Рішення № 86812484, 08.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 січня 2020 р. Справа № 120/3597/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2656 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом до військової частини А 2656. У позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправною відмову відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.09.2018;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.09.2018.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом командира військової частини А 2656 від 25.09.2018 № 211, позивача звільнено з військової служби в запас на підставі наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 10.09.2018 № 490.

19.09.2019 позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період 2015 - 2018 роки.

Листом відповідача від 02.10.2019 № 350/139/2574 позивачу відмовлено у виплаті індексації грошового забезпечення та повідомлено, що за період з 01.01.2015 по 01.01.2016 індексація грошового забезпечення виплачувалась. Як підставу для відмови зазначено, що з 01.01.2016 по 25.09.2018 індексація грошового забезпечення не виплачувалася оскільки, згідно роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 № 252/10/136-16, від 04.07.2017 № 220/5140, від 16.07.2015 № 10685/0/14-15/10 та роз`яснення директора фінансового департаменту Міністерства оборони України механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не передбачено.

Обґрунтовуючи протиправність не нарахування та не виплати індексації позивач зазначив, що відповідно до законодавства, індексація доходів громадян, в тому числі грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою частиною заробітку та підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Проте, на момент звільнення з військової служби, відповідач не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 2015 по 2018 та відмовився зробити це у позасудовому порядку. Тому за захистом своїх прав та інтересів позивач звертається до суду.

Ухвалою від 08.11.2019 відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім, того відповідачеві встановлено 15 - денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

07.11.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Відповідач зазначив, що відповідно до роз`яснення Департаменту від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 (п. 7) зазначено, що у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення.

Також відповідач зазначив, що згідно роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 № 248/1485 та Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 № 252/10/136-16, від 08.08.2017 № 13700/з, від 08.08.2017 № 78/0/66-17, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки у військової частини А 2656 відсутні фінансові ресурси для виплати індексації грошового забезпечення

Дослідивши наявні у справі докази та письмові аргументи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Наказом командира військової частини А 2656 від 25.09.2018 № 211 ОСОБА_1 на підставі наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 10.09.2018 № 490, звільнено із військової служби у запас згідно п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.12).

19.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом про надання інформації щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період 2015 - 2018 роки (а.с.7-8).

Листом відповідача від 02.10.2019 № 350/139/2574 позивачу відмовлено у виплаті індексації грошового забезпечення та повідомлено, що за період з 01.01.2015 по 01.01.2016 індексація грошового забезпечення виплачувалась. Також зазначили, що з 01.01.2016 по 25.09.2018 індексація грошового забезпечення не виплачувалася оскільки, згідно роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 № 252/10/136-16, від 04.07.2017 № 220/5140, від 16.07.2015 № 10685/0/14-15/10 та роз`яснення директора фінансового департаменту Міністерства оборони України механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не передбачено (а.с.9-10).

Отримавши інформацію про відмову у проведенні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2016 до 25.09.2018, та дізнавшись про підстави такої відмови позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон від 03.07.1991 № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачеві у період з 01.01.2016 по 25.09.2018 індексація не нараховувалась та не виплачувалась, що й стало причиною звернення його до відповідача з відповідним запитом. За результатами розгляду запиту, відповідачем надано довідку від 02.10.2019 № 636 щодо нарахованого доходу ОСОБА_1 , у якій вказано щодо виплати індексації у квітні 2016 в розмірі 1291,99 грн та травні 2016 в розмірі 200,00 грн. Стосовно інших виплат за вказаний період не зазначено (а.с.11).

Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує тим, що згідно роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 № 252/10/136-16, від 04.07.2017 № 220/5140, від 16.07.2015 № 10685/0/14-15/10 та роз`яснення директора фінансового департаменту Міністерства оборони України, механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не передбачено. Також відповідач зазначає, що у межах наявності фінансових ресурсів, можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям у період з січня 2016 по лютий 2018 у Міністерства оборони України не було (а.с.9-10).

Суд не приймає до уваги зазначені посилання з огляду на те, що подібні роз`яснення мають суто інформаційний характер, не є нормативно-правовими актами та не можуть змінювати нормативного регулювання правовідносин щодо порядку проведення індексації грошового забезпечення.

Оцінюючи підстави не нарахування та невиплати індексації позивачу суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2005 року).

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17.

Отже, відсутність у відповідача фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації грошового забезпечення, не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши аргументи відповідача на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, суд доходить переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову повністю. При цьому суд зазначає, що причиною порушення прав позивача на нарахування та виплату оспорюваної індексації стала протиправна бездіяльність відповідача (форма пасивної поведінки), а не дії, як помилково вважає позивач. Тому, позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити спірну індексацію грошового забезпечення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі суд не вирішує.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини А 2656 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.09.2018 включно.

Зобов`язати військову частину А 2656 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.09.2018 включно.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

Відповідач: Військова частина А 2656 (вул. Стрілецька, 21, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 07937980)

Суддя Богоніс Михайло Богданович