Ухвала суду № 86810480, 23.12.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/64454/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Волкова С.Я., при секретарі Шаповалову А.В., розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Ковтонюка Павла Анатолійовича про накладення арешту,-

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Волкової С.Я. надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Ковтонюка Павла Анатолійовича про накладення арешту.

Обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження вказує, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018101060000202 від 11.10.2018 за ознаками складу злочинів передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 361 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку 2018 року на даний час невстановлені досудовим розслідування особи подали до Київської філії ДП «НАІС» та Міністерства юстиції України підроблені документи на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою отримання ключів та ідентифікаторів державного реєстратора на ім`я останньої.

Далі, ОСОБА_1 , без її відома було праце влаштовано до КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» (код ЄДРПОУ 41358686) на посаду реєстратора, а на підставі наказу №27 від 02.02.2018 переведено до Київської філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу».

В подальшому вище вказані не встановленні особи використовуючи ключі реєстратора Київської філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» ОСОБА_1 , запровадили протиправний механізм, спрямований на вчинення реєстраційних дій з об`єктами нерухомого майна.

Під час досудового розслідування, допитано в якості потерпілої ОСОБА_1 , яка під час допиту показала, що вона ніколи не працювала на посаді реєстратора в КФ КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу», жодних документів до Київської філії ДП «НАІС» та Міністерства юстиції України для отримання ключів та ідентифікаторів державного реєстратора не подавала, будь яких реєстраційних дій ніколи не вчиняла.

Крім того встановлено, що у ОСОБА_1 в грудні 2017 року викрадено паспорт громадянина України, про що є відповідний запис в оперативних обліках МВС.

Під час досудового розслідування встановлено, що вищевказані особи, використовуючи ключ доступу реєстратора ОСОБА_1 , від її імені, без її відома здійснили реєстраційні дії, що полягали у внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна відомостей, по наступним об`єктам нерухомості, а саме:

- житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 1250.1 кв. м;

- квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею (кв.м): 33.8

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вищевказані об`єкти нерухомості належать ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час допиту ОСОБА_2 в якості свідка, остання не змогла пояснити яким чином були здійсненні реєстраційні дії на вище вказані об`єкти нерухомості державним реєстратор ОСОБА_1

01.10.2019 постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Горохова О.Г., житловий будинок, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Мічуріна 15-17 загальною площею 1250.1 кв. м., квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею (кв.м): 33.8, визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

На цей час виникла необхідність у збереженні речових доказів у вигляді вищевказаних об`єктів нерухомості, із забороною вчиняти будь-які дії щодо їх відчуження.

Так, завданнями кримінального провадження, згідно зі ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа. не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положеннями ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу, тобто визнане речовим доказом (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Частиною десятою статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Враховуючи викладене, є обґрунтована необхідність застосування на цій стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт.

Крім того, у органів досудового розслідування є підстави вважати, що набуття у власність вказаного нежитлового приміщення є результатом незаконної діяльності.

Підставою для накладення арешту на майно, є сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вони є доказами вчинення злочину із наведених у клопотанні обставин.

Метою накладення арешту відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення збереження речових доказів, арешт на які, відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

У судове засідання прокурор відділу ГПУ Ковтонюк П.А. не з`явився натомість подав заяву з проханням про розгляд даного клопотання без його участі.

Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується внесене клопотання, надходжу до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання з метою збереженні речових доказів у вигляді вищевказаному об`єктів нерухомості..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 98, 170-174, 309 КПК України.

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на наступний об`єкт нерухомого майна, а саме на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 1250.1 кв. м:

Шляхом заборони відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися таким нерухомим майном, у тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, оренду, вносити до статутного капіталу юридичних осіб та інше;

Шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, стосовно вищевказаних об`єктів нерухомості.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя С.Я. Волкова