Ухвала суду № 86822232, 09.01.2020, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/56/20

У Х В А Л А

"09" січня 2020 р. Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Аліменко Ю.О.

розглянувши клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Тарасенко Олега Володимировича про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Тарасенко Олег Володимирович звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третіх осіб – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Разом із поданою позовною заявою, представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Тарасенко О.В. звернувся із клопотанням про забезпечення позову. Клопотання обґрунтовує тим, що під час електронних торгів, що відбулися 03 травня 2018 року, автомобіль марки «Volkswagen», модель Passat НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2012 року випуску, було придбано фізичною особою ОСОБА_3 , який є третьою особою у справі. Як тільки ОСОБА_3 дізнався, що є відповідачем у справі № 643/13607/18 та спірний автомобіль може бути у нього вилучено у випадку задоволення позову, 18.05.2019 року здійснив відчуження автомобіля третій особі – ОСОБА_4 , яка у свою чергу, 15.06.2019 року здійснила відчуження автомобіля відповідачу ОСОБА_2 . Даний факт зробив неможливим ефективний захист прав позивача ОСОБА_1 , оскільки під час ухвалення остаточного рішення у справі було неможливим задовільнити позов у частині витребування спірного автомобіля у ОСОБА_3 , про що зазначено у постанові Харківського апеляційного суду від 13.11.2019 року. Враховуючи вищевикладене, є необхідність накладення арешту на спірне майно, оскільки в разі невжиття заходів забезпечення позову спірний автомобіль може бути знову відчужений, або перестане існувати як цілісна річ (буде розібраний на запчастини), що в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Суд, розглянувши клопотання про забезпечення позову, приходить до висновку, що таке клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідальності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем дійсно існує спір щодо автомобіля марки «Volkswagen», модель Passat В7, кузов № НОМЕР_2 , 2012 року випуску, який належав позивачу ОСОБА_1 та був неодноразово відчужений на користь інших осіб. Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 може відчужити вищевказаний автомобіль третім особам, невжиття заходів забезпечення позову може, в подальшому, утруднити виконання рішення у даній справі.

Судом встановлено, що заявлений позивачем такий вид заходів забезпечення позову як накладення арешту на автомобіль, передбачений нормами чинного законодавства, та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної цивільної справи,. Таке забезпечення позову, виходячи з предмету спору, можна вважати співмірним із заявленими вимогами.

Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки порушено права та законні інтереси позивача, і звернення з заявою про забезпечення позову здійснено з метою його захисту.

Отже, невжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на автомобіль марки «Volkswagen», модель Passat НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , який зареєстрований за ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу укладеного в СЦ № 0541 РСЦ МВС в Вінницькій області від 15.06.2019 року, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення, так як існує реальна можливість його відчуження та вчинення будь-яких можливих дій з цим автомобілем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги представника позивача адвоката Тарасенко О.В. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як передбачено ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом клопотання про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов`язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов`язковою до виконання всіма суб`єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб`єктами самостійно, тобто без залучення державної виконавчої служби.

Суд вважає, що наразі відсутні підстави вважати застосування даного виду забезпечення позову таким, що спричинить відповідачеві збитки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 62, 149-153, 353-354 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Тарасенко Олега Володимировича про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль марки «Volkswagen», модель Passat В7, кузов № НОМЕР_2 , 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , що зареєстрований за ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу укладеного в СЦ № 0541 РСЦ МВС в Вінницькій області від 15.06.2019 року.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Направити примірник ухвали про забезпечення позову Сервісному центру № 0541 РСЦ МВС в Вінницькій області для виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення у порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: