Рішення № 86812481, 24.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 грудня 2019 р. Справа № 120/2989/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе,7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання рішення неправомірним та призначення пенсії по віку

ВСТАНОВИВ

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця (вул. Хмельницьке шосе,7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 37979905) про визнання рішення неправомірним та призначення пенсії по віку.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, надавши самостійно всі необхідні документи та довідки, зокрема щодо припинення двох підприємств на яких працював. Проте, УПФ України в м. Вінниця відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком в зв`язку з тим, що у заявника не вистачає необхідного стажу роботи.

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, вважає його протиправним, просить скасувати та зобов`язати відповідача призначити і виплачувати пенсію за віком з 09.12.2018 згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" шляхом зарахування до загального стажу періоди роботи з 13.09.1989 по 30.02.1993, з 01.08.1994 по 01.03.1997.

Ухвалою суду від 23.09.2019 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень ст. 263 КАС України. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

15.09.2019 на виконання вимог положень КАС України та ухвали від 23.09.2019 стороною відповідача подано відзив щодо заявлених позовних вимог. Відповідно до відзиву відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

За нормами ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років в період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

Згідно із ч. 2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у разі відсутності починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого ч. 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком настає після досягнення 63 років.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, інші документи, видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Позивачеві не були зараховані періоди роботи:

- з 13.09.1989 по 03.02.1993 на Вінницькому комбінаті по видобутку та обробці каменю, оскільки в трудовій книжці міститься пошкодження сторінок 18-19. Відповідно до довідки Головного управління статистики у Вінницькій області від 25.02.2019 №034-08/291-19 підприємство припинило свою діяльність 31.03.1995 року. Довідкою архівного відділу Вінницької міської ради від 01.03.2019 №М-24-22158/24-30 Головне управління повідомлено про відсутність на зберіганні документів особового складу Комбінату по видобутку та обробці каменю.

- з 01.08.1994 по 01.03.1997 на Виробничо-комерційній фірмі "Ставос", оскільки в трудовій книжці міститься некоректний запис, а саме в прийнятті зазначено дату 01.08.1994, а в наказі про при прийняття 09.01.1994. Уточнююча довідка позивачем не надавалось.

Таким чином, загальний стаж ОСОБА_1 склав 22 роки 04 місяці 29 днів, чого недостатньо для призначення пенсії позивачу. Виходячи з наведеного, управління діяло правомірно та відсутні будь-які підстави для задоволення адміністративного позову.

Одночасно з відзивом на позовну заяву, представником відповідача подано клопотання про заміну сторони у справі.

Ухвалою суду від 23.10.2019 задоволено клопотання представника відповідача про заміну сторони його правонаступником. Замінено відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця на його правонаступника - Головне управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

В подальшому, на адресу суду надійшли матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 29.10.2019 розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із викликом сторін та призначено судове засідання. Запропоновано позивачу надати до суду оригінал трудової книжки та архівні довідки, що підтверджують стаж роботи на відповідних підприємствах у спірних періодах.

24.12.2019 представником позивача надано оригінал трудової книжки ОСОБА_1

В призначене судове засідання учасники процесу не з`явились, про дату, час і місце повідомленні належним чином.

24.12.2019 на адресу суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, на виклик до суду не з"явився.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведеного вище, суд дійшов висновку про розгляд справи в письмовому провадженні за наявними матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 18.01.2019 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням за №023830004568 від 17.04.2019 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з огляду на те, що загальний стаж гр. ОСОБА_1 становить 22 роки 4 місяці 29 днів.

У листі наведено підстави для прийняття вказаного рішення, зокрема, звернуто увагу на те, що відповідачем не врахований період роботи позивача з 13.09.1989 по 03.02.1993 на Вінницькому комбінаті по видобутку та обробці каменю, оскільки, в трудовій книжці міститься ушкодження сторінок 18-19. Підтверджуючої довідки за даний період роботи позивач не має можливості надати з огляду на те, що підприємство припинило свою діяльність 31.03.1995, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Вінницькій області від 25.02.2019 за №03.4-08/291-19. Позивачем також була надана довідка архівного відділу Вінницької міської ради від 01.03.2019 за №М-24-22158/24-30 про відсутність на зберіганні документів особового складу Комбінату по видобутку та обробці каменю.

Період з 01.08.1994 по 01.03.1997 відповідачем також не зарахований, оскільки, в записах трудової книжки п. 2, міститься некоректний запис, а саме, в прийнятті зазначено дату 01.08.1994, а в наказі про прийняття - 09.01.1994. Підтверджуючої довідки за даний період роботи позивач надати не має можливості, оскільки підприємство припинило свою діяльність 31.10.211, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Вінницькій області від 25.02.2019 за №03.4-08/292-19.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон від 09.07.2003 № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону від 05.11.1991 №1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон від 05.11.1991 № 1788-ХІІ), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Статтею 12 Закону від 05.11.1991 №1788-XII встановлено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно вимог ст. 62 Закону від 05.11.1991 № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Судом досліджено матеріали справи, а саме оригінал трудової книжки ОСОБА_1 , у яку внесено, в тому числі, такі записи щодо спірних періодів:

- за порядковим номером 18 - 13.09.1989 запис про прийняття на роботу стар. майстром на Вінницький комбінат по видобутку та обробці каменю;

- за порядковим номером 19 - 03.02.1993 запис про звільнення по ст. 38 КЗпП з Вінницького комбінату по видобутку та обробці каменю за власним бажанням.

- за порядковим номером 20 - 01.08.1994 запис про прийняття на роботу охоронцем у Виробничо-комерційну фірму "Ставос";

- за порядковим номером 21 - 01.03.1997 запис про звільнення по ст. 38 КЗпП з Виробничо-комерційної фірми "Ставос".

Суд зауважує, що записи про спірні періоди роботи не містять недопустимих перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст. Тому відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивача.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Визначаючись щодо спірного періоду роботи з 13.09.1989 по 03.02.1993, який не зараховано з підстав наявності пошкоджень трудової книжки на ст. 18-19, суд зазначає наступне.

З оригіналу трудової книжки ОСОБА_1 , суд встановив, що датою звільнення позивача з Вінницького комбінату по видобутку та обробці каменю є 03.02.1993, а тому, мотиви відповідача в цій частині відмови є необґрунтованими.

Визначаючись щодо спірного періоду роботи з 01.08.1994 по 01.03.1997, який не зараховано до періоду роботи, оскільки в записах трудової книжки п. 2 міститься некоректний запис, а саме, в прийнятті зазначено дату 01.08.1994, а в наказі про прийняття 09.01.1994 та не надано підтверджуючої довідки, суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки Державного архіву Вінницької області документи Виробничо-комерційної фірми "Ставос" за 1994-1997 в архів на зберігання не надходили.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач просить зарахувати стаж не з 09.01.1994 з дати прийняття Наказу №51а від 09.01.1994, а з 01.08.1994, з дати, коли позивач безпосередньо прийнятий на роботу, про що зроблено запис кульковою ручкою без виправлень та приміток, та скріплені печаткою.

З огляду на наведене, враховуючи те, що позивач просить зарахувати стаж з 01.08.1994, тобто з дати фактичного прийняття на роботу, суд вважає що такий період підлягає зарахуванню.

Разом з тим, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.

При цьому, визначаючись щодо позовної вимоги про призначення і виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 09.12.2018 та зарахування до загального стажу періодів роботи з 13.09.1989 по 03.02.1993 та з 01.08.1994 по 01.03.1997, суд зазначає, що така вимога підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Так, відповідно до письмових доказів, суд дійшов висновку наявність підстав для зарахування періодів роботи позивача з 13.09.1989 по 03.02.1993 та з 01.08.1994 по 01.03.1997.

Відповідно, до п.п. 1 п. 1 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З огляду на те, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досягнув пенсійного віку 09.12.2018, тому пенсія за віком останньому має бути призначена з 10.12.2018. Відтак, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, необхідним є вийти за межі позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача призначити і виплачувати пенсію за віком з 10.12.2018 згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці за №023830004568 від 17.04.2019 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Вінницької області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 10.12.2018, зарахувавши до його трудового стажу періоди роботи з 13.09.1989 по 03.02.1993 та з 01.08.1994 по 01.03.1997.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати її призначення, а саме з 10.12.2018 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ); Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний тест рішення складено: 08.01.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна