Ухвала суду № 8681190, 23.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" березня 2010 р.                               м. Київ                                        К-18405/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Федорова М.О.

суддів:                                                  Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

                    Карася О.В.

                    Маринчак Н.Є.

секретар судового засідання          Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 23.03.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 та постанову господарського суду Одеської області від 04.05.2007

у справі          № 34/98-07-2117А

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна фірма «Берег-маркет ЛТД»

до          Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про          скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна фірма «Берег-маркет ЛТД»звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою та уточненнями до неї про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0001572370/0 від 21.12.2006, №0001572370/1 від 19.01.2007, №0001572370/2 від 01.03.2007.

Постановою господарського суду Одеської області від 04.05.2007, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 у справі №34/98-07-2117А, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси здійснила невиїзну документальну перевірку позивача з питань взаєморозрахунків з ПП „Стройрем РЛД” за жовтень, листопад, грудень 2005 року, березень 2006 року, за результатами якої складено акт перевірки №6813/23-70/13917993 від 11.12.2006.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.9.6 ст.9, п.10.3 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), оскільки позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту з ПДВ за період з жовтня по грудень 2005 року суму ПДВ у розмірі 186511грн. та за березень 2006 року 14934грн., згідно податкових накладних №17 від 18.10.05, №19 від 19.10.05, №18 від 19.10.05, №46а від 15.11.05, №76 від 15.11.05, №77 від 15.11.05, №78 від 15.11.05, №79 від 16.11.05, №82 від 22.11.05, №119 від 14.12.05, №86 від 13.03.06, отриманих від ПП „Стройрем РЛД”, державна реєстрація, установчі документи якого визнані недійсними, свідоцтво платника ПДВ анульовано з часу реєстрації рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.05.06 у справі №2-2604. Крім того, ПП „Стройрем РЛД” після 30.08.2005 не зареєстровано як платник ПДВ та не отримувало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, не присвоєно індивідуальний податковий номер, що зумовило зменшення позивачу суми ПДВ включені до складу податкового кредиту з ПДВ за період з жовтня по грудень 2005 року, березень 2006 року та донарахування податку на додану вартість у сумі 201445грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач направив відповідачу заперечення та обґрунтування до акту перевірки та заперечення на акт перевірки.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення від 21.12.2006 №0001572370/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 201445грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 100722грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до ДПІ у Приморському районі м. Одеси зі скаргою від 29.12.2006 вих№44 (вх№22404 від 29.12.2006), за результатами розгляду якої остання прийняла рішення про результати розгляду первинних скарг №1074/10/25-0012 від 16.01.2007, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0001572370/0 від 21.12.2006, а скаргу позивача-без задоволення.

За наслідками адміністративного оскарження з врахуванням вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01р. N253 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 06.07.01 за N567/5758) (із змінами та доп.), а також прийнятих рішень про розгляд скарг, відповідач надіслав позивачу нове податкове повідомлення-рішення №0001572370/1 від 19.01.2007 та довів нові граничні строки для сплати податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 201445грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 100722грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням №0001572370/0 від 21.12.2006 позивач звернувся до ДПА в Одеській області із повторною скаргою від 09.02.2007 вих..№47 (вх№300-2120 від 09.02.2007), за результатами розгляду якої остання прийняла рішення про результати розгляду повторної скарги від 28.02.2007 №4628/10/25-0007, яким залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001572370/0 від 21.12.2006, а скаргу позивача-без задоволення.

За наслідками адміністративного оскарження з врахуванням вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01р. N253 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 6.07.01р. за N567/5758) (із змінами та доп.), а також прийнятих рішень про розгляд скарг, відповідач надіслав позивачу нове податкове повідомлення-рішення №0001572370/2 від 01.03.2007 та довів нові граничні строки для сплати податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 201445грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 100722грн.

Не погодившись з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0001572370/0 від 21.12.2006, №0001572370/1 від 19.01.2007 та №0001572370/2 від 01.03.2007 позивач звернувся до господарського суду Одеської області про їх скасування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

В силу п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, чинній в перевіряємому періоді, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6. цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами.

Як встановлено судами та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, надані до справи податкові накладні, оформлені із повним дотриманням правил щодо їх складання згідно вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за перевіряємий період, арифметичну правильність показників податкових декларацій за перевіряємий період, доведення позивачем належними доказами отримання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, суд вважає неправомірним визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 201445грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 100722грн.

В своїй касаційній скарзі відповідач наголошує на тому, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.05.2006 у справі №2-2604 визнано недійсними установчі документи, державну реєстрацію та анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагенту позивача - ПП «Стройрем РЛД»з часу реєстрації.

Проте, оскільки це відбулося вже після здійснення господарських операцій, за якими останнім були видані відповідні податкові накладні і це саме по собі не спричиняє недійсність всіх угод, укладених з моменту реєстрації ПП «Стройрем РЛД»і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями накладних, то судова колегія суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що зазначені посилання відповідача не заслуговують на увагу.

Крім того, слід звернути увагу на те, що зазначене рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12.05.2006, скасовано ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13.12.06, а провадження у справі закрито з зазначенням, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Докази на підтвердження вирішення даного спору, зокрема, в рамках адміністративного судочинства в матеріалах справи відсутні.

Також необхідно зауважити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, тому сама по собі несплата податку субпідрядником (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит генпідрядника.

У відповідності до п. 2 ст.33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 (із змінами та доп.), юридична особа є такою, що припинилась, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

З матеріалів справи, а саме: з наданої відповідачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №01-02-113-939, вбачається, що Приватне підприємство «Стройрем РЛД»станом на 24.04.2007 значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осію-підприємців.

Також в матеріалах справи не містяться й доказів про визнання судом недійсними договорів субпідряду від 03.10.2005р. №16/1, №17/1, №18/1, №19/1, №20/1, №21/1, №22/1, №23/1, №24/1, від 01.11.2005р. №25/1, від 17.02.2006р. №01/1-с, укладених між позивачем (генпідрядником) та ПП „Стройрем РЛД” (субпідрядникомом).

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 та постанову господарського суду Одеської області від 04.05.2007у справі № 34/98-07-2117А слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 та постанову господарського суду Одеської області від 04.05.2007 у справі №34/98-07-2117А –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіЛ.І. Бившева

Г.К. Голубєва

О.В. Карась

Н.Є. Маринчак