Ухвала суду № 86777334, 08.01.2020, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

08 січня 2020 року Справа № 913/16/20

Провадження №5/913/16/20

Суддя Вінніков С.В., розглянувши матеріали

за позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області (вул.8 Березня, буд.2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93404) в інтересах держави в особі

позивача-1 - Луганської обласної державної адміністрації (просп.Центральний, буд.59, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93406)

позивача-2 - Північно-східного офісу Держаудитслужби (Майдан Свободи, буд.5, Держпром, 4 під?їзд, 10 поверх, м.Харків, 61022)

до відповідача-1 - Обласного комунального закладу «Сєвєродонецький коледж культури і мистецтв Сергія Прокоф?єва» (пр.Хіміків, буд.10, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93408)

відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранссервіс-Груп» (вул.Космічна, буд.21, офіс 1002, м.Харків, 61145)

про визнання недійсними додаткових угод, внесення змін до додаткової угоди, стягнення 27 094 грн 91 коп.,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області (далі за текстом - прокурор) 28.12.2019 звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі позивача-1 - Луганської обласної державної адміністрації, та позивача-2 - Північно-східного офісу Держаудитслужби, з позовом до відповідача-1 - Обласного комунального закладу «Сєвєродонецький коледж культури і мистецтв Сергія Прокоф?єва» (далі - ОКЗ «Сєвєродонецький коледж культури і мистецтв Сергія Прокоф?єва»), відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранссервіс-Груп» (далі - ТОВ «Укртранссервіс-Груп») про:

- визнання недійсною додаткової угоди від 18.02.2019 №1 до договору від 11.02.2019 №19-494 на постачання природного газу, укладену між ОКЗ «Сєвєродонецький коледж культури і мистецтв Сергія Прокоф?єва» та ТОВ «Укртранссервіс-Груп»;

- визнання недійсною додаткової угоди від 25.02.2019 №2 до договору від 11.02.2019 №19-494 на постачання природного газу, укладену між ОКЗ «Сєвєродонецький коледж культури і мистецтв Сергія Прокоф?єва» та ТОВ «Укртранссервіс-Груп»;

- внесення змін до додаткової угоди від 24.05.2019 №3 до договору від 11.02.2019 №19-494 на постачання природного газу, а саме викладення п.2 додаткової угоди в наступній редакції: « 3.1. Розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за ціною за одиницю товару, яка становить - 9 399 грн 28 коп. з ПДВ, в т.ч. ПДВ - 1566 грн 86 коп. 3.5.Загальна сума договору становить 321 622 грн 53 коп., у т.ч. ПДВ - 53 603 грн 76 коп.»;

- стягнення з ТОВ «Укртранссервіс-Груп» на користь ОКЗ «Сєвєродонецький коледж культури і мистецтв Сергія Прокоф?єва» безпідставно надмірно сплачених коштів у сумі 27 094 грн 91 коп.

Позовні вимоги в частині визнання додаткових угод №1 та №2 недійсними обґрунтовані тим, що укладення додаткових угод від 18.02.2019 №1, від 25.02.2019 №2 між ОКЗ «Сєвєродонецький коледж культури і мистецтв Сергія Прокоф?єва» та ТОВ «Укртранссервіс-Груп» до договору від 11.02.2019 №19-494 на постачання природного газу з підвищенням ціни на предмет закупівлі на 20,9% є безпідставним та необґрунтованим і суперечить п.2 ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.4 розділу 6 Тендерної документації, затвердженої рішенням тендерного комітету ОКЗ «Сєвєродонецький коледж культури і мистецтв Сергія Прокоф?єва» від 16.01.2019. Відповідно до вказаних приписів зміна істотних умов договору (ціна за одиницю товару на 10%) допускається лише у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Внесення змін до п.2 додаткової угоди від 24.05.2019 №3 обумовлено тим, що хоча сума за одиницю товару зменшилась з 11 380 грн 00 коп. до 11 367 грн 28 коп., тобто на 12 грн 72 коп., але цей пункт додаткової угоди потребує внесення змін, оскільки прийнятий внаслідок установлення ціни додатковими угодами від 18.02.2019 №1 та від 25.02.2019 №2 до договору постачання природного газу від 11.02.2019 №19-494. Ціна за одиницю товару має становити 9 399 грн 28 коп.

На виконання договору постачання природного газу від 11.02.2019 №19-494 за цінами визначеними додатковими угодами від 18.02.2019 №1, від 25.02.2019 №2 та додатковою угодою від 24.03.2019 №3 відповідач-1 на підставі актів передачі-приймання 9 168 м3 природного газу за 2019 рік перерахував відповідачеві 104 331 грн 84 коп. Таким чином необґрунтовано сплачена сума становить 27 094 грн 91 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2020 справа передана на розгляд судді Віннікову С.В.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд приходить до висновку, що позовна заява та додатки до неї відповідають вимогам ст.ст.162-164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); підстав для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження не встановлено.

Відтак подані матеріали є достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.3 ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Положення п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, який набрав чинності з 15.07.2015, визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини третьої та абзацу 1 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Таким чином, прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

Аналіз положень ч.ч.3-4 ст.53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва керівником Сєвєродонецької місцевої прокуратури інтересів держави в особі позивача-1 - Луганської обласної державної адміністрації, з наведеними позовними вимогами, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.22 Бюджетного Кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети місцеві державні адміністрації.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною владою.

За приписами ст.16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль, зокрема, за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державним контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.

Статтею 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що, зокрема, складає, схвалює і подає на розгляд ради прогноз відповідного бюджету, складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання; здійснює фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров`я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в управління місцевій державній адміністрації вищими органами державної та виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також заходів, пов`язаних із розвитком житлово-комунального господарства, благоустроєм та шляховим будівництвом, охороною довкілля та громадського порядку, інших заходів, передбачених законодавством.

Статтею 181 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

На думку господарського суду з наведених положень законодавства випливає, що Луганська обласна державна адміністрація могла самостійно звернутися до суду з заявленими позовними вимогами.

Суд відзначає, що не зважаючи на наявність у Луганської обласної державної адміністрації повноважень щодо звернення до суду з відповідним позовом, вона протягом тривалого часу не вжила заходів щодо звернення з позовом до суду.

Суд зауважує, що сам факт незвернення Луганської обласної державної адміністрації з цим позовом до суду свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження відносно вжиття відповідних заходів щодо визнання додаткових угоди недійсними, внесення змін та стягнення грошових коштів.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 15.10.2019 (справа №903/129/18), які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норм права.

Вимога щодо попереднього повідомлення Луганської обласної державної адміністрації про намір звернутися до суду за захистом інтересів держави з заявленим позовом виконана заявником, що підтверджується листом від 27.12.2019 №33-2634 вих.19.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва керівником Сєвєродонецької місцевої прокуратури інтересів держави в особі позивача-2 - Північно-східного офісу Держаудитслужби, з наведеними позовними вимогами, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 7 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено органи, які здійснюють державне регулювання та контроль у сфері публічних закупівель, а саме: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Статтею 71 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його виконання. Моніторинг закупівлі не проводиться на відповідність тендерної документації вимогам частини четвертої статті 22 цього Закону.

Статтею 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно ст.2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Відповідно до п.10 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Разом з тим, згідно з пп.пп.3, 4, 9 п.4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Відповідно до наказу Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 №23 Північно-східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

На думку господарського суду з наведених положень законодавства випливає, що Північно-східний офіс Держаудитслужби міг самостійно звернутися до суду з заявленими позовними вимогами.

Суд зауважує, що сам факт незвернення Північно-східного офісу Держаудитслужби з заявленим позовом до суду свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження відносно вжиття відповідних заходів щодо визнання додаткових угоди недійсними, внесення змін та стягнення грошових коштів.

Вимога щодо попереднього повідомлення Північно-східного офісу Держаудитслужби про намір звернутися до суду за захистом інтересів держави з заявленим позовом виконана заявником, що підтверджується листом від 27.12.2019 №33-2633 вих.19.

За таких обставин господарський суд погоджується з твердженням заявника, що позивачами не вжито заходів, спрямованих на вжиття відповідних заходів щодо визнання додаткових угоди недійсними, внесення змін та стягнення грошових коштів, та наявність у даному випадку підстав для представництва прокурором інтересів держави у відповідності до ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

За змістом абз.2 ч.3 ст.12 ГПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, кількість сторін та інших учасників справи, суд вважає за необхідне розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.

Керуючись ст.ст.12, 53, 174, 176, 232 - 234, 247 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Підтвердити підстави представництва керівником Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області інтересів держави в особі в особі позивача-1 - Луганської обласної державної адміністрації, та позивача-2 - Північно-східного офісу Держаудитслужби з заявленими позовними вимогами.

2. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

3. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

4. Підготовче засідання призначити на 03 лютого 2020 року об 11 год. 20 хв.

5. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: м.Харків, проспект Науки, 5, в залі судових засідань №108.

6. Явку представників сторін та прокурора визнати необов`язковою.

7. Встановити відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. У випадку подання відповідачами відзиву подати суду докази його надіслання (надання) позивачеві з усіма додатками.

8. Звернути увагу відповідачів, що вони повинні подати суду докази разом з поданням відзиву (ч.3 ст.80 ГПК України). У разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (відповідно до ст.178 ГПК України).

9. Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

10. Звернути увагу учасників судового процесу, що відповідно до п.5.27 Національного стандарту України «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» (ДСТУ 4163-2003) передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; підпис такої особи засвідчується відбитком печатки підприємства, установи, організації (за наявності); засвідчуватись має кожна сторінка документу.

11. Звернути увагу учасників справи на процесуальні права та обов`язки, передбачені ст.46 ГПК України, зокрема в частині строків подання до суду заяв про збільшення/зменшення позовних вимог, зміни предмету або підстави позову та доказів направлення копій таких заяв та доданих до них документів іншим учасникам справи, а також щодо наслідків неподання таких доказів суду (ч.ч.2, 3, 5 ст.46 ГПК України).

12. Звернути увагу учасників справи на порядок подання доказів, встановлений у ст.80 ГПК України, та наслідки неподання їх та доказів їх направлення іншим учасникам справи. У випадку неможливості учасником справи самостійно надати докази - він вправі подати клопотання про витребування доказів судом у строки, встановлені у ч.ч.2, 3 ст.80 ГПК України (ч.1 ст.81 ГПК України).

13. Звернути увагу учасників справи, що при визначенні строків отримання ними процесуальних документів від суду та від інших учасників справи, з метою недопущення зловживанням процесуальними правами, судом враховуються Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 08.01.2020 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Інформацію у справі можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud5014.

Суддя С.В. Вінніков