Рішення № 86791759, 08.01.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4612/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у проведенні перерахунку та обчисленні пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати (доходу), отриманої за період роботи з березня 1992 року по травень 1997 року на орендному підприємстві "Луганськмолпром", реорганізованому в АТ "Луганськмолпром", що відображена в архівній довідці від 05.11.2015 № 04-20/2364;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати (доходу), отриманого за період роботи з березня 1992 року по травень 1997 року на орендному підприємстві "Луганськмолпром", реорганізованому в АТ "Луганськмолпром", що відображена в архівній довідці від 05.11.2015 № 04-20/2364, починаючи з місяця звернення за перерахунком пенсії - 01 грудня 2015 року.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху /а.с.54-56/.

04 грудня 2019 року позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 02 грудня 2019 року /а.с.58-59/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с.2-4/.

Аргументи учасників справи

Мотивуючи свої вимоги, позивач наголошував на протиправності, як на його думку, дій відповідача щодо неврахування під час перерахунку пенсії довідки архівного управління адміністрації міста Луганська від 05.11.2015 №04-20/2364 про заробітну плату за період з березня 1992 року по травень 1997 року. Стверджував, що неврахування таких документів порушує його конституційне право на отримання пенсії у належному розмірі.

23 грудня 2019 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що надані позивачем довідки про заробіток для обчислення пенсії не прийняті пенсійним органом до уваги, оскільки вони видані підприємством, що знаходиться на непідконтрольній уряду України території, а отже є недійсними та не створюють правових наслідків. Вказано на неможливість проведення перевірки органом Пенсійного фонду достовірності даних, що вказані у довідках, та відповідності їх первинним документам.

Крім цього, акцентовано увагу суду на тому, що позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії довільної форми, а не відповідного зразку, встановленого Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі-Порядок №22-1), відтак питання щодо перерахунок пенсії органом ПФУ не розглядалося, рішення про відмову у перерахунку пенсії не ухвалювалися.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 /а.с.11/.

30 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Карлівському районі із заявою про перерахунок пенсії за віком на підставі довідки архівного управління адміністрації міста Луганська від 05.11.2015 №04-20/2364 про заробітну плату за період з березня 1992 року по травень 1997 року.

Рішенням УПФУ в Карлівському районі №391 від 06.01.2016 вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно з довідкою архівного управління адміністрації міста Луганська від 05.11.2015 №04-20/2364 про заробітну плату за період з березня 1992 року по травень 1997 року у зв`язку з тим, що на території міста Луганськ органи державної влади України не функціонують /а.с.17/.

Також, 24.09.2019 позивач звертався до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати з березня 1992 по травень 1997 року, яку він отримував за час роботи у ТОВ «Луганськмолпром» (орендне підприємство «Луганськмолпром», Відкрите акціонерне товариство «Луганськмолпром»).

Листами Головного управління ПФУ в Полтавській області №5196/К-02 від 11.10.2019 та №60/К-320 від 18.10.2019 позивача повідомлено, що питання щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням іншого періоду заробітної плати до 01.07.2000, можливо розглянути лише у разі підтвердження довідки про заробітну плату із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі, яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Частинами 2 та 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Враховуючи викладене, довідка про заробітну плату від 05.11.2015 №04-20/2364, видана архівною установою, створеною у порядку, не передбаченому законом, є недійсною, та не може бути врахована при обчисленні пенсії /а.с.18-19/.

Позивач, не погоджуючись із такою відмовою відповідача, звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Абзацом 5 частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

До заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір). - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 1.8. Порядку №22-1, особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.7 цього розділу.

Згідно з п. 1.7 Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до п. 4.1. Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Отже, за приписами вимог чинного законодавства України, довідки про розмір заробітної плати (доходу) видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією, а якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Висновки щодо правозастосування

Матеріалами справи підтверджено, що наказом Луганського орендного підприємства «Луганськмолпром» №24-к від 03.03.1992 ОСОБА_1 прийнятий на роботу начальником технічного відділу /а.с.24/.

Наказом Фонду державного майна України №7-АТ від 28.02.1994 року «Про затвердження плану приватизації та перетворення у відкрите акціонерне товариство орендного підприємства «Луганськмолпром», зокрема, створено акціонерне товариство відкритого типу «Луганськмолпром» /а.с.25/.

Наказом АТ «Луганськмолпром» №20-к від 20.05.1997 ОСОБА_1 звільнений з 21.05.1997 за власним бажанням /а.с.28/.

Факт наявності трудових відносин позивача з орендним підприємством «Луганськмолпром» (у подальшому АТ «Луганськмолпром») підтверджується також наявними у матеріалах справи копіями трудової книжки ОСОБА_1 /а.с.12-15/, довідки архівного управління адміністрації міста Луганська від 05.11.2015 №04-20/2364 про заробітну плату /а.с.16/ і особистих рахунків нарахування та утримання по зарплаті за 1992-1997 роки /а.с.30-40/.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про перерахунок пенсії за віком на підставі довідки архівного управління адміністрації міста Луганська від 05.11.2015 №04-20/2364 про заробітну плату за період з березня 1992 року по травень 1997 року, проте останнім не було враховано відомості з довідки, у зв`язку з неможливістю проведення перевірки змісту довідки та їх недійсністю відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Надаючи оцінку вказаним аргументам суб`єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена, зокрема, в рішенні у справі "Лоізіду проти Туреччини".

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території, неконтрольованій законною Владою, міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території".

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під контролем "Молдавської Республіки Придністров`я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів".

Так, у справі "Лоізіду проти Туреччини" ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду; у справах "Кіпр проти Туреччини" та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" суд приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшій міжнародній практиці. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 54-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіями.

Згідно з частиною 2 та частиною 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Спираючись на вищеописану практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, і надати оцінку довідки, виданої ОСОБА_1 архівною установою, що знаходиться на окупованій території, як належного доказу.

Суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення.

Позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями території Луганської області.

Вказаний висновок викладений також Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року по справі № 263/14707/16-а, та він в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковий для врахування судом.

Водночас, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про перерахунок пенсії у довільній формі, а не відповідного зразка, встановленого Порядком №22-1 від 25.11.2005, з огляду на те, що зміст зазначеної заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника та містить прохання щодо перерахунку пенсії. Крім того, важливим є те, що до заяви позивачем було долучено ряд документів (що відповідачем не заперечується), які подаються саме при перерахунку пенсії.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 по справі №748/696/17.

Посилання відповідача на те, що позивач пропустив строк на звернення до суду щодо оскарження рішення пенсійного органу про відмову у перерахунку пенсії не заслуговують на увагу з огляду на те, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Відтак, строк на звернення до суду щодо оскарження рішення УПФУ в Карлівському районі №391 від 06.01.2016, яким ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії, позивачем не пропущено.

Матеріалами справи встановлено, що позивачу вперше відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати (доходу), отриманої за період роботи з березня 1992 року по травень 1997 року на орендному підприємстві "Луганськмолпром", реорганізованому в АТ "Луганськмолпром", що відображена в архівній довідці від 05.11.2015 № 04-20/2364 саме рішенням УПФУ в Карлівському районі №391 від 06.01.2016.

Зважаючи на те, що у ході судового розгляду встановлено необгрунтованість висновків пенсійного органу щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії, суд вважає, що рішення УПФУ в Карлівському районі Полтавської області №391 від 06.01.2016, яким ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, суд враховує, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №628 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України", наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 31.08.2018 № 504 "Про заходи у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання та змін структури" Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області є правонаступником Карлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області у зв`язку із його реорганізацією шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Обираючи належний спосіб захисту порушений прав позивача, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 245 КАС України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд зазначає, що у правовідносинах щодо призначення пенсійних виплат органи пенсійного фонду не наділені дискреційними повноваженнями, оскільки зобов`язані прийняти одне з рішень (про призначення пенсії або про відмову у призначенні), яке відповідає закону.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про те, що рішення УПФУ в Карлівському районі Полтавської області №391 від 06.01.2016 є протиправним, наявні підстави для зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати (доходу), отриманого за період роботи з березня 1992 року по травень 1997 року на орендному підприємстві "Луганськмолпром", реорганізованому в АТ "Луганськмолпром", що відображена в архівній довідці від 05.11.2015 № 04-20/2364.

Водночас, при визначенні дати, з якої необхідно провести перерахунок суд враховує наступне.

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Оскільки, позивач вперше звернувся за перерахунком пенсії на підставі довідки архівного управління адміністрації міста Луганська від 05.11.2015 №04-/2364 про заробітну плату за період з березня 1992 року по травень 1997 року до УПФУ в Карлівському районі 30 грудня 2015 року, то пенсію слід перерахувати не з 01 грудня 2015 року, а з 01 січня 2016 року.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно частин 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, складає 768 грн 40 коп.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, б. 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області №391 від 06.01.2016, яким ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії згідно довідки архівного управління адміністрації міста Луганська від 05.11.2015 № 04-20/2364.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) з урахуванням заробітної плати (доходу), отриманого за період роботи з березня 1992 року по травень 1997 року на орендному підприємстві "Луганськмолпром", реорганізованому в АТ "Луганськмолпром", що відображена в архівній довідці від 05.11.2015 № 04-20/2364, починаючи з 01 січня 2016 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, б. 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).з

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков