Рішення № 86826465, 09.01.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.006503

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання провести перерахунок і виплату пенсії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить суд :

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки, виданої Департаментом соціального захисту населення 25.07.2019 № 02-4687 про складові заробітної плати для призначеної пенсії державного службовця за липень 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01.08.2019 відповідно до вимог статей 37, 37-1 Закону України "Про державну службу" від 1993 року (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії) та довідки, виданої Департаментом соціального захисту населення 25.07.2019 № 02-4687 про складові заробітної плати станом на липень 2019 року із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у 2004 році в розмірі 85 відсотків.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». 26.07.2019 позивач звернулась із заявою до відповідача про перерахунок пенсії відповідно до довідки виданої Департаментом соціального захисту населення від 25.07.2019 № 02-4687 про складові заробітньої плати станом на липень 2019 року, проте Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило позивачу в перерахунку пенсії. ОСОБА_1 вважає таку відмову протиправною, оскільки станом на момент призначення пенсії, законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України «Про державну службу» на її перерахунок у разі підвищення складових заробітної плати, в тому числі посадового окладу, працюючих державних службовців. Звертає увагу, що скасування норм, які передбачають право на перерахунок пенсії державних службовців суперечить Конституції України, зміни законодавства поширюються на правовідносини щодо призначення пенсії, відтак не стосуються правовідносин щодо перерахунку пенсій. Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву від 03.01.2020 (вх. № 386), зазначає, що до 01.12.2015 ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» було встановлено право на перерахунок пенсії державних службовців у зв`язку із підвищенням заробітньої плати працюючим державним службовцям та визначено механізм такого перерахунку постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії». Проте, 01.12.2015 Кабінетом Міністрів України 01.12.2015 внесено зміни у вказану постанову, якими виключено механізм перерахунку пенсії державним службовцям у зв`язку із підвищенням заробітньої плати працюючих державних службовців. 01.12.2015 також прийнято новий Закон України «Про державну службу», яким визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відтак, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач, відмовивши позивачу у перерахунку пенсії, діяв правомірно та в межах чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у органах Пенсійного фонду України, отримує пенсію державного службовця за віком.

17.07.2019 ОСОБА_1 звернулась до Департаменту соціального захисту населення із заявою щодо видачі довідки про складові заробітньої плати для обчислення та перерахунку пенсії.

На підставі заяви, Департаментом соціального захисту населення видано довідку ОСОБА_1 про складові заробітньої плати для призначення пенсії державного службовця за посадою, яку займала позивач станом на липень 2019 року.

Відповідно до заяви від 26.07.2019 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про перерахунок пенсії відповідно до довідки ОСОБА_1 про складові заробітньої плати для призначення пенсії державного службовця за посадою, яку займала позивач станом на липень 2019 року.

Згідно з листом від 20.08.2019 № 3317/02.12-11 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача про те, що пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723- XII. Відтак, починаючи з 01.06.2015, органи Пенсійного фонду України пенсії відповідно до Закону № 3723- XII не призначають і не перераховують. Крім того, з 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889 - VIII, відповідно до якого не передбачено здійснення перерахунків пенсій державних службовців. Статтею 90 Закону № 889 - VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зважаючи на викладене, підстави для перерахунку пенсії державного службовця відстуні.

Вважаючи дії відповідача протиправними що відмови в перерахунку пенсії, позивач звернулася до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України визначалися Законом України № 3723-ХІІ «Про державну службу».

Зокрема, ч. 1 ст. 37-1 вказаного Закону (у редакції, чинній до 01.01.2015) було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про вне сення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014, яким ст.37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення перерахунку пенсії було визначено постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (далі - Постанова № 865).

Пунктами 4, 5 Постанови № 865 передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом №3723-ХІІ, визначається в такому порядку : 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного Фонду України за погодженням з Мінсоцполітики.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» пункт 4 Постанови № 865 виключено, а пункт 5 викладено в наступній редакції : «форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики».

Внесені згідно Постанови № 1013 зміни до постанови № 865 підлягали застосуванню з 01.12.2015.

10.12.2015 прийнято Закон №889-VIII, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. У зв`язку з набуттям з 01.05.2016 чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, зокрема норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

Після прийняття Кабінетом Міністрів України 09.12.2015 постанови №1013 та набранням чинності з 01.05.2016 Законом №889-VIII, чинним законодавством України не передбачено можливості перерахунку органами Пенсійного фонду України пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям.

На виконання п. 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 622 від 14.09.2016 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», на підставі якої втратили чинність, зокрема, Постанова №865.

Таким чином, станом на дату призначення ОСОБА_1 пенсії державного службовця чинне на той час законодавство передбачало умови і порядок перерахунку її розміру у зв`язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою. Проте, надалі законодавче регулювання цих відносин зазнало змін.

Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014, яким, зокрема, ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ні ст.90 Закону №889-VIII не визнані неконституційними Конституційним Судом України.

Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб та інтересами всього суспільства. При цьому, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У рішенні Конституційного Суду від 22.05.2018 по справі №5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв : «обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права». Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

На думку Конституційного Суду України, держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто, у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

Крім того, суд зазначає, що закони, які встановлюються державою, не можуть бути абсолютними та передбачати незмінний механізм їх реалізації. Для встановлення справедливого балансу інтересів у суспільстві, держава змушена змінювати механізми законодавчого регулювання. Такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що з 01.12.2015 - початку застосування Постанови № 1013 та у зв`язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII, який по-іншому врегульовує правовідносини, пов`язані з пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Відтак, оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Аналогічний правовий висновок неодноразово уже було відображено у судовій практиці Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.11.2017 в справі № 398/4332/16, у постанові від 31.07.2019 в справі № 712/8375/16-а, у постанові від 08.08.2019 року в справі № 669/634/16-а.

Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки, виданої Департаментом соціального захисту населення про складові заробітної плати для призначеної пенсії державного службовця за липень 2019 року є правомірними та відповідають чинному законодавству.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання провести перерахунок і виплату пенсії - відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 09.01.2020.

Суддя Костецький Н.В.