Рішення № 86792313, 08.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2020 року м. Київ № 826/6258/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністрства оборони України, Львівського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач-1 та/або Міноборони), Львівського обласного військового комісаріату (далі - відповідач-2 та/або комісаріат) та просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності, військовозобов`язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей»;

- визнати протиправними дії Львівського обласного військового комісаріату щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності, військовозобов`язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей»;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності, військовозобов`язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму на день встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду.

- зобов`язати Львівський обласний військовий комісаріат призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності, військовозобов`язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму на день встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду;

- допустити постанову до негайного виконання;

- зобов`язати відповідачів подати звіт про виконання судового рішення протягом семи днів з дня отримання копії судового рішення.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в чинній станом на час встановлення інвалідності редакції, і ним надано всі необхідні документи для її призначення в строки, передбачені частиною 2 статті 16-3 Закону.

Представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву, у якому вказано, що заява позивача з доданими документами Комісією з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних послуг не розглядалася, пропозиції не формувалися, протокол не складався і Міністру оборони України для прийняття рішення не подався, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Окрім цього, Міноборони вказало, що в матеріалах відсутній документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисно спричинено собі тілесні ушкодження.

Представником відповідача-2 також подано відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, з огляду на те, що дія статей 16-16.8 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей» та Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності, військовозобов`язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» не поширюють свою дію на позивача.

Також, комісаріат зазначає, що ОСОБА_1 не було надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисно спричинено собі тілесні ушкодження, а також про відсутність у нього повноважень в частині прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Справа вирішується на підставі наявних в ній документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України з 15.04.1985 року по 08.05.1987 рік, в тому числі приймав участь в бойових діях в республіці Афганістан з 08.08.1985 року по 08.05.1987 рік.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №892 від 18.07.2016 року) ОСОБА_1 має поранення: «Множинні вогнепальні відламкові поранення (контузія) в голову, шию, ліву гомілку (1986 рік) з наявністю зміцнілих шкірних рубців, розмірами - на чолі справа рубець 0,1х1,5 см., на чолі зліва рубці 0,2х0,4 см. і 0,1х1,2 см. На задній поверхні шиї зліва рубець 0,3х2,5 см. На задній поверхні лівої гомілки в середній третині рубці 1х1,5 см., 2,5х3 см. і 0,4х1,5 см., в місцях поранення» - поранення, контузія, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

ОСОБА_1 встановлено інвалідність до 01.11.2017 року ІІІ групу інвалідності з 30.10.2016 року, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 та довідкою до акта медико-соціальної експертної комісії від 31.10.2016 року, серія 12 ААА №352585.

01.11.2017 року позивач звернувся до Львівського обласного військового комісаріату із заявою, в якій просив відправити його документи до Міністерства оборони України для призначення йому та виплати одноразової грошової допомоги.

Листом від 15.01.2018 року №364 відповідачем-2 повідомлено заявника, що у поданому ним комплекті документів для оформлення та подання висновку у Департамент фінансів Міністерства оборони України про можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги відсутні документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисно спричинено собі тілесні ушкодження, як це визначено пунктом 1 Порядку. З огляду на вказане комісаріат просив позивача долучити до заяви копію необхідного документа.

Судом в ході розгляду справи також встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Міністерства оборони України із заявою щодо розгляду документів і прийняття рішення про виплату одноразової допомоги, за наслідком розгляду якої відповідачем-1 листом від 09.02.2018 року №248/3/6/425 запропоновано заявнику подати необхідні документи до обласного військового комісаріату, а після надходження завірених належним чином копій документів, вони будуть подані на розгляд комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги, для прийняття відповідного рішення.

Вирішуючи спір по суті суд звертає увагу на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України від 20.12.1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі - Закон №2011-XII), та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (далі - Порядок №975).

Відповідно до статті 41 Закону №2011-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовано Законом №2011-XII.

Частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - є гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно із пункту 4 частини 2 статі 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Водночас, положеннями частини 2 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу зазначений у пункті 11 Порядку №975.

Такими документами, в розмірі приписів пункту 11 Порядку №975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно пункту 13 Порядку №975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз наведеного дає суду підстави стверджувати, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.01.2018 року №806/986/16 та у постанові від 24.04.2018 року по справі №750/7847/17.

Таким чином, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (висновку). Однак, у даному випадку відповідачем - Львівським обласним військовим комісаріатом відповідне рішення не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання і допущення протиправної бездіяльності щодо розгляду по суті заяви позивача.

З приводу тверджень представника Львівського обласного військового комісаріату, що група інвалідності позивачу встановлена понад тримісячний термін після його звільнення зі строкової військової служби,(п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII), а тому на його думку, законних підстав для її призначення не має, суд зазначає наступне.

Положення статті 16 Закону №2011-XII неодноразово змінювалися з моменту його прийняття, і застосуванню до ситуації позивача підлягають положення вказаної статті в редакції, що діяла станом на час призначення йому інвалідності, яким є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, - в даному випадку - витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №892 від 18.07.2016 року), довідки до акта медико-соціальною експертною комісією від 31.10.2016 року, серія 12 ААА №352585.

Редакція статті 16 Закону №2011-XII станом на 12.10.2016 року, зокрема, пункту 4 частини 1 статті 16 Закону №2011-XII, передбачали право на отримання одноразової грошової допомоги встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Суд звертає увагу, що позивач відповідає вказаним умовам, з огляду на таке.

По-перше, йому встановлено інвалідність, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби згідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №892 від 18.07.2016 року), посвідченням серія НОМЕР_1 та довідкою до акта медико-соціальною експертною комісією від 31.10.2016 року, серія 12 ААА №352585.

По-друге, позивач реалізував своє право на звернення за отриманням одноразової грошової допомоги в передбачений частиною 8 статті 16-3 Закону №2011-XII трирічний термін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 року по справі № 276/322/17.

Таким чином доводи відповідача-2 в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Між тим, суд також не може погодитися з посиланнями відповідачів на те, що в матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травм або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, мотивуючи це наступним.

Так, положеннями абзацу 24 пункту 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років при призначенні пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 р. № 530, згідно з яким у разі настання інвалідності належним доказом є копія довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - до розпорядника бюджетних коштів подається тільки в тому разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов`язане з виконанням обов`язків військової служби.

Крім того, відповідно до пункту 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі).

Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв`язку поранення (каліцтва).

Отже, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Міністерства оборони України №238 від 23.03.2016 року, яким встановлено причинно-наслідковий зв`язок між отриманими пораненнями та їх наслідками що настали, підтвердило в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Абзацом 6 пункту 11 Порядку №975 не передбачено надання якогось конкретного документу, який би підтверджував причини та обставини поранення, проте, зазначено про документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Такий документ позивач надав на розгляд комісії, а саме витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Міністерства оборони України №238 від 23.03.2016 року.

Крім того, ні Порядок №975, ні Закон №2011-XII, ні будь який інший нормативно-правовий акт не містить норми про те, що відсутність того чи іншого документа є підставою для повернення документів щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Відповідні юридичні факти можуть підтверджуватись і іншими документами, як в даному випадку протоколом засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Міністерства оборони України №238 від 23.03.2016 року, довідкою МСЕК.

Відсутність у абзаці 6 пункту 11 Порядку №975 вказівки про якийсь конкретний документ (довідка, акт, відомість тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які свідчать про причини та обставини поранення; у випадку позивача - протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону про встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Міністерства оборони України №238 від 23.03.2016 року, довідкою МСЕК.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи Львівського обласного військового комісаріату щодо ненадання позивачем необхідного документу про причини та обставини поранення для складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги.

Разом з цим, суд звертає увагу, що позивачем фактично обрано не належний спосіб захисту порушеного права, адже відповідачем-2 допущено протиправну бездіяльність в частині не направлення до Міністерства оборони України документів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України.

Зважаючи на наведене суд вважає, що належним та ефективним захистом порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності Львівського обласного військового комісаріату в частині не направлення до Міністерства оборони України документів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Разом з цим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача-2 призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, оскільки комісаріат не є суб`єктом, в розмінні Закону №2011-XII та Порядку №975, що здійснює призначення та виплату останньої.

Проте, зважаючи на те, що в ході розгляду справи судом встановлено обставини протиправної бездіяльності відповідача-2 в частині не направлення до Міністерства оборони України документів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, суд вважає за необхідне зобов`язати Львівський обласний військовий комісаріат подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Вирішуючи позовні вимоги заявлені до Міністерства оборони України суд зверне увагу на наступне.

Згідно з пункту 13 Порядку №75 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Підпунктом 27 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №671 "Про затвердження Положення про Міністерство оборони України" зазначено, що Міністерство оборони України приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, Львівський обласний військовий комісаріат повинен скласти висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги та у 15-ти денний строк з дня реєстрації відповідних документів направити його до Міністерства оборони України з поданими документами для прийняття вказаного рішення, після чого Міністерство оборони України приймає рішення про призначення або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю.

Оскільки Львівським обласним військовим комісаріатом не було дотримано вимог Порядку №975, не складено висновку щодо виплати або відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та й відповідно не направлено його до Міністерства оборони України суд вважає, що протиправні дії Міністерства оборони України відсутні, а вимоги в частині зобов`язання останнього вчинити певні дії є передчасними та не підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статті 371 КАС України підстави для звернення рішення до негайного виконання відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач-2 може ухилятися від виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд не вбачає за доцільне встановлення судового контролю у цій адміністративній справі.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Вийти за межі позовних вимог.

2. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 6, код ЄДРПОУ 00034022), Львівського обласного військового комісаріату (79005, м. Львів, вул. Івана Франка, б. 25, код ЄДРПОУ 08412340) задовольнити частково.

3. Визнати протиправною бездіяльність Львівського обласного військового комісаріату в частині не направлення до Міністерства оборони України документів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

4. Зобов`язати Львівський обласний військовий комісаріат подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

5. В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (стаття 295 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя М.А. Бояринцева