Вирок № 86805981, 09.01.2020, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Дата ухвалення
09.01.2020
Номер справи
676/1901/19
Номер документу
86805981
Форма судочинства
Кримінальне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Справа № 676/1901/19

Провадження № 1-кп/676/76/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2020 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Мантуляка Ю.В.,

з участю секретарів судового засідання Попадин Ю.С., Чорней І.А., Лисої К.В., Бориславської М.Г., Дубограй Т.С.,

сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:

прокурора Лисюка І.В.,

потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_1 ,

захисника Булаєнка О.К.,

обвинуваченого - цивільного відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янці-Подільському кримінальне провадження, відомості про яке внесені 22 лютого 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019240070000231, про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янця-Подільського Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, інваліда 2 групи, неодруженого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 21 лютого 2019 року близько 21 год., знаходячись при вході у квартиру АДРЕСА_2 , з метою залякування, прагнучи викликати у потерпілого ОСОБА_1 побоювання за своє життя, посягаючи на його особисту безпеку, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, висловлював словесно погрози вбивством ОСОБА_1 , зокрема, висловлював намір позбавити його життя у майбутньому, після чого вхопив пальцями лівої руки з рукава своєї куртки ніж, та, тримаючи його лівою рукою, демонстрував потерпілому та здійснював ним рухи, чим викликав у потерпілого ОСОБА_1 побоювання за своє життя і життя членів своєї сім`ї, а також в агресивній формі висловлював щодо потерпілого погрози позбавити його життя, які останній сприйняв як реальні.

Вищевказаними умисними діями, які виразились у погрозі вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.1 ст.129 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому правопорушенні визнав повністю, проте на підставі ст. 63 Конституції України відмовився давати показання. Крім того, обвинувачений - цивільний відповідач ОСОБА_2 частково визнав цивільний позов потерпілого - цивільного позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень, які зобов`язався відшкодувати потерпілому.

Незважаючи на визнання ОСОБА_2 вини у вчиненні інкримінованого правопорушення, його винуватість підтверджується сукупністю доказів, наданих стороною обвинувачення та досліджених відповідно до ст.23 КПК України судом безпосередньо в ході судового розгляду.

Так, потерпілий ОСОБА_1 надав в суді показання, згідно із яких встановлено, що 21 лютого 2019 року до нього декілька разів на домофон телефонував ОСОБА_2 та вимагав вийти на вулицю поговорити, на що він відмовився. Згодом він погодився поговорити у коридорі будинку та впустив ОСОБА_2 до під`їзду. Тоді ж він поклав на запис власний мобільний телефон, для того щоб зафіксувати розмову із ОСОБА_2 , так як передбачав можливість негативного розвитку події. Коли ОСОБА_2 прийшов та став на поріг квартири, вони почали розмовляти щодо конфлікту, який мав місце упродовж тривалого періоду між ним та сусідкою ОСОБА_3 . Вказаний конфлікт виник на ґрунті поганої звукоізоляції квартир. Майже відразу розмова із ОСОБА_2 переросла у словесний конфлікт, в ході якого останній почав нецензурною лайкою йому погрожувати фізичною розправою, а згодом із рукава куртки витягнув ножа, якого перекладав із руки в руку та словесно погрожував нецензурною лайкою фізичною розправою. Він в свою чергу взяв металеву «взувачку», побоюючись погроз, оскільки у квартирі перебували також його дружина і малолітня дитина. Тоді ж із сусідньої квартири періодично виходила сусідка ОСОБА_3 та намагалася заспокоїти ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_2 кинув у глиб квартири флягу із водою, яка стояла при вході, декілька разів гримнув сильно дверима і пішов з місця події. Він відразу ж замкнув двері на замок. Під час конфлікту його дружина ОСОБА_4 викликала працівників поліції. Також зазначив, що погрози ОСОБА_2 про вбивство він сприйняв реально, побоювався за власне життя та життя дружини і дитини. Цивільний позов про стягнення із обвинуваченого - цивільного відповідача 70000 гривень на відшкодування моральної шкоди просив задовольнити в повному обсязі, оскільки кримінальним правопорушенням йому було завдано моральної шкоди, яка полягала у порушенні честі і гідності позивача, душевних стражданнях та переживаннях, вчинення діяння у присутності дружини і малолітнього сина, в подальшому він побоювався за їх життя і здоров`я під час прогулянок, хвилюванні та душевному неспокої, а також побоюванні за власне життя.

Аналогічні показання в судовому засіданні надала і свідок ОСОБА_5 .

Із показань в суді свідка ОСОБА_3 вбачається, що в неї із сім`єю ОСОБА_1 склалися тривалі неприязні відносини, оскільки у квартирах погана звукоізоляція. ОСОБА_1 постійно її «тероризував», гупаючи у стіни, кричав у нічний час, у зв`язку з чим вона зверталася із заявою до дільничного офіцера поліції, а також просила ОСОБА_1 поводити себе тихіше. Також про вказану проблему вона розповіла друзям і знайомим, в т.ч. й ОСОБА_2 . У вечір події вона почула шум та крик на коридорі, у зв`язку з чим виглянула із квартири. Намагалася зупинити ОСОБА_2 . Вона перебувала за плечима ОСОБА_2 , у руках останнього не бачила ножа, проте бачила ліхтарика. Чула сварку, проте слова сварки вона не запам`ятала.

Відповідно до даних протоколу від 21 лютого 2019 року прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення потерпілий ОСОБА_1 того ж дня о 22 год. звернувся до поліції із усною заявою про те, що особа на ім`я ОСОБА_6 із застосуванням кухонного ножа погрожувала потерпілому вбивством (а.м.к.п.81).

Відомості із заяви потерпілого ОСОБА_1 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 лютого 2019 року о 08 год. 37 хв. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України (а.м.к.п.75).

За даними дослідженого в судовому засіданні оригіналу відеозапису «20190221_205947.мр4», який був створений 21 лютого 2019 року о 21 год. 04 хв., що міститься на телефоні «Samsung Galaxy S7» потерпілого ОСОБА_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 (копія відеозапису потерпілим долучено до позовної заяви, а також згідно із ч.11 ст.290 КПК України вказаний доказ було відкрито сторонам кримінального провадження), судом встановлено, що перед входом у квартиру потерпілого ОСОБА_1 між останнім та ОСОБА_2 виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_2 неодноразово висловлював нецензурною лайкою слова погроз вбивством потерпілому ОСОБА_1 , а також демонстрував предмет, зовні схожий на кухонний ніж, при цьому погрожував словесно вбивством потерпілому. Із відеозапису також вбачається, що потерпілий сприйняв слова ОСОБА_2 як реальну погрозу, оскільки відступив у коридор квартири, попереджував дружину про наявність у ОСОБА_2 ножа, а також поспіхом зачинив двері на ключ після того, як ОСОБА_2 вийшов із квартири, гримнувши із значною силою вхідними дверима.

За даними висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №131 від 11 березня 2019 року (а.м.к.п.125-126) ОСОБА_2 будь-яким психічним захворюванням не страждає, міг та може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Показання потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , дані відеозапису події, висновку судово-психіатричної експертизи судом оцінюються як належні докази, оскільки вони прямо підтверджують подію кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_2 .

Крім того, показання потерпілого та свідків судом визнаються допустимими доказами, оскільки вони були отримані у порядку, встановленому КПК України, зокрема, з дотриманням вимог ст.ст. 352, 353 КПК України щодо допиту свідків та потерпілого в судовому засіданні, з наданням можливості стороні захисту перехресного допиту свідків та потерпілого.

Також зазначені показання потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_5 судом оцінюються як достовірні, оскільки підстав сумніватися у їх правдивості судом не встановлено. Вказані показання потерпілого і свідка збігаються у деталях, а також об`єктивно підтверджуються іншими доказами у провадженні, зокрема даними відеозапису події.

Показання свідка ОСОБА_3 підтверджують ту обставину, що дійсно 21 лютого 2019 року мав місце конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Поряд з цим, судом не беруться до уваги доводи про те, що свідок не чула слова погроз, оскільки вказані показання спростовуються відеозаписом події, із яких вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово погрожував ОСОБА_1 вбивством.

Також судом оцінюється як допустимий доказ дані оригіналу відеозапису події, копія якого було долучено до позовної заяви потерпілого, оскільки оригінал відеозапису було відкрито сторонам кримінального провадження та долучено до провадження з дотриманням вимог ч.11 ст.290 КПК України, а також відеозапис було продемонстровано в судовому засіданні з дотриманням вимог ст.359 КПК України.

Дані висновку експертів визнаються допустимим доказом, оскільки експертиза проведена особами, які можуть бути згідно із ст.69 КПК України експертами у кримінальному провадженні, експерти були залучені з дотриманням вимог ст.ст.242-244 КПК України, висновок експертів відповідають вимогам ст.ст.101-102 КПК України.

Судом визнається недопустимими доказами дані протоколу добровільної видачі речових доказів, документів від 23 лютого 2019 року (а.м.к.п.93), протоколу огляд документів від 23 лютого 2019 року, згідно із яких потерпілий ОСОБА_1 добровільно надав працівникам поліції на ДВД-диску копію відеозапису події, оскільки вказаний документ в порушення вимог ч.5 ст.237 КПК України не було відразу опечатано із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. Той факт, що вказаний речовий доказ не опечатувався у встановленому законом порядку свідчать і дані протоколу огляду від 23 лютого 2019 року (а.м.к.п.94-96,98), згідно із якого слідчий оглянув не опечатаний будь-яким чином ДВД-диск. З цих же підстав на переконання суду підлягають визнанню недопустимими доказами як «плоди отруєного дерева» і дані вищевказаного протоколу огляду вказаного доказу.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд прийшов до переконання, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 мало місце, що воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України, а також, що обвинувачений винен у його вчиненні, за що підлягає покаранню. Судом зазначені вище умисні дії ОСОБА_2 , які виразилися у погрозі вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, кваліфікуються за ч.1 ст.129 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 , суд на підставі ст.ст.65,66-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно із ст.12 КК України відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості. Крім того, ОСОБА_2 раніше не судимий, на час вчинення злочину працював, є інвалідом 2 групи, має на утриманні неповнолітню дитину, перебуває на обліку у лікаря психіатра, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, судом не встановлені.

При цьому, визнаючи відсутність обставин, що пом`якшують покарання, судом враховується наступне. Так, розкаяння передбачає, крім визнання особою факту скоєння злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини в скоєному злочині, щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинне виражатись у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки скоєного. Факт щирого каяття особи в скоєнні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. На необхідність встановлення вказаних обставин при оцінці наявності цієї обставини, що пом`якшує покарання, звернув увагу Верховний Суд у постанові від 18 вересня 2019 року в справі №166/1065/18.

Проте, на переконання суду визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2 на стадії закінчення судового розгляду жодним чином не свідчить про наявність щирого каяття, позаяк такого судом не встановлено. В ході судового розгляду ОСОБА_2 винуватість у вчиненні злочину не визнавав, заперечував причетність до вчинення злочину, будь-якого щирого жалю в судовому засіданні не висловлював, жодним чином не шкодував про вчинене та не відшкодував шкоду потерпілому. Вищевказані обставини у сукупності свідчать про відсутність такої обставини, що пом`якшує покарання, як щире каяття.

Поряд з цим, судом не враховується така зазначена потерпілим обставина, що обтяжує покарання, як вчинення злочину у присутності дитини, оскільки в обвинувальному акті сторона обвинувачення не зазначила вказану обставину як таку, що обтяжує покарання обвинуваченого, а суд згідно із ст.337 КПК України не може вийти за межі висунутого обвинувачення.

Крім того, при призначенні покарання судом враховується досудова доповідь представника персоналу органу пробації щодо середнього ризику вчинення ОСОБА_2 повторних кримінальних правопорушень та середнього ризику небезпеки для суспільства.

З урахуванням викладеного, на переконання суду ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у виді арешту в межах санкції ч.1 ст.129 КК України, оскільки таке покарання буде відповідати цілям покарання, передбаченим ч.2 ст.50 КК України, зокрема, буде пропорційною карою за вчинений злочин та є достатнім для виправлення засудженого, а також буде запобігати вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

При цьому, враховуючи, що ОСОБА_2 раніше не судимий, є інвалідом 2 групи, має на утриманні неповнолітню дитину, а також із врахуванням форми вини й мотивів вчинення злочину, тяжкості і суспільної небезпечності вчиненого злочину невеликої тяжкості, суд вважає за необхідне призначити покарання ближче до мінімальної межі санкції ч.1 ст.129 КК України, проте не вбачає підстав для застосування при призначенні покарання ст. 69 КК України та призначення менш суворого покарання, не передбаченого у санкції ч.1 ст.129 КК України, оскільки відсутні обставини, що пом`якшують покарання, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Цивільний позов потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_1 про стягнення із обвинуваченого - цивільного відповідача ОСОБА_2 70000 гривень на відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, а згідно із п.2 ч.2 цієї ж статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_1 суд бере до уваги, що ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.129 КК України, за вчинення щодо ОСОБА_1 погрози вбивством. Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить із тяжкості і суспільної небезпечності вчиненого злочину, що правопорушенням було порушено честь і гідність позивача словесними образами та погрозами нецензурною лайкою, із врахуванням душевних страждань та переживань, вчинення діяння у присутності дружини і малолітнього сина, а також ту обставину, що в подальшому потерпілий побоювався за власне життя та життя і здоров`я своїх рідних під час прогулянок, хвилювався, що негативно вплинуло на його звичний спосіб життя. Крім того, судом враховується та обставина, що обвинувачений - цивільний позивач визнав цивільний позов частково в розмірі 10000 гривень, а також суд враховує майнове становище обвинуваченого, який не працює, є інвалідом 2 групи, має на утриманні неповнолітню дитину, а також із майнове становища потерпілого, який є підприємцем, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позов щодо стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково в розмірі 10000 гривень.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися. Процесуальні витрати відсутні. Питання про долю документів підлягає вирішенню на підставі ч.9 ст.100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 368-371, 373-375 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.129 КК України, призначивши йому покарання у виді арешту на строк два місяці.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_1 до обвинуваченого - цивільного відповідача ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) 10000 (десять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Документи: матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені 22 лютого 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019240070000231, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України, ДВД-диски із відеозаписами події (а.м.к.п.48,58,98), після набрання вироком законної сили зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження. Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайонного суду

Хмельницької області Мантуляк Ю.В.

Попередній документ : 86805961
Наступний документ : 86806001