Рішення № 86824377, 30.05.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/279/19

Справа №760/8848/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарі: Мелешко О.С.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним протоколу засідання комісії в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

19.05.2017 на адресу суду від позивача надійшла адміністративна позовна заява, в якій позивач просив суд визнати протиправним пункт 18 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 31.03.2017 №30 в частині відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

Позовна заява обгрунтована тим, що постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 31.01.2017 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Новоукраїнського військового комісаріату про визнання протиправними дій і рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправною відмову Новоукраїнського районного військового комісаріату в оформленні документів на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Позивач посилається на те, що 03.10.2016 він звернувся із заявою до Новоукраїнського районного військового комісаріату, у якій просив вирішити питання про призначення йому одноразової грошової допомоги у відповідності з приписами ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції від 10.03.2010 №2011-ХІІ), у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим Постановою КМУ від 28.05.2008 №499 на день встановлення інвалідності (контузії головного мозку і травми), отриманої під час виконання обов`язків військової служби. Однак, 18.04.2017 ОСОБА_1 у Новоукраїнському військовому комісаріаті було вручено лист, в якому повідомлено про те, що 31.03.2017 відбулося засідання Комісії Міністерства оборони України стосовно призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 ЗУ«Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції від 10.03.2010 №2011-ХІІ), та 01.04.2017 протоколи були затверджені Міністерством оборони України, та згідно інформації у даному листі, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги особам, які звільнені з військової служби до набуття чинності ЗУ від 04.04.2006 №3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», яким встановлено до 01.01.2014, тобто, набуття чинності нової редакції ст. 16 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25.12.2013 №975, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Таким чином, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Позивач вважає дії Комісії Міністерства оборони України незаконними та протиправними, які порушують та обмежують законні права та інтереси позивача, які гарантовані йому Конституцією України та законодавством України.

Зазначено, що у період з 17.11.1987 по 11.08.1988 позивач проходив службу в Прикордонних військах СРСР та брав участь у бойових діях в Республіці Афганістан, де отримав травму під час проведення бойових дій.

Вказав, що відповідно до довідки від 21.09.2015 вих. №2386, Новоукраїнського районного військового комісаріату, він проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій ( в тому числі, при виконанні інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанських загонах і з`єднаннях) в період з 17.11.1987 по 11.08.1988 в Демократичній Республіці Афганістан. Вказана служба підлягає заліку в трудовий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах: один місяць служби - за три місяці.

Позивач посилався також на те, що згідно Акта судово-медичного дослідження №97 від 21.04.2011 на тілі виявлені тілесні ушкодження у вигляді рубців правої та лівої гомілок, голови. Характеристики виявлених рубців вказують на те, що дані ушкодження являються наслідками ран та могли утворитись більше як за 1,5 року до моменту судово-медичного обстеження. Можливість виникнення даного тілесного ушкодження в термін з 1987 по 1988 роки, не виключається. Згідно витягу з протоколу № 2143 від 08.12.2011 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 визначено, що поранення ЗЧМТ, контузія, травма хребта, їх наслідки і захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків воєнної служби під час участі в бойових діях.

Наголошував на тому, що його інвалідність ІІІ групи також підтверджується виписками із акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА №449366 від 07.09.2010, Випискою із акта огляду МСЕК серії 10 ААА №463950 від 05.10.2011, Випискою із акта огляду МСЕК серії 10 ААА №870834 від 24.04.2012, Випискою із акта огляду МСЕК серії 10 ААА №865330 від 06.05.2015. Крім того, 06.05.2015 позивачу, управлінням соціального захисту населення Новоукраїнської райдержадміністрації Кіровоградської області видано посвідчення серії «Б» НОМЕР_1 , де зазначено, що пред`явник даного посвідчення є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни та посвідчення дійсне на всій території України до 01.06.2018.

Таким чином, позивач посилається на те, що має право на одноразову грошову допомогу, при цьому також зазначає, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає й у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження.

З огляду на наведене, на переконання позивача, з 24.04.2012 у нього виникло право отримання одноразової грошової допомоги, згідно Акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії ААА №870834 та ним було подано заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності та копії підтверджуючих документів, до Новоукраїнського районного військового комісаріату.

Таким чином, вважає протиправним пункт 18 Протоколу №30 від 31.03.2017 Комісії Міністерства оборони України.

Ухвалою судді від 24.05.2017 у справі відкрито скорочене провадження.

26.06.2017 від представника відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов, у яких останній просить відмовити у задоволенні позову. Вказав також, що розгляд даної справи має розглядатися Окружним адміністративним судом, просив залучити також до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Кіровоградський обласний військовий комісаріат.

Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що позивач проходив строкову військову службу та інвалідність йому встановлено внаслідок травми (контузії), поранення, захворювання, які він переніс під час проходження військової служби на посадах рядового складу. Сторона відповідача посилається на те, що згідно висновку спеціаліста судово-медичного експерта від 01.04.2011 №97, інформація про поранення експертом взята зі слів особи, що підлягала огляду та документально не підтверджена, а тому у сторони відповідача виникають сумніви щодо об`єктивності висновків про наявність та характер поранень позивача.

Посилався на те, що з згідно доданої до справи довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА №870834 первинно позивачу встановлено 2-гу групу інвалідності з 12.04.2012 у зв`язку з пораненням, ЗЧМТ, контузією та травмою хребта при виконанні обов`язків військової служби під час участі в бойових діях.

Зазначено, що законодавець розрізнив види військової служби та встановив відповідні терміни призначення інвалідності, які враховуються для виплати одноразової грошової допомоги. Так, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення. У зв`язку з тим, що захворювання отримано під час проходження строкової служби, а інвалідність було встановлено через 23 роки з моменту звільнення зі служби, то підстав для виплати одноразової грошової допомоги позивачу, на переконання сторони відповідача, немає.

Крім того, вказав, що у військовому квитку позивача, в п. 22, наявний запис про відсутність поранень у позивача.

В обгрунтування необхідності залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Кіровоградського обласного військового комісаріату, зазначено, що згідно приписів законодавства обов`язок щодо виплати одноразової грошової допомоги належить комісаріату, а не Міністерству оборони України.

Ухвалою судді від 24.10.2017 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання позивач не з`явився, в матеріалах справи наявна заява його представника про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявна заява представника відповідача про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 3 ст. 30 КАС України (в редакції від 15 грудня 2017 року) справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

Відповідно до п.п. 10 п. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що з 17.11.1987 по 11.08.1988 ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах, у тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан, що й не заперечувалося сторонами у справі.

Згідно витягу з протоколу № 2143 від 08.12.2011 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 визначено, що поранення ЗЧМТ, контузія, травма хребта, їх наслідки і захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків воєнної служби під час участі в бойових діях.

Згідно виписок із актів огляду МСЕК серія 10ААА №449366 від 07.09.2010, 10ААА №463950 від 05.10.2011, 10ААА №870834 від 24.04.2012, 10ААА №865330 від 06.05.2015 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, під час перебування в країнах, де велися бойові дії, позивачу встановлена третя група інвалідності на строк з 30.08.2010 до 01.06.2018.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 31.01.2017 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Новоукраїнського районного військового комісаріату про визнання протиправними дій і рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною відмову Новоукраїнського районного військового комісаріату у оформленні документів на призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності ОСОБА_1 , згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 499.

Зобов`язано Новоукраїнський районний військовий комісаріат прийняти документи ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності згідно постанови Кабінету Міністрів від 28 травня 2008 року за № 499 та направити їх до комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військо службовців та осіб звільнених з військової служби.

Як вбачається з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №30 від 31.03.2017, комісія відмовила у призначенні одноразової грошової допомоги особам, які звільнені з військової служби до набуття чинності ЗУ від 04.04.2006 №3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність яким встановлено до 01 січня 2014 року, тобто, до набуття чинності нової редакції статті 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25.12.13 №975, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У зв`язку з наведеним, пунктом 18 протоколу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Так, позивач вважає даний пункт протоколу засідання протиправним в частині відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги та вважає, що відповідач має здійснити перерахунок та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», на що суд зазначає наступне.

Відповідач, заперечуючи проти позиції позивача, вказував на те, що позивач проходив строкову військову службу та інвалідність йому встановлено внаслідок травми (контузії), поранення, захворювання, які він переніс під час проходження військової служби на посадах рядового складу, а згідно висновку спеціаліста судово-медичного експерта від 01.04.2011 №97, інформація про поранення експертом взята зі слів особи, що підлягала огляду та документально не підтверджена, а тому у сторони відповідача виникають сумніви щодо об`єктивності висновків про наявність та характер поранень позивача.

Також зазначено, що згідно доданої до справи довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА №870834 первинно позивачу встановлено 2-гу групу інвалідності з 12.04.2012 у зв`язку з пораненням, ЗЧМТ, контузією та травмою хребта при виконанні обов`язків військової служби під час участі в бойових діях. При цьому, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення. У зв`язку з тим, що захворювання отримано під час проходження строкової служби, а інвалідність було встановлено через 23 роки з моменту звільнення зі служби, то підстав для виплати одноразової грошової допомоги позивачу, на переконання сторони відповідача, немає. Крім того, вказав, що у військовому квитку позивача, в п. 22, наявний запис відсутність поранень у позивача.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги - жовтень 2016 року) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції, що діяла у жовтні 2016 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331;

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ інвалідності, а саме Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» №328 від 3 листопада 2006 року, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, (надалі - Закон №2011-ХІІ), Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (надалі - Порядок №499).

Так, частинами другою та шостою статті 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №2011-XII в редакції, чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, є розуміння видів військової служби, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 цього ж Закону (в редакції до 1 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

У контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналогічне правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Вищевказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №750/5074/17, та не суперечить іншим правовим позиціям Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) у випадку, коли інвалідність встановлена військовослужбовцю, який проходив військову службу у добровільному порядку (за контрактом), після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби, та наявності у таких військовослужбовців права на отримання одноразової грошової допомоги.

Оскільки, позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст. 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: