Рішення № 86823798, 19.12.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9334/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

"19" грудня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про звільнення майна з-під арешту,

в с т а н о в и в:

10 червня 2019 року до Дніпровського районного суду міста позовна заява Акціонерного товариства Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до предмету позовних вимог, позивач просить суд зняти арешт з нерухомого майна, яке належить АТ «Укрсоцбанк», а саме: двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , накладеного Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві.

Обгрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду, позивач посилається на наступне, що 22.08.2007 року ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») уклали кредитний договір №39.29-50/896к за умовами якого, Відповідач отримав кошти в сумі 69174,00 Швейцарських франків. Також 22.08.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та Відповідачем укладено Іпотечний договір відповідно до яких, на забезпечення виконання основного зобов`язання, Іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: двокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Через систематичне невиконання Боржником умов кредитного договору Банк був змушений розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки. 02.05.2018 року право власності на майно було зареєстроване за АТ «Укрсоцбанк», що

підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак Позивачу стало відомо, що реалізувати власне майно на даний час неможливо оскільки

Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, винесено постанову про арешт майна Відповідача та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все нерухоме майно. На сьогоднішній день, внаслідок винесення вищезазначеної постанови про арешт, порушено права Позивача як власника відповідного майна у зв`язку з чим, позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 29.10.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами була прийнята поштовим відділенням для пересилання відповідачу 11.12.2019 року та 14.12.2019 року було проставлено відмітку поштового відділення про повернення поштової кореспонденції до суду «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 22 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») укладено кредитний договір №39.29-50/896к за умовами якого, Відповідач отримав кошти в сумі 69174,00 Швейцарських франків.

Того ж дня, 22 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») було укладено Іпотечний договір №39.29-50/537і, відповідно до умов якого, на забезпечення виконання основного зобов`язання, Іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» та перебуває від забороною на відчуження на підставі Договору іпотеки №39.29-50/537і, укладеного 22 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»). Зареєстрованого 22.08.2007 року за №5532822 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л. М.. (а. с. 19-20)

Також, як вбачається з вищезазначеної Інформації, 23 жовтня 2017 року, державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лапанашвілі П. Ю. винесено постанову про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент вчинення виконавчих дій), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця. При цьому, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов`язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що відповідає конституційному положенню щодо обов`язковості виконання судових рішень на всій території України (ст. 124 Конституції України).

Згідно положень частин другої ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має право передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинене нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 15,16, 386, 391 ЦК гарантовано власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому.

У відповідності до положень норм статей 16,391,386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Згідно ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Аналізуючи вищевикладене, оцінюючи докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач, як іпотекодержатель за Іпотечним договором №39.29-50/537і, не може здійснити своє право на процедуру звернення стягнення на іпотечне майно, що зумовлює вирішення питання про відновлення порушених прав позивача шляхом зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності Акціонерному товариству «Укрсоцбанк», накладеного Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві.

.Відповідно до ч. 1, 2 ст.. 4 Цивільного - процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Акціонерного товариства Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про звільнення майна з-під арешту є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 316, 321 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 8, 11, 50, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 4, 12, 19, 76-81, 89, 263-265, 274, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності Акціонерному товариству «Укрсоцбанк», накладеного Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, номер запису про обтяження: 22962781.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2019 року.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ: 00039019)

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 )

Третя особа - Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (м. Київ, вул. Краківська, буд. 20)

С у д д я