Рішення № 86791420, 08.01.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 січня 2020 року Справа № 280/5596/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участю секретаря судового засідання Серебряникової О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )

до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії з 01.03.2017 по теперішній час;

- зобов`язати відповідача здійснити виплату пенсії позивачу згідно пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно - випробного складу авіації, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.07.1992 №418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №713, з 01.03.2017 по теперішній час без обмежень граничного розміру пенсії, з урахуванням проведених виплат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, його розмір пенсії повинен був складати з 01.03.2017 - 12108,96 грн, з 01.03.2018 - 16597,75 грн, з 01.03.2019 - 20711,83 грн, але відповідачем неправомірно обмежено розмір пенсії сумою у 2017 році - 10740,00 грн, з 01.01.2018 має складати 13730,00 грн, з 01.07.2018 - 14350,00 грн, з 01.12.2018 - 14970,00 грн, з 01.07.2019 - 15640,00 грн. Листом відповідача від 05.11.2019 №97/С-1 позивачу відмовлено у виплаті пенсії без обмеження її виплати, з посиланням на ст. 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", за якою максимальний розмір пенсії, призначеної (перерахованої) згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із позовом.

Ухвалою суду від 19.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Представник відповідача 06.12.2019 через канцелярію суду (вх. №51574) надав відзив на позовну заяву, зазначивши, що пенсія нарахована і виплачується позивачу згідно із законодавством та документами пенсійної справи. Відповідно до ст. 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсії, призначеної (перерахованої) згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Також відповідач наполягає на застосуванні статтей 122, 123 КАС України у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. На підставі викладеного, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що з 30.01.1985 ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років як працівнику льотно-випробного складу цивільної авіації, яка в подальшому була перерахована згідно вимог ст.ст. 53, 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788.

В листопаді 2019 року позивач звернувся до Комунарського відділу Пенсійного Фонду України м. Запоріжжя із зверненням щодо правильності виплати пенсійного забезпечення.

Листом від 05.11.2019 №97/С-1 відповідач повідомив, що відповідно до пункту 3 ст. 27 Закону 1058 максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740,00 гривень. Після перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно - випробного складу» від 21.07.1992 № 418 з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до п. 7 порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно - випробного складу цивільної авіації» від 09.08.2005 № 713 розмір пенсії позивача склав - 20711,83 грн, після обмеження - 14970,00 грн; з 01.07.2019 - 20711,83 грн, після обмеження - 15640,00 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи, що виплата пенсії не може бути обмежена без наявності встановлених законодавством на те підстав, позивач звернувся до суду, за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду як підставу відмови у задоволенні позову у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й пенсія.

Аналогічне застосування норм права відображено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №646/6250/17 (адміністративне провадження №К/9901/261/18).

Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення з позовом до адміністративного суду.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 58 Закону №1058-VІ повноваження щодо призначення та виплати пенсій покладено на Пенсійний фонд України.

Відповідно до ст. 51 Закону №1058-VІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 54 Закону №1058-VІ право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Частина 3 статті 53 Закону №1058-VІ передбачає, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418.

Відповідно до п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 № 529) пенсії за вислугу років працівникам льотно випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Максимальний розмір пенсій за вислугу років працівників льотно-випробного складу не може перевищувати 85 процентів заробітку.

Згідно з пунктом 7 «в» Порядку у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Згідно зі ст. 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", що набрав чинності 01.10.2011 (далі Закон №3668-VI) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу", «Про службу в органах місцевого самоврядування", «Про судову експертизу", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", «Про наукову і науково-технічну діяльність", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", «Про пенсійне забезпечення", «Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 1 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VІ передбачено, що цей Закон набирає чинності з 01.10.2011, крім абз. 11 пп. 11 та абз. 138 пп. 17 п. 6 розд. II цього Закону, які набирають чинності з 01.01.2012.

Пункт 2 цього Розділу визначає, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 2 абз. 2 зазначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень ч. 2 та 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Як вбачається з листа № 97/С-1 від 05.11.2019, відмову у виплаті позивачеві пенсії у повному обсязі без обмежень граничного розміру пенсії із подальшим її збільшенням, відповідач обґрунтував тим, що оскільки від 01.10.2011 набув чинності Закон № 3668-VІ, згідно з яким пенсії, призначені починаючи з 01.10.2011 обмежуються максимальною величиною, в тому разі, коли пенсії призначені до 01.10.2011, останні виплачуються без обмеження максимальною величиною, але без перерахунку та індексації до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії. При цьому, відповідач зауважує, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 грн.

Оскільки позивач перебуває на пенсійному обліку з 30.01.1985 та з цього часу отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 53 Закону 1788-ХІІ, що узгоджується з даними щорічного перерахунку пенсії, дія Закону № 3668-VІ, який набрав чинності 01.10.2011, на позивача не розповсюджується, однак, в силу зазначеного п. 2 абз. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VІ, пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата останньої здійснюється без індексації, без застосування положень ч. 2 та 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір такої пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Суд вважає помилковим посилання позивача на абзац 1 п. 2 розділу ІІ Закону №3668-VI, яким передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Статтею 21 Закону України від 23.12.2010 №2857-VI "Про Державний бюджет України на 2011 рік" передбачено, що у 2011 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 жовтня - 784,00 гривні. Отже, згідно із Законом №3668-VI максимальний розмір пенсії з 01.10.2011 складав 7840,00 грн і розмір пенсії позивача станом на 01.10.2011 вказаний розмір не перевищував.

Відтак, норми абзацу 1 п. 2 розділу ІІ Закону №3668-VI на позивача не розповсюджуються.

Суд зазначає, що згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 01.01.2017 становить 1247 грн.

Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 01.01.2018 становить 1373,00 грн.

Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 01.01.2019 становить 1497,00 грн.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи, відповідач щорічно здійснював її перерахунок, а саме, після проведеного перерахунку станом на 01.03.2017 та з урахуванням вимог ст. 53 Закону №1788 щодо обмеження розміру пенсії двома з половиною величинами середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія (5182,61 * 2,5; де 5182,61 - це середня заробітна плата за 2016 рік), склав 12108,96 грн. Розмір пенсії до виплати був обмежений максимальним розміром відповідно до вимог ч.3 ст. 27 Закону №1058, ч. 3 ст. 85 Закону № 1788 та склав 10740,00 грн; розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку станом на 01.03.2018 та з урахуванням вимог ст. 53 Закону №1788 щодо обмеження розміру пенсії двома з половиною величинами середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія, склав 16597,75 грн. Розмір пенсії до виплати був обмежений максимальним розміром відповідно до вимог ч. 3 ст. 27 Закону №1058. ч. 3 ст. 85 Закону № 1788 та склав 13730,00 грн; розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку станом на 01.03.2019 та з урахуванням вимог ст. 53 Закону №1788 щодо обмеження розміру пенсії двома з половиною величинами середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія, склав 20711,83 грн. Розмір пенсії до виплати був обмежений максимальним розміром відповідно до вимог ч.3 ст. 27 Закону №1058, ч. 3 ст. 85 Закону № 1788 та склав 14970,00 грн.

Суд зазначає, що здійснення відповідачем щорічного перерахунку пенсії позивача, в порушення прямої заборони, встановленої п. 2 абз. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VІ, не породжує у пенсіонера права на отримання пенсії в розмірі, який розраховано з порушенням норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини. При цьому не відбулось звуження обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавлення його права на соціальний захист.

В той же час, встановлені п. 2 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VІ обмеження максимальним розміром, що становить 10740,00 грн, до позивача не застосовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснювати згідно з законодавством України щомісячне пенсійне забезпечення позивача у повному обсязі без обмежень граничного розміру пенсії із подальшим її збільшенням не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги фактично спрямовані на захист прав позивача на майбутнє, що суперечить завданню адміністративного судочинства.

Тобто пільга щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром надавалась лише до того часу, поки розмір пенсії, що виплачується, буде відповідати максимальному розміру пенсії.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі №823/11471/18.

Щодо посилання позивача про необхідність застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17 необхідно зазначити, що у даній адміністративній справі є інший предмет позову, тому суд не може врахувати висновки суду по справі №127/4267/17.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії позивача з 01.03.2017, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено повністю, суд не вирішував питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано суддею 08.01.2020.

Суддя Р.В. Сацький