Рішення № 86789384, 08.01.2020, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/1551/19

Номер провадження2/701/65/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2020 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - А. І. Костенка

за участю секретаря - Е. М. Киряхно

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка матеріали за позовом виконавчого комітету Харківської сільської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Маньківської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав.

На підставу своїх вимог спирається на те, що н а території Харківської сільської ради по АДРЕСА_3 проживає відповідачка, яка має малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно якого має статус матері-одиночки. ОСОБА_2 , за період проживання в селі зарекомендувала себе з негативної сторони. Не працює, заробляє на життя тимчасовими підробітками та користується соціальною допомогою на дитину як мати - одиночка в розмірі 2114,76 грн., щомісячно. ОСОБА_2 , не турбується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться здоров`ям, не забезпечує належного догляду та виховання свого сина, що є підтвердженням того, що вона фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків. В будинку та на прилеглій території брудно, не прибрано. Станом на 12 листопада будинок не отоплювався, так як плита була розібрана. Малолітній ОСОБА_3 часто залишався вдома один, або з бабою, яка періодично вживає алкогольні напої. Наразі ОСОБА_2 проживає з співмешканцем, який також ніде не працює і складає їй компанію при вживанні спиртних напоїв. Неодноразово поведінка ОСОБА_2 розглядалась на засіданнях комісій в справах дітей виконавчого комітету Харківської сільської ради, проте запрошеннями на засідання комісій вона ігнорувала. Особисті бесіди сільського голови з ОСОБА_2 про невиконання нею батьківських обов`язків позитивних результатів також не дали. Згідно характеристики навчального закладу, в якому ОСОБА_3 навчався з 1 класу, відповідачка не цікавилася справами дитини в школі, навчанням, вихованням сина не займалася. Предмети сезонного одягу та шкільне приладдя дитина мала за рахунок жителів села. Кошти на власні потреби ОСОБА_3 заробляв собі сам. Своє небажання виховувати свого малолітнього сина гр. ОСОБА_2 12 листопада 2019 року підтвердила нотаріальною згодою про позбавлення її батьківських прав та розгляд справи у суді без її присутності. Малолітній ОСОБА_3 , за добровільною згодою мами проживає в гр. ОСОБА_5 , та на його утриманні в с. Безпечна Жашківського району, відвідує там місцеву школу. Проте мати ні життям, ні умовами проживання дитини не цікавиться, що і змусило представника позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання не зявився, але згідно письмової заяви просить справу розглядати у його відсутність та підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, але згідно письмової заяви позовні вимоги позивача визнає повністю та просить справу слухати у його відсутності.

Представник третьої особи: служби у справах дітей Маньківської райдержадміністрації в судове засідання не зявився, але згідно письмової заяви просить справу розглядати у його відсутність та підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини: н а території Харківської сільської ради по АДРЕСА_3 проживає відповідачка, яка має малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно якого має статус матері-одиночки, що підтверджується довідкою Харківської сільської ради №308 від 05.12.2019 року та довідкою-характеристикою (а.с. 15, 11). ОСОБА_2 , за період проживання в селі зарекомендувала себе з негативної сторони. Не працює, заробляє на життя тимчасовими підробітками та користується соціальною допомогою на дитину як мати - одиночка в розмірі 2114,76 грн., щомісячно. ОСОБА_2 , не турбується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться здоров`ям, не забезпечує належного догляду та виховання свого сина, що є підтвердженням того, що вона фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків. В будинку та на прилеглій території брудно, не прибрано. Станом на 12 листопада будинок не отоплювався, так як плита була розібрана. Малолітній ОСОБА_3 часто залишався вдома один, або з бабою, яка періодично вживає алкогольні напої. Наразі ОСОБА_2 проживає з співмешканцем, який також ніде не працює і складає їй компанію при вживанні спиртних напоїв. Неодноразово поведінка ОСОБА_2 розглядалась на засіданнях комісій в справах дітей виконавчого комітету Харківської сільської ради, проте запрошеннями на засідання комісій вона ігнорувала. Особисті бесіди сільського голови з ОСОБА_2 про невиконання нею батьківських обов`язків позитивних результатів також не дали. Згідно характеристики навчального закладу, в якому ОСОБА_3 навчався з 1 класу, відповідачка не цікавилася справами дитини в школі, навчанням, вихованням сина не займалася (а.с. 12-13). Предмети сезонного одягу та шкільне приладдя дитина мала за рахунок жителів села. Кошти на власні потреби ОСОБА_3 заробляв собі сам. Своє небажання виховувати свого малолітнього сина гр. ОСОБА_2 12 листопада 2019 року підтвердила нотаріальною згодою про позбавлення її батьківських прав та розгляд справи у суді без її присутності (а.с. 18). Малолітній ОСОБА_3 , за добровільною згодою мами проживає в гр. ОСОБА_5 , та на його утриманні в с. Безпечна Жашківського району, відвідує там місцеву школу. Проте мати ні життям, ні умовами проживання дитини не цікавиться Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, при цьому, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 150 СК України, яка закріплює обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, а також зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до положень статті 157 СК України, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно зі статтею 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків.

Судом встановлено, що має місце факт ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідачка зловживає спиртними напоями, ніде не працюють, не забезпечують матеріальний стан дитини, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечуює необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надають дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу; не створюють умов для отримання ними освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей лише за умови винної поведінки відповідачки, свідомого нехтування нею своїми обов`язками.

Аналогічні роз`яснення викладені у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно витягу з протоколу №4 від 04.10.2019 р. засідання комісії з питань захисту прав дітей Харківської сільської ради вбачається, що відповідачку було попереджено, що невиконання всіх поставлених умов неналежного виконання батьківських обов"язків, буде ставитися питання про позбавленя їх батьківських прав, відносно дитини (а.с. 16-17), тобто встановлено факт того, що відповідач вже попереджувалися про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, проте свідомо проігнорували дане попередження, що свідчить проте що змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і у її діях має місце винна поведінка щодо ухилення від виконання батьківських обов"язків відносно дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

За змістом роз?яснень, викладених у п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Проте суд зауважує, що відповідачка не виявила свідомого бажання приймати участь у вихованні дитини, що підтверджується вищевикладеними ообставинами, а також тим, що остання позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення, що в сукупності свідчить про відсутність інтересу до дитини.

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України), проте в даному випадку суд погоджується із наданим позивачем висновком органу опіки та піклування від 05.12.2019 року (а.с. 5) про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачку.

У відповідності до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду. Способи виконання обов`язків батьків щодо утримання дитини за загальним правилом визначаються за домовленістю між ними, згідно ч. 1, 2 ст. 181 СК України. При відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, той із батьків, з ким проживає дитина, має право на стягнення аліментів у судовому порядку. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на утримання дитини за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Зазначені положення відповідають вимогам, передбаченим статтями 183, 184 СК України. Конкретна частка заробітку (доходу) матері, батька (платника аліментів), яка буде стягуватися як аліменти на дитину, у кожному конкретному випадку визначається лише судом. Суд може присудити одній дитині аліменти у будь-якій частці від заробітку (доходу) з врахуванням обставин, визначених ст. 182 СК України.

Суд вважає, що позивачем надано до суду належні та допустимі докази винної поведінки відповідачки щодо своєї дитини та винятковості даного випадку, яка свідчить про наявність підстав для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав щодо малолітньої дитини, тому позов про позбавлення батьківських прав підлягає до повного задоволення.

Судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України слід покласти на відповідачку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 19, 141, 150, 157, 164-166 СК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН: НОМЕР_1 , зареєстровану та проживаючу АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Маньківським РВ УМВС України в Черкаській області 26.06.2008 року) батьківських прав щодо неповнолітньої дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Маньківським РВ УМВС України в Черкаській області 26.06.2008 року), непрацюючої, громадянки України, аліменти на утримання дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 06.12.2019 року в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення ним повноліття.

Зобов`язати законного представника дітей у місячний строк з дня набрання законної сили рішення суду відкрити особистий рахунок неповнолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділенні Державного ощадного банку України.

Аліменти перераховувати на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Маньківським РВ УМВС України в Черкаській області 26.06.2008 року), непрацюючої, громадянки України судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок гривень 80 копійок) на рахунок (IBAN) UA908999980313111256000026001 (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, Код класифікації доходів бюджету 22030106) в дохід держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, але в силу ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів, в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя А. І. Костенко