Рішення № 86826358, 09.01.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2631/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Світловодської міської ради Кіровоградської області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії Світловодської міської ради Кіровоградської області у не затвердженні проекту землеустрою протягом встановленого Земельним кодексом строку;

- визнати рішення Світловодської міської ради Кіровоградської області від 04.10.2019 року за №1778 протиправним та скасувати його;

- зобов`язати Світловодську міську раду Кіровоградської області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,1038 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3510900000:50:016:0109.

Крім того, просить у позові зазначено про зобов`язання Світловодську міську раду Кіровоградської області подати суду звіт про виконання судового рішення.

Позов мотивовано тим, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 за власні кошти розроблено проект землеустрою, погоджено з суміжними землекористувачами та подано до Світловодської міської ради заяву про затвердження проекту землеустрою від 01.07.2019 р. Проте, рішенням від 04.10.2019 р. Світловодська міська рада відмовила у погодженні проекту землеустрою. Таке рішення прийняте з порушенням строку, чим Світловодська міська рада допустила протиправну бездіяльність. Крім того рішення прийняте всупереч закону, оскільки ст.118 Земельного Кодексу України не передбачає інших варіантів дій, ніж затвердження проекту землеустрою. ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому судове рішення повинно містили лише зобов`язання затвердити проект землеустрою.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року позовну заяву залишено без руху (а.с.46).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, після усунення недоліків зазначених в ухвалі судді, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с.1-2).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року судом витребувані додаткові докази (а.с.60-61).

Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що оскаржуване рішення прийняте у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а також через те, що запитувана земельна ділянка за рішенням Світловодської міської ради вилучена з переліку вільних земельних ділянок для передачі учасникам АТО під будівництво гаражів.

ОСОБА_1 надав відповідь на відзив в якій зазначив про безпідставність посилання відповідача на деякі рішення та постанови Верховного Суду щодо першої стадії набуття права на землю, а саме застосування "принципу мовчазної згоди". Крім того, позивач зазначає про допущення протиправної бездіяльності щодо пропущення строку розгляду заяви позивача. Зазначає про те, що відповідач зазначив хибну інформацію у рішення щодо виключення бажаної земельної ділянки із переліку вільних земельних ділянок, оскільки такого переліку не існує (а.с.78-80).

23.12.2019 р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 в якій він зазначив про те, що проект землеустрою розроблено по погоджено за принципом мовчазної згоди, оскільки на момент прийняття рішення від 24.11.2019 р. ОСОБА_1 вже мав затверджений проект землеустрою (а.с.83).

Відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких наполягав на відмову в задоволення позову з підстав, що виходячи з приписів статтей 116, 117 Земельного Кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку. Крім того зазначив про те, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень, а тому останній вправі визначати резервний фонд земель визнаючи подальше використання їх (а.с.111-113).

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Світловодської міської ради Кіровоградської області від 24.11.2016 року відмовлено у наданні згоди громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,12 га за рахунок земель запасу Світловодської міської ради, у зв`язку з тим що вказана земельна ділянка вносить ся до переліку земель, що передаються на конкурентних засадах (а.с.106).

Згідно договору №61/ПР-МЗ від 30.08.2016 року позивачем укладено договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з ОСОБА_3 (а.с.86-89).

Після виготовлення проекту землеустрою позивач звернувся до Світловодської міської ради Кіровоградської області із заявою від 01.07.2019 року р. про затвердження розробленого проекту землеустрою (а.с.105).

Рішенням Світловодської міської ради Кіровоградської області від 04.10.2019 року відмовлено громадянину України ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1038 га за рахунок земель запасу Світловодської міської ради, кадастровий номер 3510900000:50:016:0109 (надалі спірне рішення, а.с.104).

Правомірність рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою та перевірка протиправності дії щодо своєчасного не розгляду заяви позивача є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульований статтею 123 ЗК України.

Відповідно до частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та обєднання).

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України (частина восьма статті 118 цього Кодексу).

Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб`єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації (частина п`ятнадцята статті 186 ЗК України).

Частиною 6 статті 186-1 ЗК України визначено, що підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як зазначено вище, нормами частини 9 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою від 01.07.2019 року, як зазначено позивачем у позові 02.07.2019 року. Заперечень чи спростування цих даних від відповідача не надходило. Отже, зазначену заяву відповідач повинен був розглянути протягом двох тижнів, натомість заява позивача була розглянута лише 24.10.2019 р.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про пропущення відповідачем встановлений законом строк на розгляд заяви позивача про затвердження проекту землеустрою, що є підставою для задоволення позову в цій частині. Проте, у позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії щодо «не затвердження проекту землеустрою» протягом встановленого Земельним Кодексом строку. Щодо обраного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, позивач просить визнати протиправними дії відповідача які полягають «у не затвердженні проекту землеустрою».

Проте, суд зазначає, що відповідач за наслідками розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою має право прийняти одне з рішень, чи затвердити проект землеустрою чи відмовити у затвердженні проекту землеустрою з підстав, визначених законом. Отже суд зазначає, що відповідним способом захисту порушеного права, з огляду на обставини даної справи, є визнання бездіяльності відповідача саме з приводу своєчасного не розгляду заяви позивача, а не стосовно не затвердження проекту землеустрою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо своєчасного не розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.07.2019 року про затвердження проекту землеустрою у строк визначений статтею 118 ЗК України, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про визнання спірного рішення протиправним, суд зазначає наступне.

Зі змісту спірного рішення, суд убачає, що воно прийняте з двох підстав (а.с.104):

- на підставі рішення Світловодської міської ради №581 від 24.11.2016 р. «Про відмову у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність»;

- на підставі рішення Світловодської міської ради №1730 від 29.08.2019 р. «Про внесення змін до рішення Світловодської міської ради від 24.09.2013 р. №873 «Про затвердження проекту Переліку вільних земельних ділянок, які надаються у користування або у власність на земельних торгах».

Рішенням Світловодської міської ради Кіровоградської області від 24.11.2016 року відмовлено у наданні згоди громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,12 га за рахунок земель запасу Світловодської міської ради, у зв`язку з тим що вказана земельна ділянка вноситься до переліку земель, що передаються на конкурентних засадах (а.с.106).

Позивач у заяві від 23.12.2019 року зазначив, що проект землеустрою замовлено за принципом «мовчазної згоди» (а.с.83). При цьому посилається на правову позицію ВС у справі №430/5288/19 від 29.08.2019 року.

У наведеному судовому рішенні предметом спору є визнання протиправної бездіяльність ГУ Держгеокадастру щодо відмови видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою та зобов`язання видати наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с.93-98). Проте, суд зауважує, що обставини наведені у зазначеному рішенні відмінні від обставин у даній справі, а тому суд відхиляє такі посилання позивача.

Верховний Суд постановою від 14 березня 2018 року у справі №804/3703/16 (провадження №К/9901/1529/17) задовольнив касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року скасував, а в задоволенні позову відмовив повністю зазначивши про право особи за «мовчазної згоди» замовити розроблення проекту землеустрою.

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів у справі №804/3703/16 (провадження №К/9901/1529/17) дійшов висновку, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку особи, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку.

Проте Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а адміністративне провадження №К/9901/7504/18 відступив від вказаного висновку Верховного Суду з огляду на таке.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є ЗК України) а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (підпункт в) частини 3 статті 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

З огляду на це, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині 7 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частинами 10 та 11 статті 118 ЗК України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

При цьому суд зазначає, що ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Відсутність рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрої дії унеможливлює отримання земельної ділянки.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

За такого правового регулювання суд вважає, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження.

Крім того, за такого правового підходу, який висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів у постанові від 14 березня 2018 року у справі №804/3703/16 (провадження №К/9901/1529/17), втрачається сенс у першій стадії земельно-правової процедури щодо звернення особи за отриманням дозволу та безпосередньо його отримання, тобто позбавляє цю дію її юридичного (правового) значення, що є неможливим у правовому суспільстві.

Частина 10 статті 118 ЗК України у взаємозв`язку із положеннями Кодексу адміністративного судочинства (надалі КАС України) і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить про те, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу.

Отже, наявність чинного (не скасованого судом) рішення Світловодської міської ради від 24.11.2016 року про відмову у наданні згоди на розробку проекту землеустрою є самостійною підставою для неможливості позитивного вирішення питання про затвердження проекту землеустрою.

Враховуючи вищезазначене, суд відхиляє доводи позивача про протиправності спірного рішення у зв`язку із розробкою проекту землеустрою за «мовчазною згодою» та з цього приводу зауважує, що «принцип мовчазної згоди», визначений статтями 118 та 123 ЗК України, передбачає виключно право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови.

Стосовно другої підстави на підставі якої сприйнято спірне рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування" від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР, визначено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Органи місцевого самоврядування дійсно мають право розпоряджатися земельними ділянками в інтересах громади, і в даному випадку суспільний інтерес повинен привелюювати над приватним інтересом.

Водночас, Земельний Кодекс України містить вичерпний перелік для відмови у затвердженні проекту землеустрою, серед яких такої підстави як вилучення земельної ділянки із переліку земельних ділянок, які надаються у користування або у власність на земельних торгах, не має.

Проте, як на думку суду, відсутність позитивного рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (наявне рішення про відмову надати дозвіл на розробку проекту землеустрою), унеможливлює подальше вирішення питання щодо затвердження та передачу у власність земельну ділянку.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що спірне рішення прийняте відповідачем у межах та у спосіб, визначений законом України, а тому відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд зазначає наступне.

Згідно пунктом 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 року у справі №П/800/559/16, вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Позовна вимога про зобов`язання затвердити проект землеустрою є похідною від позовної вимоги щодо скасування спірного рішення.

Враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування спірного рішення, позовна вимога про зобов`язання затвердити проект землеустрою також не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 768,40 грн. (а.с. 51), зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 384,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Світловодської міської ради Кіровоградської області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Світловодської міської ради Кіровоградської області щодо своєчасного не розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 від 01.07.2019 року протягом строку визначеного статтею 118 Земельного Кодексу України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 384,2 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Світловодської міської ради Кіровоградської області (вул. Героїв України, 14, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27501; код ЄДРПОУ 35825788).

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук