вказав, що: "Згідно з резолютивною частиною виконавчого листа - виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. Керуючись п. 7 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", повертається виконавчий документ без прийняття до виконання." Хоча резолютивна частина виконавчого листа передбачає застосування заходів примусового виконання рішень більше того, суд навіть визначив спосіб виконання - “опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення”.

Ухвалою судді від 10.12.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 27.12.2019 суддя прийняла позовну заяву та відкрила провадження в адміністративній справі.

У судове засідання представник позивача не прибув, подав клопотання від 08.01.2020 про розгляд справи у письмовому провадженні без участі представника позивача.

За клопотанням позивача суд замінив відповідача Головне територіального управління юстиції у Львівській області на Сокальський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 31.07.2019 у Сокальський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області надійшов виконавчий лист № 1.380.2019.000773 виданий Львівським окружним адміністративним судом 10.06.2019 - зупинити експлуатацію приміщення магазину «Крез» товариства з обмеженою відповідальністю «АКТІОН УКРАЇНА», до усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення. 02.08.2019 державний виконавець виніс повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, керуючись п. 7 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження». Стверджує, що резолютивна частина виконавчого документа «опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення» не є заходом примусового виконання.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У п. 2 прохальної частини відзиву просить розглядати справу без участі представника відповідача.

09.01.2020 суд перейшов до письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 по справі № 1.380.2019.000773 адміністративний позов задоволено повністю; зупинено експлуатацію приміщення магазину “Крез” товариства з обмеженою відповідальністю “АКТІОН УКРАЇНА” за адресою: Львівська область, м. Сокаль, вул. Шептицького, 45 до усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення; виконання судового рішення покладено на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області; контроль за виконанням судового рішення щодо усунення порушень пожежної та техногенної безпеки магазину “Крез” товариства з обмеженою відповідальністю “АКТІОН УКРАЇНА” (в тому числі право відтермінування зупинення експлуатації приміщень (будівлі) магазину “Крез” товариства з обмеженою відповідальністю “АКТІОН УКРАЇНА”) покладено на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області.

Вказане рішення набрало законної сили 28.05.2019.

10.06.2019 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 1.380.2019.000773.

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області звернулося до начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з заявою про примусове виконання вказаного виконавчого листа.

19.07.2019 заступником начальника відділку контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області повідомлено позивача про направлення для виконання за належністю до Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області виконавчий лист від 10.06.2019 № 1.380.2019.000773.

02.08.2019 відповідач виніс повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, у якому зазначено, що згідно з резолютивною частиною виконавчого листа № 1.380.2019.000773 виконання судового рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

11.09.2019 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області звернулось до начальника Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з скаргою на рішення державного виконавця Безносяк Н.С.

Листом від 16.09.2019 начальник Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області повідомив позивача, що у разі невідповідності виконавчого документа вимогам п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач має право звернутись до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність.

10.10.2019 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області звернулось до начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області з скаргою на рішення начальника Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

За результатами розгляду скарги листом від 18.11.2019 позивача повідомлено, що після приведення виконавчого документа у відповідність вимогам ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», рекомендуємо пред`явити його для примусового виконання у відповідній відділ державної виконавчої служби.

Не погоджуючись із вказаним повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон України № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 5 Закону України № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Отже, однією з підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є те, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

При цьому, зі змісту ст. 4 Закону України № 1404-VIII вбачається, що встановлення вимог до виконавчого документа повинно перш за все сприяти державному виконавцю у своєчасному та належному виконанні, у тому числі, й рішення суду, а судовий захист має відповідати вимогам ефективності та не носити лише декларативний характер.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з оскарженого повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, виконавчий лист № 1.380.2019.000773 виданий 10.06.2019 Львівським окружним адміністративним судом повернуто стягувачу без виконання з підстав, визначених п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», тобто через те, що виконавчий документ не містить заходів примусового виконання.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є, зокрема, інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Зі змісту резолютивної частини рішення у справі № 1.380.2019.000773 вбачається, що по своїй суті дане рішення є рішенням немайнового характеру, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, а саме: зупинити експлуатацію приміщення магазину “Крез” товариства з обмеженою відповідальністю “АКТІОН УКРАЇНА” за адресою: Львівська область, м. Сокаль, вул. Шептицького, 45 до усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення, тобто, резолютивна частина рішення містить чітке зобов`язання, яке необхідно вчинити боржнику; у виконавчому листі визначений боржник, на якого покладається обов`язок щодо виконання цього рішення немайнового характеру, а саме - товариства з обмеженою відповідальністю “АКТІОН УКРАЇНА”; виконавчий лист має всі заповнені реквізити, відповідає вимогам законодавства, зокрема Закону України «Про виконавче провадження» та оформлений належним чином.

Порядок виконання рішень немайнового характеру, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений розділом VIII Закону України «Про виконавче провадження» та розділом IX «Інструкції з організації примусового виконання рішень», яка затверджена наказом Міністерства юстиції України за № 512/5 від 02.04.2012, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802.

Правила цих норм до рішень немайнового характеру відносять рішення: про поновлення на роботі; про відібрання дитини; про виселення боржника; про вселення стягувача; інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Так, відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 63 Закону України № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Аналіз вищенаведених норм та зміст виконавчого листа № 1.380.2019.000773 від 10.06.2019 дає підстави для висновку, що даний виконавчий лист відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у ньому чітко вказано ті дії, які боржника зобов`язано вчинити та спосіб їх виконання, а порядок виконання рішень такого характеру встановлено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, висновки відповідача про те, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, є помилковими та безпідставними, а тому правових підстав для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» немає.

Та обставина, що за рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 у справі № 1.380.2019.000773 видано виконавчий лист, вже свідчить про те, що це судове рішення за своїм змістом характеризуються реалізованістю та передбачає застосування заходів примусового виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, оскаржене повідомлення державного виконавця є необґрунтованим, оскільки виконавчий лист містить чітке визначення дій, які слід вчинити боржнику, а тому у державного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання та для направлення стягувачу відповідного повідомлення.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Безносяк Н.С. щодо винесення повідомлення від 02.08.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

3. Визнати протиправним та скасувати повідомлення від 02.08.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, винесене державним виконавцем Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Безносяк Н.С.

4. Стягнути з Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) (вул. Міцкевича, 5, м. Сокаль, Львівська область, 80000, ЄДРПОУ 34721466) за рахунок бюджетних асигнувань в користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (вул. Підвальна, 6, м. Львів, 79008, ЄДРПОУ 38627339) 3842,00 грн судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кедик М.В.