Рішення № 86825581, 08.01.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3146/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області, про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у формуванні до відповідного органу казначейства подання про повернення помилково зарахованих коштів збору з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна у сумі 3 973 грн; зобов`язання сформувати подання про повернення із Державного бюджету України збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 3 973 грн, сплаченого згідно із квитанцією № 0004654 від 17 липня 2019 року.

В обґрунтування позову позивач вказав, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16 липня 2019 року вперше придбав житло та під час нотаріального посвідчення цього договору сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 3 973 грн. Позивач вважає, що він не є платником збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки придбавав житло уперше, а тому сплачений ним збір підлягає повернення. Відтак, 20 серпня 2019 року він звернулася до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору у розмірі 1% від вартості квартири. Проте листом від 28 серпня 2019 року №742/Л-01 відповідач відмовив у повернення помилково сплачених коштів, оскільки він не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно.

На думку ОСОБА_1 відповідач не позбавлений можливості подати у встановленому порядку запит на отримання інформації, зокрема із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому, відмова відповідача у повернені безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна вперше є такою, що суперечить положенням чинного законодавства та порушує його права. Із наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

У відзиві на позов від 22 листопада 2019 року відповідач позовні вимоги не визнав (арк. спр. 41-43). В обґрунтування своєї позиції вказав, що повернення зайво сплачених коштів зі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна здійснюється за поданням на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, відповідному органу Казначейства, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787. Але позивач не надав доказів на підтвердження факту придбання житла вперше, тому правові підстави для подання щодо повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна відсутні.

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У письмових поясненнях щодо позову від 19 листопада 2019 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області, зазначила, що у межах своїх владних функцій здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, як це визначено пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів № 787 від 03 вересня 2013 року (арк. спр. 33-35).

Ухвалою від 08 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 1).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

На підставі договору купівлі-продажу № 2203 від 16 липня 2019 року ОСОБА_1 придбав у власність нерухоме майно - квартиру, загальною площею 46,3 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Тимчуком В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2203. Відповідні відомості внесено у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Під час нотаріального посвідчення зазначеного договору позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% вартості нерухомого майна, що становить 3 973 грн. Вказане підтверджується копією квитанції від 17 липня 2019 року № 0004654 (одержувач: Києво-Святошинське УК /м. Вишневе/24140500; код 38010937, банк одержувача - Казначейство України) (арк. спр. 18).

ОСОБА_1 , вважаючи, що помилково сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбанні квартири вперше, 20 серпня 2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про повернення вказаних коштів (арк. спр. 13-14).

Розглянувши цю заяву, відповідач листом від 28 серпня 2019 року №742/Л-01 відмовив ОСОБА_1 у повернення безпідставно сплачених коштів зі збору операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна, оскільки Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно. Роз`яснено, що у лише випадку надання органам Пенсійного фонду відповідного документа про визнання громадянина особою, яка придбала нерухоме мано уперше, органом, до компетенції якого це відноситься, заявник буде звільнений від сплати збору (арк. спр. 15).

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР).

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону №400/97-ВР підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є, для платників збору, визначених пункту 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону №400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 5-7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 серпня 2019 року слідує, що він містить лише відомості про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру загальною площею 46,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 2203 від 16 липня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Тимчуком В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2203.

Відомості про реєстрацію за ОСОБА_1 іншого нерухомого майна, ніж те, що зазначено вище, відсутні.

У постанові від 03 липня 2018 року у справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Цей правовий висновок підлягає застосуванню судом до спірних правовідносин в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У даному випадку будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_1 про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого житла та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 розділу І Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1019) визначено, що Пенсійний фонд України здійснює контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна».

Згідно з пунктом 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 988/18283, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із такою заявою 20 серпня 2019 року із підтверджуючими документами (арк. спр. 13).

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №819/1498/17, від 01 листопада 2018 року у справі №819/1353/17, від 28 листопада 2018 року у справі №813/1126/17, від 13 грудня 2018 у справі № 813/969/17, від 23 квітня 2019 року у справі №802/1566/17-а та враховуються судом при вирішенні даного спору відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність інформації щодо прав власності на нерухоме майно як таке, що придбане особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованим.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено правомірність відмови у видачі подання для повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Виходячи із наданих пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення для зобов`язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби у Києво-Святошинському районі Київської області подання про повернення позивачу суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 3 973 грн, сплаченого згідно із квитанцією № 0004654 від 17 липня 2019 року.

Отже, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в у сумі 768 грн 40 коп., сплачений відповідно до квитанції № 50981 від 24 жовтня 2019 року (арк. спр. 2).

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області, про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у формуванні до відповідного органу казначейства подання про повернення помилково зарахованих коштів збору з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна у сумі 3 973 грн; зобов`язання сформувати подання про повернення із Державного бюджету України збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 3 973 грн, сплаченого згідно із квитанцією № 0004654 від 17 липня 2019 року задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у формуванні до Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області подання про повернення помилково зарахованих коштів збору з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна у сумі 3 973 грн (три тисячі дев`ятсот сімдесят три грн).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області подання про повернення із Державного бюджету України ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 3 973 грн (три тисячі дев`ятсот сімдесят три грн), сплаченого згідно із квитанцією № 0004654 від 17 липня 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області 768 грн 40 коп. (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович