Рішення № 86812751, 09.01.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 січня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5029/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження із врахуванням особливостей, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Луганській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 25 листопада 2019 року надійшов адміністративний позов Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - позивач, ГУНП в Луганській області) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - відповідач, УДВС ГТУЮ у Луганській області) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 15 листопада 2019 року ВП № 60616818.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 360/2205/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Луганській області скасовано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року, прийнято нову постанову, якою, зокрема зобов`язано ГУНП в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції згідно з наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 за період з 7 листопада 2015 року по 21 січня 2016 року. По справі 06 листопада 2019 року виданий виконавчий лист № 360/2205/19.

На адресу ГУНП в Луганській області 18 листопада 2019 року разом із супровідним листом надійшла постанова відповідача від 15 листопада 2019 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 60616818.

Позивач з цією постановою не згодний, оскільки виконання рішення по справі № 360/2205/19 здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI), а відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчий збір у такому випадку не стягується.

Також позивач зауважує, що постанова про стягнення виконавчого збору не підлягає виконанню, оскільки не відповідає встановленим Законом № 1404-VIII вимогам для виконавчих документів, а саме: стягувачем вказаний Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Луганській області, який не є юридичною особою; зазначений ідентифікаційний код юридичної особи ГТУЮ у Луганській області; відомості про місцезнаходження стягувача вказані не в повному обсязі.

З вищевикладених підстав позивач вважає позовні вимоги такими, що належить задовольнити повністю.

Ухвалою від 29 листопада 2019 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 16).

За клопотанням ГУНП в Луганській області від 09 грудня 2019 року (арк. спр. 19-21), ухвалою від 16 грудня 2019 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви (арк. спр. 29).

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою від 02 січня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін (арк. спр. 38-39).

Від представника відповідача 08 січня 2019 року надійшло клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем (арк. спр. 48-49), яке ухвалою від 09 січня 2020 року повернуто заявнику без розгляду (арк. спр. 62).

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Керуючись положеннями частини дев`ятої статті 205, частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 360/2205/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Луганській області, серед іншого, зобов`язано ГУНП в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції згідно з наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 за період з 7 листопада 2015 року по 21 січня 2016 року (арк. спр. 42-45).

Виконавчий лист № 360/2205/19, виданий 06 листопада 2019 року Луганським окружним адміністративним судом (арк. спр. 54), разом із заявою від 14 листопада 2019 року про відкриття виконавчого провадження (арк. спр. 53) подано до ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області.

Державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області постановою від 15 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження № 60616818 з виконання вищевказаного виконавчого листа (арк. спр. 55).

Також постановою державного виконавця від 15 листопада 2019 року ВП № 60616818 стягнуто з боржника ГУНП в Луганській області виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн (арк. спр. 7, 56).

Згідно з постановою державного виконавця від 27 листопада 2019 року виконавче провадження № 60616818 з примусового виконання виконавчого листа № 360/2205/19 закінчено у зв`язку з фактичним виконанням (арк. спр. 61).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята).

Статтею 27 Закону № 1404-VIII визначено засади справляння виконавчого збору, зокрема:

- виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша);

- за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя);

- виконавчий збір не стягується за виконавчими документами, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (пункт 3 частини п`ятої);

- виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев`ята).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Законом України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня: 4173,00 грн.

Аналізуючи наведені вище положення, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Останнє державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 13.02.2019 у справі № 295/13991/16-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 79846128), від 20.02.2019 у справі № 712/5014/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 79997704).

Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. Саме тому на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.

Що стосується тверджень позивача про наявність визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII підстав для звільнення ГУНП в Луганській області від сплати виконавчого збору, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону № 4901-VI цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 4901-VI Виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що за виконавчим листом № 360/2205/19 не передбачено стягнення з боржника коштів, а зобов`язано ГУНП в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції. Тобто, у даному випадку має місце виконання рішення суду зобов`язального характеру, що здійснюється в порядку, визначеному Законом № 1404-VIII, а не Законом № 4901-VI.

За таких обставин не можливо застосувати до спірних правовідносин положення пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII, оскільки виконання виконавчого листа не здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 286/125/17, від 31 січня 2019 року у справі № 161/502/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 281/406/17.

Таким чином, судом встановлено, що на час прийняття рішень (винесення постанов) про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 360/2205/19, виданого 06 листопада 2019 року Луганським окружним адміністративним судом, та стягнення з боржника виконавчого збору у державного виконавця були відсутні визначені пунктом 3 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII підстави для звільнення ГУНП в Луганській області від сплати виконавчого збору.

Що стосується тверджень позивача про невідповідність постанови про стягнення виконавчого збору вимогам, встановленим Законом № 1404-VIII для виконавчого документа, як підстави для скасування цієї постанови, суд зазначає, що за загальним правилом процедурне порушення (помилка в оформленні), допущене суб`єктом владних повноважень при прийнятті відповідного рішення, не може бути самостійною підставою для скасування правильного за своїм змістом рішення, якщо інше не визначено законом.

Судом встановлено, що у даному випадку державним виконавцем прийнято правильне за своїм змістом рішення - постанову про стягнення виконавчого збору, тому процедурні порушення, на які вказує позивач, не можуть мати наслідком скасування цієї постанови.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII наслідком невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, є повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. При цьому, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, для приведення його у відповідність із вимогами Закону № 1404-VIII.

Тобто, державний виконавець має право привести постанову про стягнення виконавчого збору у відповідність з вимогами частини першої статті 4 Закон № 1404-VIII.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі всього вищевикладеного суд дійшов висновку, що державний виконавець, приймаючи рішення про стягнення з боржника виконавчого збору, діяв у відповідності з вимогами Закону № 1404-VIII, а оскаржувана постанова відповідає критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.

За приписами статті 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Національної поліції в Луганській області (місцезнаходження: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок 1, код за ЄДРПОУ 40108845) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22, код за ЄДРПОУ відсутній) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.О. Пляшкова