Рішення № 86775410, 24.12.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2019 р. справа № 300/2162/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.,

при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,

за участю: представника позивача - Максимика Р.Б.,

представника відповідача - Гоголь М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень №0002183306 та №0002193306 від 25.10.2019, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі також ГУ ДПС в Івано-Франківській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача за № 0002183306 від 25.10.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (надалі - ПДФО) в розмірі 1856936,72 грн та нараховано штрафні санкції на суму 464234,18 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача за № 0002193306 від 25.10.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 154744,73 грн та застосовано штрафні санкції на суму 38686,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що підставою для прийняття оспорюваних рішень стали висновки документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДФО і військового збору з доходів, отриманих як додаткове благо по взаємовідносинах з ПАТ "УКРСОЦБАНК" за період з 01.01.2018 до 31.12.2018. Як зазначає позивач, 29.10.2007 між ним та ПАТ "УКРСОЦБАНК" укладено договір кредиту № 67-22/340, за яким позивач отримав кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 400 000,00 доларів США, що становило еквівалент 2 020 000,00 грн по офіційному курсу НБУ на день укладання договору. Позивач послався на протиправність оскаржених рішень, оскільки вважає, що у нього відсутній обов`язок відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, у тому числі і військового збору з огляду на те, що такий борг погашено шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (квартири позивача). Крім того, позивач вказує на те, що розмір безспірної заборгованості за вказаним договором кредиту становить 3 724 644,45 грн., яка підтверджується рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків у справі № 132/11 від 01.03.2011 та ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 6-3095/11 від 29.09.2011. Водночас банківська установа подала до контролюючого органу податковий розрахунок за формою № 1-ДФ, в якій відобразила суму прощеної заборгованості, яка на думку позивача є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків неіснуючої заборгованості ОСОБА_1 за наведеним договором кредиту, що не базується на судовому рішенні.

Така інформація стала підставою для проведення відповідачем перевірки та прийняття оспорюваних рішень про донарахування позивачу грошових зобов`язань з ПДФО та військового збору.

Водночас, на думку сторони позивача, відповідач не взяв до уваги, що фактично у позивача не відбулося збільшення загального майнового стану чи приросту активів, а навпаки - відбулося зниження активів (отримання збитків), внаслідок чого відсутній об`єкт оподаткування в розумінні ст. 14, п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України. Враховуючи наведене позивач просить визнати протиправними та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 08.11.2019 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 26.11.2019 о 10:00 год.

26.11.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДФО і військового збору з доходів, отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з ПАТ "УКРСОЦБАНК". За результатами перевірки виявлено, що в порушення вимог пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 177.11 ст. 177 ПК України позивач не відобразив у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік дохід, отриманий як додаткове благо за ознакою "126", в сумі 10 316 315,09 грн, в результаті чого визначено суму ПДФО в розмірі 1 356 936,72 грн, також, в порушення п. 1.2 п.п. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України позивач не визначив суму податкових зобов`язань з військового збору в розмірі 154 744,73 грн. У зв`язку з цим були прийнятті податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобов`язання з ПДФО на загальну суму 2 321 170,90 грн та з військового збору на загальну суму 193 430,91 грн.

Відповідач зазначає, що для підтвердження виплачених доходів та надання документів 13.05.2019 податковий орган надіслав запит № 68/В/09-19-13-0-17 на адресу позивача. У відповідь на цей запит ОСОБА_1 надіслав лист від 03.06.2019 із додатками, серед яких зокрема було долучено копію довідки від 17.09.2018 № 8229167 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, чим підтвердив достовірність даних про суму виплаченого (нарахованого) позивачу доходу в розмірі 10 316 315,09 грн, що зазначений у звітності форми 1-ДФ АТ "УКРСОЦБАНК" за період 01.01.2018 по 31.12.2018. Відтак, відповідач вказує на те, що позивачу було відомо про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу із вказаної довідки виданої АТ "УКРСОЦБАНК", в якій зазначено про обов`язок позивача сплатити ПДФО та військовий збір з відображенням основної суми прощеного(анульованого) боргу в розмірі 10 316 315,09 грн. Свої дії та рішення відповідач вважає правомірними та просить суд відмовити у задоволенні позову.

У підготовчому засіданні 26.11.2019 оголошено перерву до 10.12.2019 у зв`язку з витребуванням додаткових доказів та ухвалою суду від 26.11.2019, постановлено витребувати у АТ "УКРСОЦБАНК" (адреса: 03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, 100, код ЄДРПОУ - 00039019) належним чином засвідчені докази, а саме: - копію рішення АТ "УКРСОЦБАНК" про списання простроченої заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 29.10.2007 № 67-22/340 з детальним розрахунком, із яких саме сум складається такий прощений борг: основна частина (тіло кредиту), проценти за користування кредитними коштами, штрафні санкції, суми пені, тощо; - докази належного повідомлення ОСОБА_1 про прощення (анулювання) боргу з боку АТ "УКРСОЦБАНК"; - довідку про розмір основного боргу анульованої (прощеної) суми заборгованості АТ "УКРСОЦБАНК" з інформацією про суму анульованого (прощеного) основного боргу, що не була погашена ОСОБА_1 , із зазначенням валюти в якій відбулось прощення заборгованості та курсу НБУ, який застосований під час прощення заборгованості.

За результатами підготовчого засідання 10.12.2019 повторно направлено ухвалу суду від 26.11.2019 для виконання АТ "УКРСОЦБАНК" та постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду на 24.12.2019 о 14:00 год.

В судовому засіданні 24.12.2019 представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві. При вирішенні справи просить суд взяти до уваги те, що не належить до додаткового блага сума визначена АТ "УКРСОЦБАК", як спірна вимога кредитора, оскільки розмір безспірної заборгованості за вказаним договором кредиту становить 3 724 644,45 грн та визначений рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків. З урахуванням наведеного позивачем не було отримано жодного оподатковуваного доходу внаслідок прощення банком суми заборгованості за кредитним договором.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив та пояснив, що позивач занизив грошові зобов`язання з ПДФО та військового збору, оскільки не вказав у податковій декларації за 2018 рік суму доходу в розмірі 10 316 315,09 грн, отриманого від АТ "УКРСОЦБАНК" як додаткове благо у вигляді прощення основної суми боргу (кредиту). Просить врахувати, що дані зазначені у довідці про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 17.09.2018 № 8229167 наданій позивачем та відомості відображені у звітності АТ "УКРСОЦБАНК" форми № 1-ДФ щодо суми отриманого ОСОБА_1 додаткового блага тотожні.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено, що 29.10.2007 між позивачем та АБСР "УКРСОЦБАНК" було укладено договір кредиту № 67-22/340, згідно з яким банк надав позивачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 400 000 доларів США для придбання квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач взяв на себе зобов`язання повернути їх банку в порядку та на умовах, визначних у договорі, не пізніше 26.10.2029 (а.с. 111-116).

В забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту від 29.10.2007 № 67-22/340 між такими сторонами укладено 29.10.2007 іпотечний договір № 42.02-11/986, предметом якої виступає: чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 та перебуває у власності ОСОБА_1 , згідно пункту 1.2 якого, за згодою сторін, предмет іпотеки оцінено в 2 525 000,00 грн.(за офіційним курсом на день складення договору складає 500 000,00 доларів США). За умовами цього договору іпотеки іпотекодавець передає іпотекодержателю майно, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Договір посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за №470(а.с.118-120).

Також, 29.10.2007 Укладено договір поруки № 335, за яким поручителем за вищевказаним кредитним договором виступило ТОВ "Фінансова компанія "ДЕКРА"(а.с.115-116).

ПАТ "УКРСОЦБАНК" направив позивачу вимогу-повідомлення про порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання за кредитним договором від 06.11.2017 № 08.206-297/3341 та зазначив, що станом на 06.11.2017 загальна сума заборгованості складає 1 004 348,86 доларів США(а.с.54).

За результатами вказаної вимоги 14.08.2018 банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу та звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтвердив позивач у позовній заяві. Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ринкова вартість предмета іпотеки станом на 14.08.2018 визначена на рівні 5 564 025,00 грн (а.с.55).

В подальшому, публічним акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК" 17.09.2018 ОСОБА_1 надано довідку № 8229167 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, де вказано про отримання останнім доходу у вигляді прощеного (анульованого) боргу по основній сумі кредиту у розмірі 10 316 315,09 грн, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%, який необхідно самостійно сплатити до Державного бюджету України. Як стверджує позивач, вказана довідка ним отримана 27.09.2018 (а.с.55).

Після здобуття Банком права власності на предмет іпотеки, залишок заборгованості за договором кредиту № 67-22/340 від 29.10.2007 (за основною сумою, процентами, пенею та штрафними санкціями) за офіційним курсом НБУ станом на 14.08.2018 склав 37 242 765,42 грн., що підтверджується довідкою від 17.09.2018 № 8229167 (а.с.55).

Також судом встановлено, що на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ст. 79, п.82.2 ст.82 ПК України та наказу № 1375 від 21.08. 2019 посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 щодо достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДФО та військового збору з отриманих доходів за період 01.01.2018 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт № 118/09-19-33-06/НОМЕР_1 від 04.10.2019, яким зафіксовано порушення позивачем:

- "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 177.11 ст. 177 ПК України в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з ПДФО в розмірі 1 356 936,72 грн;

- п. 1.2 п.п. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору в розмірі 154 744,73 грн.

20.10.2019 року ОСОБА_1 подано заперечення на вказаний акт перевірки (а.с.18-19). Листом за № 585/10/09-19-33-06-17 від 22.10.2019 року Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області надано відповідь на заперечення у відповідності до якої висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.10.2019 року за № 118/09-19-33-06/НОМЕР_1 залишено без змін (а.с.16-17).

Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що у 2018 році позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага в сумі 10 316 315,09 грн, що підтверджується інформацією, наданою АТ "УКРСОЦБАНК" в податковому розрахунку за формою № 1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб за ознакою "126" - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо та довідкою від 17.09.2018 № 8229167. Разом з тим, вказаний дохід позивач не задекларував та не сплатив до бюджету відповідні суми ПДФО та військового збору.

Відтак, 25.10.2019 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення за №№ 0002183306 та 0002193306 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з ПДФО на загальну суму 2 321 170,90 грн, в тому числі штрафні (фінансові) санкції в сумі 464234,18 грн, та з військового збору на загальну суму 193 430,91 грн, в тому числі 38686,18 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Згідно з п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзаців другого, третього пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.54, 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні; додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з п.п. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Так, відповідно до пп. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. 164.4 ст. 164 ПК України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід.

Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Аналогічну позицію неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 14.02.2019 року по справі № 813/330/16.

За встановлених у даній справі обставин анулювання (прощення) кредитором основної суми заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 10 316 315,09 грн, суд дійшов висновку, що вказана сума відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є додатковим благом платника податку ОСОБА_1 та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2018 рік.

При цьому, як встановлено в ході розгляду справи, ПАТ "УКРСОЦБАНК" як кредитором повідомлено позивача про прощення (анулювання) боргу, тобто дотримано умови, з якими положення підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України пов`язують обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку, шляхом направлення довідки від 17.09.2018 № 8229167, що не заперечує позивач.

Суд погоджується із твердженням позивача стосовно того, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

При цьому суд зазначає, що основна сума боргу платника податку анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника у розумінні норм Податкового кодексу України.

Наведене цілком відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом включаючи і проценти як плату за отриману послугу з користування наданими коштами.

В той же час суд вважає безпідставними доводи позивача щодо відсутності факту прощення кредитної заборгованості, оскільки АТ "УКРСОЦБАНК" здійснило позасудове звернення стягнення у зв`язку з чим боргові зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ "УКРСОЦБАНК" припинені шляхом задоволення вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки та здійснення анулювання залишку боргу за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Таким чином, АТ "УКРСОЦБАНК", реалізувавши право вимоги по кредитній заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, частково погасило кредитну заборгованість ОСОБА_1 та анулювало залишок по такій заборгованості.

Що стосується правомірності обрахованого відповідачем розміру військового збору, то суд зазначає наступне.

Пунктом 161 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з пп. 1.1 п. 161 підрозд. 10 розд. XX цього Кодексу платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, тобто, в тому числі фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п.п. 1.3 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов`язку зі сплати військового збору з такої суми.

Беручи до уваги висновки суду щодо правомірності визначеного відповідачем позивачу розміру об`єкта оподаткування податком у розмірі 10 316 315,09 грн, суд приходить до аналогічних висновків в частині вірності обрахованого відповідачем розміру військового збору (10 316 315,09 грн х 1,5% = 154744,73 грн).

Згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання передбачено накладення на платника податків штрафних санкцій.

Відтак, за встановлених обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, суд дійшов висновку щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту), а тому підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2019 №0002183306 та №0002193306 - відсутні.

Щодо аргументів позивача про те, що розмір безспірної заборгованості за вказаним договором кредиту становить 3 724 644,45 грн, яка підтверджується рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків у справі № 132/11 від 01.03.2011, та безпідставність визначення банком суми додаткового блага, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків у справі № 132/11 від 01.03.2011 позов ПАТ "УКРСОЦБАНК" до ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансова компанія "ДЕКРА" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансова компанія "ДЕКРА" заборгованість по договору кредиту в сумі 3 724 644,45 грн. Однак, в мотивувальній частині наведеного рішення судом встановлено таку заборгованість станом на 22.12.2010. Як підтвердила сторона позивача, вказане рішення залишено боржниками без виконання, та цю суму боргу не було погашено, у зв`язку з чим відкрито відповідні виконавчі провадження.

Одночасно, суд звертає увагу на п.7.3 договору кредиту від 29.10.2007 № 67-22/340, який встановлює, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань, з урахуванням положень п. 7.5. цього договору.

Отже, взаємовідносини позивача з АТ "УКРСОЦБАНК" по кредитному договору від 29.10.2007 № 67-22/340 припинились не 01.03.2011 винесенням рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків у справі № 132/11, а у зв`язку прийняттям у 2018 році банком, як кредитором, рішення про анулювання позивачу кредитної заборгованості (за основною сумою, процентами, пенею та штрафними санкціями), що за офіційним курсом НБУ станом на 14.08.2018 склала 37 242 765,42 грн.

Наведене підтверджується також листом АТ "УКРСОЦБАНК" наданим позивачу від 10.06.2019 № 323-04.3-б/б про відсутність претензій до фізичної особи ОСОБА_1 за кредитним договором від 29.10.2007 № 67-22/340 (а.с.56).

Водночас суд зазначає, що непогодження позивача з сумою анульованої заборгованості не є підставою для звільнення від сплати податків, визначених Податковим кодексом України.

Суд критично оцінює доводи сторони позивача про можливість застосування до спірних правовідносин пункт 8 підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України з огляду на наступне.

Законом України від 9 квітня 2015 № 321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року".

Метою запровадження наведеної норми є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Так, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Таким чином, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Отже, для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

Судом встановлено, у вимогах банку від 19.01.2010, 06.10.2010 та 06.11.2017, а також в розрахунку вимог банку станом на 06.11.2017, суми заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту від 29.10.2007 № 67-22/340 визначено у інеземній валюті - доларах США (а.с. 51-54, 89-103). Крім того, в довідці про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 17.09.2018 визначено кредитну заборгованість (за основною сумою, процентами, пенею та штрафними санкціями) з урахуванням офіційного курсу НБУ станом на 14.08.2018, яка склала 37 242 765,42 грн. Вказані обставини вказують на те, що зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню не відбулося.

Позивач, в силу вимог частини 1 статті 77 КАС України, не довів перед судом, що у спірному випадку мало місце отримання ним додаткового блага (списання/анулювання боргу) саме у вигляді курсової різниці, яка виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту).

Таким чином, при анулюванні (прощенні) позивачу суми боргу за кредитом не були дотримані умови для застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, а саме, не відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, тому відповідач підставно не застосував положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваних рішень.

В матеріалах справи наявна довідка ПАТ "УКРСОЦБАНК" адресована ОСОБА_1 щодо анульованої (прощеної) суми боргу в якому чітко визначено, що борг в сумі 10 316 315,09 грн є основною сумою кредиту. Саме у зв`язку із встановленням цієї обставини, суд не вважає за доцільне наполягати на виконанні своєї ухвали від 26.11.2019 про витребування у банку додаткових доказів.

При вирішенні спору суд також враховує інші аргументи позивача, зазначені як підстави заявлених позовних вимог, однак зауважує, що ці аргументи, зважаючи на встановлені судом обставини справи, які підтверджені наявними доказами, не спростовують висновки відповідача, які зазначені в акті перевірки.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України, № 4909/04, пункт 58 зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 ЄКПЛ зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, № 303-A, пункт 29).

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що при винесенні оспорюваних податкових повідомлень-рішень №0002183306 та №0002193306 від 25.10.2019 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. Доводи позивача не спростовують правомірності прийняття вказаного рішення та не дають суду підстав для визнання його протиправним. Відтак у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Відтак, перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов не підлягає до задоволення .

З урахуванням положень ст. 139 КАС України підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору немає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 );

відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.

Рішення складене в повному обсязі 03 січня 2020 р.