Рішення № 86795584, 02.01.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2020 рокуСправа № 912/2985/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Перепічай В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №912/2985/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6

до відповідача Суботцівського сільськогосподарського комунального підприємства "Сількомунгосп", 27444, Кіровоградська область, Знам`янський район, с. Суботці, вул. Центральна, буд. 24

про стягнення 61 662,49 грн

Представники сторін участі не брали.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Суботцівського сільськогосподарського комунального підприємства "Сількомунгосп" про стягнення боргу у розмірі 61 662,49 грн, з яких: пеня в сумі 46 902,63 грн, 3% річних в сумі 3 610,40 грн, інфляційні витрати в сумі 11 149,46 грн, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору постачання природного газу №1118/16-БО-18 від 15.12.2015 в частині оплати поставленого природного газу.

Ухвалою від 04.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2985/19 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судовий розгляд на 04.12.2019 о 12:00 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач 22.11.2019 направив відзив на позов (подано у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк), за змістом якого відповідач зазначив, що не заперечує факт укладення договору та підтверджує виконання даного договору сторонами.

Проте не визнає вимоги щодо стягнення боргу, який нарахований як штрафні санкції за неналежне виконання умов зазначеного договору. Відповідач ставить під сумнів копії бухгалтерської документації (сальдо, операції) наданої позивачем у якості письмових доказів несвоєчасного виконання зобов`язань щодо проведення розрахунків. Просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 04.12.2019 оголошено перерву до 11:00 18.12.2019.

В судовому засіданні 18.12.2019 оголошено перерву до 10:00 год. 27.12.2019.

19.12.2019 на адресу суду надійшли заперечення позивача (відповідь на відзив), згідно яких позивач не погоджується з доводами відповідача щодо посилань відповідача на зміну керівництва підприємства, відсутності первинної бухгалтерської документації; щодо посилань відповідача на п. 6.4 договору постачання природного газу; щодо позовної давності; щодо витрат на правову допомогу та просить у разі покладення судом на позивача судових витрат, зменшити розмір витрат на правову допомогу на 50%.

26.12.2019 відповідачем подано клопотання в порядку ст. 233 ГК України про зменшення розміру штрафних санкцій (пені, 3% річних, інфляційних) на 98% та клопотання про долучення доказів, а саме копії статуту, розрахунку частини чистого прибутку, наказу від 29.11.2019 "Про надання відпустки".

Фактично вказані клопотання подані в межах строку подання заперечень відповідача, тому приймаються господарським судом до розгляду.

В засіданні 27.12.2019 представник позивача участі не приймав, повідомлений належним чином так як приймав участь в попередньому засіданні. Участь представника обов`язковою не визнавалась. Присутній в судовому засіданні 18.12.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги і зазначив про можливість неприбуття в засідання суду представника у разі визнання явки не обов`язковою.

Представник відповідача заперечила позовні вимоги та просила зменшити нарахування на 98%.

В засіданні 27.12.2019 оголошено перерву до 02.01.2020 о 15:00.

Представники сторін участі не приймали, їх участь обов`язковою не визнавалась, позивачу ухвалу направлено 27.12.2019 також на електронну адресу, зазначену у заявах по суті справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Постачальник) та Суботцівським сільськогосподарським комунальним підприємством "Сількомунгосп" (далі - Споживач) укладено Договір постачання природного газу №1118/16-БО-18 (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплати цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.

За п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 63 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м.), січень - 24, лютий - 21, березень - 18.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перейменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до п. 3.1. Договору право власності на газ переходить від Постачальника до Споживача в пунктах приймання-передачі.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

У розділі 5 Договору узгоджену ціну природного газу, за п. 5.1. якого ціна на природний газ на дату укладання Договору визначається відповідно до п. 5.2. цього Договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання Сторонами відповідних додаткових угод до Договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника.

Так, згідно п. 5.2. ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 6 474,00 грн без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 6 603,48 грн, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 7 924,18 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу. (п. 5.4 Договору).

Згідно п. 6.1. Договору оплата за природний газ проводиться Споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначеих у п. 5.2. цього Договору або у відповідних додаткових угодах (п.5.1. даного Договору). Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 10.3. Договору передбачено, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 січня 2016 року і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 до 31 березня 2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (розділ 12 Договору)

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до договору постачання природного газу від 15.12.2015 №1118/16-БО-18, якими вносилися зміни, крім іншого, до розділу 5 "Ціна газу".

Додатковою угодою №4 до договору постачання природного газу від 15.12.2015 №1118/16-БО-18 внесено додаткові зміни до основного договору, якими продовжено строк дії Договору до 30 вересня 2016 року.

За такою додатковою угодою сторони погодили, що постачальник передає Споживачу з 01.04.2016 по 30.09.2016 (включно) газ обсягом до 10 тис. куб. м. у квітні.

Пункти 5.2. та 6.1. Договору сторони виклали у такій редакції:

"5.2. Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором з 01 квітня 2016 року становить 6 255,00 грн крім того податок на додану вартість (20%) - 1 251,00 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 7 506,00 грн.

6.1. Оплата планових обсягів газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.".

На виконання умов договору позивачем в період з 01.01.2016 по 30.04.2016 передано відповідачу імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/органзаціями та іншими споживачами, на загальну суму 382 856,18 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, відповідно до якого поставлено 20,891 тис. куб.м. газу на суму 164 777,35 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2016, відповідно до якого поставлено 14,726 тис. куб.м. газу на суму 113 341,31 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2016, відповідно до якого поставлено 12,726 тис. куб.м. газу на суму 98 192,29 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2016, відповідно до якого поставлено 0,872 тис. куб.м. газу на суму 6 545,23 грн.

Відповідач неодноразово порушував зобов`язання за договором в частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ у встановлений договором строк, що і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені 46 902,63 грн, 3% річних 3 610,40 грн та інфляційних втрат 11 149,46 грн.

У даній справі предметом спору є пеня, інфляційні нарахування та 3% річних, нараховані на основну заборгованість за спожитий протягом січня - квітня 2016 року природний газ, вказана заборгованість у повному обсязі погашена відповідачем 08.07.2016 (останній платіж), що підтверджується випискою операцій по підприємству з 01.01.2016 по 31.08.2018, розрахунком позивача та банківською випискою (а.с. 72, 73).

Відповідач ставить під сумнів те, що саме 08.07.2016 року погашено заборгованість, однак не надає відповідних доказів здійснення оплати раніше або доказів того, що документи втрачено з поважних причин.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 173 Господарського кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України.

За ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, згідно статті 625 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, ч. 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 1 Закону визначено терміни, зокрема:

заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;

реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;

учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Стаття 2 встановлює, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. (ч. 1 ст. 3 Закону)

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону - реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.

За ч. 1, 3 ст. 7 Закону на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Оскільки всі названі вище положення Закону визначали умови проведення взаєморозрахунків та реструктуризацію заборгованості без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, у ст. 7 Закону передбачено порядок списання суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ.

Так, у ч. 1 ст. 7 Закону мова йде саме про реструктуризовану заборгованість, для проведення якої необхідно, щоб підприємство було включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Натомість, у ч. 3 ст. 7 Закону мова не йде про реструктуризовану заборгованість, а про заборгованість за природний газ, яка існувала та була погашена теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями до набрання чинності (цим) Законом.

Отже, ч. 3 ст. 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов`язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу ч. 1 ст. 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі.

Таким чином, виконання ч. 3 ст. 7 Закону не потребує включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Така правова позиція щодо застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" викладена у Постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 29.01.2018 у справі №904/10745/16, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 16.05.2019 у справі №922/2685/18.

Господарська діяльність відповідача з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії підтверджується відповідними ліцензіями серії АВ №580602, №580603, №580604, відомості про які містяться на офіційному сайті Кіровоградської обласної державної адміністрації в розділі "Інформація про прийняті рішення з ліцензування" за посиланням http://jkg.kr-admin.gov.ua/files/licenziatu_teplo1.pdf.

Відповідно до актів приймання-передачі природний газ постачається відповідачу виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат після вступу Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в силу вимог ч. 3 ст. 7 Закону є неправомірним.

У постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №908/3211/16 також зазначено: "Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання, як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Крім того, вказаною нормою, не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом".

Отже, ч. 3 ст. 7 Закону законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ НАК "Нафтогаз України" задоволенню не підлягають, оскільки позивачем було безпідставно здійснено нарахування неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ, який було погашено відповідачем на момент набрання чинності (30.11.2016) Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Приймаючи рішення про неправомірність нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат господарський суд не перебирав на себе функції органу зі списання заборгованості, а визнав нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат безпідставним в силу Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

З огляду на викладене, підстави для розгляду клопотання про застосування строку позовної давності відсутні.

Заперечення відповідача, господарським судом оцінюються критично з врахуванням вищенаведених обставин, а також з наступних підстав. Відповідачем не надано доказів зміни керівництва та втрати відповідної первинної документації. Пунктом 6.4. Договору погоджено черговість зарахування коштів, що надійшли від споживача. У призначенні платежу від 08.07.2016 відповідачем зазначено "за природний газ та послуги транспортування згідно договору..". Листів щодо зміни призначення платежу до суду не подано. Крім того, відповідно до п.10.3 Договору сторони погодили позовну давність, в тому числі щодо стягнення основного боргу, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних тривалістю 5 років. Згідно ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Відповідач у відзиві на позов заявив клопотання про стягнення з позивача 10 000,00 грн витрат на правову допомогу, що підтверджені договором про надання правової/правничої допомоги від 20.11.2019, розрахунком вартості послуг, актом приймання-передачі наданих послуг та випискою по рахунку від 25.11.2019 (а.с. 48-49, 57-59).

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами 4, 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З акта приймання-передачі наданих послуг від 26.11.2019 (а.с. 59) вбачається, що адвокатським об`єднанням "Юрфавор" в особі керуючого партнера Березовської І.А. надано відповідачу наступні послуги: вивчено матеріали позовної заяви, що оцінено у 1000,00 грн, вивчено судову практику по відповідній правовій ситуації, що оцінено у 1000,00 грн, написано та подано відзив, що оцінено у 3000,00 грн

Позивачем заперечено суму заявлених відповідачем судових витрат з наступних підстав. В даній справі предметом спору є типове стягнення нарахувань у рамках договірних відносин, відсутні інші учасники справи крім позивача, відповідача. Відповідачем не додано жодного документу щодо спірних відносин. Позивач зазначає про незначний обсяг здійсненої представником відповідача роботи - відсутність судової практики, відсутність наданих доказів, незначні по обсягу пояснення по суті спору, тому заявлені витрати неспіврозмірні з ціною позову та становлять 1/6 від неї. Позивач критично відноситься до розрахунку вартості юридичних послуг, наданих відповідачем. Відзив на позовну заяву не містить жодного посилання на судову практику з аналогічних спорів. Інших заяв по суті відповідачем не подано.

Позивач за змістом поданих заперечень просить у разі покладення судом на позивача судових витрат, зменшити розмір витрат на правову допомогу на 50%.

Приймаючи до уваги, що підстави відмови в задоволенні позовних вимог та підстави заперечення позовних вимог відповідачем різні, ненаведення представником відповідача у відзиві на позов жодного посилання на вивчену та застосовану "практику по відповідній правовій ситуації", критичне ставлення суду до заперечень відповідача, враховуючи обсяг наданих послуг та підстави відмови в задоволенні позовних вимог, а також подане позивачем клопотання, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 10 000,00 грн є неспівмірним наданому об`єму адвокатських послуг у даній справі.

Тому суд задовольняє клопотання позивача про зменшення витрат на правову допомогу на 50%

На підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати відповідача в сумі 5 000,00 грн на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Суботцівського сільськогосподарського комунального підприємства "Сількомунгосп" (27444, Кіровоградська область, Знам`янський район, с. Суботці, вул. Центральна, буд. 24, код 31446367) - 5000,00 грн витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.01.2020.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.