Рішення № 86785319, 27.12.2019, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

27 грудня 2019 рокуСправа №451/579/19 Провадження № 2/451/694/19

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Сахаревич М.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/579/19 за позовом ОСОБА_2 до Половецької сільської ради Радехівського району Львівської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності,-

в с т а н о в и в:

18 квітня 2019 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Половецької сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності.

В позовній заяві зазначає, що з 25.03.1952 р. батьки позивача, а саме - мати ОСОБА_12 та батько ОСОБА_7 , перебували у зареєстрованому шлюбі (Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 31.01.2008 р., Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження від 24.03.2017 р.). У шлюбі батьки набули право спільної власності на 1/2 частину домоволодіння (житловий будинок з господарською будівлею) АДРЕСА_1 в рівних частках, тобто по 1/4 (Свідоцтво про право приватної власності на будівлі, свідоцтво про право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя від 14.04.2008 р.) Право власності на іншу 1/2 частину вказаного домоволодіння належало бабі (матері мами) ОСОБА_8 (Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.04.2008 р.). В 1993 р. померла баба ОСОБА_8 . Заповіту за життя баба не оформляла, після її смерті мати не зверталась із заявою про прийняття спадщини. Водночас на день смерті баби мати ОСОБА_12 постійно проживала разом з нею у вказаному домоволодінні, в якому після смерті баби продовжила постійно проживати до своєї смерті. Таким чином, мати прийняла бабину частку домоволодіння у спадщину відповідно до ст.459 ЦК України 1963 р. шляхом вступу в фактичне володіння спадковим майном (бабиною частиною домоволодіння). Свідоцтво про право на спадщину після смерті баби мати не отримувала і права власності на нього не реєструвала. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_7 (Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 02.11.2006 р.). 14.04.2008 р. нотаріусом видано свідоцтво про право власності її матері на 1/2 частку в спільному сумісному майні подружжя з батьком, яке складалось із 1/2 вищевказаного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, тобто на 1/4 його частину з відповідною частиною господарських будівель (1/2:2 = 1/4). У цей же день 14.04.2008 р. нотаріусом видано її матері та рідному брату ОСОБА_13 свідоцтва про право на спадщину після смерті батька на 1/4 частину вищевказаного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель кожному з них. Після смерті батька вона спадщини не приймала. 24.07.2008 р. матір`ю ОСОБА_12 складено заповіт, яким вона заповіла все своє майно після своєї смерті позивачці. ІНФОРМАЦІЯ_3 мати ОСОБА_12 померла (Свідоцтво про смерть від 30.01.2009 р. серії НОМЕР_3 ). ІНФОРМАЦІЯ_4 помер брат позивачки ОСОБА_13 (Свідоцтво про смерть від 30.01.2017 р. серії НОМЕР_4 ). Заповіту за життя брат не складав, у шлюбі не перебував, дітей не мав. За змістом ст.ст. 549, 560 ЦК України 1963 р. спадщина могла бути прийнята спадкоємцем як шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, так і шляхом подання заяви про прийняття спадщини. При цьому визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, пов`язувалось саме з вчиненням ним таких дій, а не з отриманням свідоцтва про право на спадщину, а належність спадщини спадкоємцеві пов`язувалась саме з прийняттям ним спадщини, а не отриманням свідоцтва про право на спадщину. Таким чином вступивши в володіння спадковим майном після смерті баби мати прийняла спадщину після її смерті, а відповідно спадщина належала їй з часу смерті баби. Водночас оформляючи спадщину матері та брату після смерті батька нотаріус, виходячи з того, що мати та брат являються спадкоємцями по 1/2 частині майна батька, не врахував, що батькові належала лише 1/4 частина житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, оскільки 1/2 частина цього майна належала батькові та матері на праві спільної сумісної власності подружжя, і не взято до уваги виданого ним же свідоцтва про право власності матері на 1/4 частину вказаного майна як 1/2 частини спільного сумісного майна подружжя. В зв`язку з цим, мати та брат могли успадкувати після смерті батька лише по 1/8 частині вказаного майна (по 1/2 від 1/4). А отже матері належало 7/8 частин вказаного домоволодіння (2/8 як частка в спільному сумісному майні подружжя, 4/8 в порядку спадкування після смерті баби та 1/8 в порядку спадкування після смерті), а брату 1/8 його частина в порядку спадкування після смерті батька. Оскільки після прийняття спадщини по смерті баби, оформлення права власності на частку в спільному майні подружжя та права на спадщину після смерті батька мати не реєструвала право власності на вищевказане домоволодіння, а брат після оформлення права спадщину по смерті батька також не зареєстрував право власності на свою частку у цьому домоволодінні, з огляду на відсутність через це правовстановлюючих документів про їх право власності на частки у цьому домоволодінні, вона позбавлена можливості прийняти спадщину після них шляхом нотаріального оформлення права на спадщину. Відповідно позивач позбавлена можливості оформити та зареєструвати право власності додатково на іншу 1/2 частину вищевказаного домоволодіння шляхом прийняття спадщини. Про те, що братом оформлено право на спадщину на 1/4 частину вищевказаного домоволодіння позивачка довідалась вже після його смерті, отримавши 08.07.2017 р. в Червоноградській державній нотаріальній конторі дублікат свідоцтва про його право на спадщину. Водночас, оскільки мала місце помилка нотаріуса при визначені часток у вищевказаному домоволодінні при оформлені права на спадщину на них матері та брата, а оформити право на спадщину на 1/2 (4/8) цього домоволодіння, прийнятих матір`ю в спадщину після смерті баби вона не має змоги з огляду на те, що мати не отримувала свідоцтво про право на спадщину після її смерті та не зареєструвала право власності на таку частку, вважає, що визнання в такому випадку за нею права власності на вищевказане домоволодіння в цілому буде відповідати вимогам ст.ст. 3, 5 ЦПК України, оскільки являтиметься ефективним захистом прав у визначений законом спосіб. Просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями в цілому (а.с.2-3).

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник Половецької сільської ради в судове засідання не з`явився, хоч про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Крім того, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представників сільської ради. Також зазначив, що останній, хто проживав в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , був ОСОБА_13 , брат ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (актовий запис №2 від 30.01.2017 року, свідоцтво про смерть НОМЕР_5 ). Заповіт від імені ОСОБА_13 виконавчим комітетом Половецької сільської ради Радехівського району Львівської області не посвідчувався (а.с.53).

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву про залучення його до участі у справі третьою особою. В обґрунтування заяви зазначає, що з позивачкою вони є рідним братом і сестрою, внуками покійної ОСОБА_8 та дітьми покійних ОСОБА_12 та ОСОБА_7 . Покійний ОСОБА_13 був їхнім братом. З огляду на це, оскільки його сестрою ОСОБА_2 у цій справі заявлено позов про визнання права власності в порядку спадкування, просить залучити його до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача. Копію позовної заяви з копіями доданих до неї матеріалів згідно їх опису в додатках отримав від ОСОБА_2 . З позовом ОСОБА_2 погоджується, не заперечує проти визнання за нею права власності на будинок по АДРЕСА_1 з господарськими будівлями в цілому, в зв`язку з чим просить його задовольнити. Спадщини після смерті батьків та брата він не приймав, із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, в розпорядження майном після їх смерті не вступав, з 1981 р., зареєстрований та проживає в с. Вузлове Радехівського району Львівської області. Визнання за його сестрою ОСОБА_2 права власності на вищевказане домоволодіння не порушує його прав та інтересів. В зв`язку з наведеним, просив залучити його до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 та справу розглянути за його відсутності (а.с.50).

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 , актовий запис №1 (а.с.22).

Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно, зокрема 1/2 частина житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , яке належало їй на підставі свідоцтва про право власності, серії НОМЕР_6 від 14.04.2008 року (а.с.13).

Окрім вищевказаного спадкового майна, ОСОБА_12 належала 1/4 частина житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, серії НОМЕР_7, від 14.04.2008 року (а.с.14).

На випадок своєї смерті ОСОБА_12 зробила заповітне розпорядження: все своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_2 (а.с.17).

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 28 квітня 2015 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішення набрало законної сили 19.05.2015 року (а.с.23-24).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до зазначених положень ЦПК України, вищевказані обставини, що визначені рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 28.04.2015, не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.

Право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 підтверджується рішенням суду від 28 квітня 2015 року, яке набрало законної сили та не скасоване (а.с.23-23 зворот).

Суд також встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_13 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5 , актовий запис №02 (а.с.21).

Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно, зокрема 1/4 частина житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , яке належало йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серії НОМЕР_8 від 14.04.2008 року (а.с.15).

Із довідки Половецької сільської ради Радехівського району вбачається, що ОСОБА_2 за власний кошт поховала свого брата ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . До дня смерті разом вели спільне господарство (а.с.18).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на 1/4 частину вищевказаного спадкового майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 та 1/4 частину - після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_13 за позивачем у порядку спадкування за законом.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно із вимогами ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне із відповідача стягнути судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,211,258-259,263-265,279 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з Половецької сільської ради Радехівського району Львівської області в користь держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; р/р UA798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету -22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовено 8 січня 2020 року.