Рішення № 86772933, 03.01.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2282/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

29 квітня 2016 року ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Іванівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області (відповідач), в якому просила:

- скасувати наказ начальника управління Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі Херсонської області від 29 березня 2016 року № 11-0 "Про звільнення працівників управління" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста сектору платежів до пенсійної системи та контрольно-перевірочної роботи управління Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі Херсонської області, у зв`язку з реорганізацією відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України;

- поновити її на посаді головного спеціаліста сектору платежів до пенсійної системи та контрольно-перевірочної роботи Іванівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області з 01 квітня 2016 року;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2016 року по 29 квітня 2016 року з відрахуванням обов`язкових платежів;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати, але не більше чим за один місяць;

- стягнути витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги у розмірі 2500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Ухвалою сулу від 13.06.2016 до участі в розгляді справи залучено третю особу без самостійних вимог ОСОБА_2 .

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2019 був замінений відповідач на правонаступника - Генічеське об`єднане управління ПФУ Херсонської області. Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2019 замінений відповідач на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Постановою від 09.10.2019 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у справі № 821/595/16 скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, скасований наказ начальника управління Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі Херсонської області від 29 березня 2016 року № 11-0 "Про звільнення працівників управління" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста сектору платежів до пенсійної системи та контрольно-перевірочної роботи управління Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі Херсонської області у зв`язку з реорганізацією, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Також, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору платежів до пенсійної системи та контрольно-перевірочної роботи управління Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі Херсонської області, а адміністративну справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, третя особа - ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2016 року по 29 квітня 2016 року направлено на новий судовий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.

30.10.2019 матеріали по справі надійшли до суду першої інстанції.

Повторним автоматичним розподілом судової справи між суддями справу перерозподілено на суддю Хом`якову В.В.

Ухвалою суду від 04.11.2019 прийнято матеріали справи в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до провадження та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , станом на 2016 рік, працювала в управлінні Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому райні Херсонської області на посаді головного спеціаліста сектору платежів до пенсійної системи контрольно-перевірочної роботи. Наказом начальника Управління Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі Херсонської області від 29 березня 2016 року № 11-О "Про звільнення працівників управління" ОСОБА_1 звільнена з 31 березня 2016 року з посади головного спеціаліста сектору платежів до пенсійної системи та контрольно-перевірочної роботи управління Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі Херсонської області, у зв`язку з реорганізацією управління, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Постановою від 09.10.2019 Верховного Суду скасовано наказ начальника управління Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі Херсонської області від 29 березня 2016 року № 11-0 "Про звільнення працівників управління" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста сектору платежів до пенсійної системи та контрольно-перевірочної роботи управління Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі Херсонської області, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору платежів до пенсійної системи та контрольно-перевірочної роботи управління Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі Херсонської області, а адміністративну справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2016 року по 29 квітня 2016 року направлено на новий судовий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду. Суд касаційної інстанції зазначив, зокрема, що суди попередніх інстанцій не встановили та не дослідили питань щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з 01 квітня 2016 року по 29 квітня 2016 року, що є порушенням вимог статей 9, 242, 308 КАС України. При цьому Верховний Суд вказує, що діє в межах повноважень, визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідач не скористався своїм правом на подання письмових пояснень з урахуванням висновків, до яких дійшов у постанові від 09.10.2019 Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, хоча був належним чином повідомлений щодо відкриття провадження у справі про стягнення середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні позивача, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

21.11.2019 відповідач, на виконання ухвали суду від 04.11.2019 надав довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 за лютий, березень 2016 року, згідно якої остання працювала на посаді головного спеціаліста сектору платежів до пенсійної системи та контрольно-перевірочної роботи Іванівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області по 31.03.2016, та її середньоденна заробітна плата за лютий-березень 2016 року становить 150,47 грн.

28.11.2019 до суду від позивача надійшла заява, в якій остання вказує, що на виконання ухвали суду від 04.11.2019, нею на адресу відповідача була надіслана заява від 12.11.2019 про надання довідки - інформації про заробітну плату ОСОБА_1 за лютий-березень 2016 року, однак відповідь ГУ ПФУ в Херсонській області на її адресу не надійшла, довідка не видана. Також, до поданої заяви позивач додає копію довідки від 10.05.2016 ОСОБА_1 по заробітній платі за лютий-березень 2016 року, оригінал якої міститься у матеріалах справи № 821/595/16 ( т.1 арк.справи 58).

04.12.2019 позивачем подана заява з додатком, в якій остання повідомила, що 28.11.2019 отримала довідку від відповідача про заробітну плату за лютий-березень 2016 року, яку і бажає надати і суду. З наданої довідки вбачається, що у лютому 2016 року ОСОБА_1 нараховано 7109,65 грн., а у березні 2016 року - 7467,21 грн. відповідно без конкретизації складових заробітної плати. Загальна сума нарахованого доходу, за період з 01.02.2016 по 31.03.2016, становить 14576,86 грн. Також, у березні 2016 року ОСОБА_1 нарахована вихідна допомога при звільнені в сумі 3120,20 грн., на яку, за зазначенням відповідача, не нараховувася та не перераховувався ЄСВ на обов`язкове пенсійне страхування.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 3 КЗпП України регламентовано, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За правилами ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок). З урахуванням цих норм, зокрема абзацом 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, в даному випадку, дню звільнення працівника з роботи.

Згідно абз. 1 п. 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках

її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які не підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу, це зокрема, одноразові виплати, такі як компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога , а також виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно довідок, що є в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 58, 85, 86), у лютому 2016 року ОСОБА_1 було нараховано 7109 грн. 65 коп. заробітної плати, в тому числі оклад 1723 грн., доплата за ранг 55 грн., доплата за вислугу років 355 грн. 60 коп., надбавка по постанові №268 213 грн. 36 коп. , відпускні (7 днів у березні 2016 року) - 880 грн. 04 коп., матеріальна допомога на оздоровлення 3120 грн. 20 коп., перерахунок зарплати за січень 2016 року- 762 грн. 45 коп. Отже, в розрахунок середньої заробітної плати для визначення виплат за час вимушеного прогулу не повинна включатись матеріальна допомога на оздоровлення та перерахунок зарплат за січень 2016 року, а тому суд враховує заробіток в сумі 3227 грн., виходячи з розрахунку 1723 грн. + 55 грн. + 355 грн. 60 коп. + 213 грн. 36 коп. + 880 грн. 04 коп. = 3227 грн.

За березень 2016 року ОСОБА_1 було нараховано 10587 грн. 41 коп., в тому числі: оклад 1409 грн. 73 коп., доплата за ранг 45 грн., доплата за вислугу років 290 грн. 94 коп., надбавка по постанові № 268 436грн. 42 коп., компенсація за невикористану відпустку (29 днів) 3645 грн. 88 коп., премія 1339 грн. 24 коп., премія разова 300 грн., вихідна допомога 3120 грн. 20 коп. Отже, в розрахунок середньої заробітної плати не повинна включатись компенсація за невикористану відпустку 3645 грн. 88 коп. та вихідна допомога 3120 грн. 20 коп., а тому складає загальну суму 3821 грн. 33 коп., виходячи з розрахунку 1409 грн. 73 коп. + 45 грн. + 290,94 грн. + 436,42 грн. + 1339 грн. 24 коп. + 300 грн.= 3821 грн. 33 коп.

Отже, для розрахунку суми заробітку за час вимушеного прогулу суд враховує зарплату за лютий та березень 2016 року 7048 грн. 33 коп. ( 3227 грн.+ 3821 грн. 33 коп.) Аналогічний розрахунок був зроблений і представником позивача (т. 1 арк. справи 86).

Довідку Головного управління ПФУ в Херсонській від 21.11.2019 № б/н суд не приймає, оскільки в ній не зазначено складових нарахованих грошових сум заробітних плат позивачу.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. ( абзац 3 пункт 8 ).

Для обчислення суми заробітку, що підлягає виплаті працівникові за час вимушеного прогулу, за основу беруться не календарні, а робочі дні. Це підтверджується і судовою практикою Верховного Суду (справа № 569/10189/16-ц, 31.10.18)

Робочих днів за лютий 2016 року - 21 день та березень 2016 року 22 дня. Тому середньоденна заробітна плата позивача складає 163 грн. 91 коп.

При цьому, суд звертає увагу, що, з урахуванням наведеного власного розрахунку, не погоджується з розрахунком пенсійного органу щодо встановлення середньоденної заробітної плати позивача за лютий-березень 2016 року у розмірі 150,47 грн. , оскільки відповідач ніяким чином такий розрахунок не обгрунтував.

Загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за заявлений в позові період з 01 квітня 2016 року по 29 квітня 2016 року (21 робочих днів) становить 163 грн. 91 коп. х 21 робочий день = 3442 грн. 11 коп.

За приписами ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що позивач не заявляв клопотань про стягнення середньої заробітної плати за інший період, зокрема, після 29.04.2019.

В силу ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість з виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.04.2016 року по 29.04.2019 року в сумі 3442 грн. 11 коп.

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення. Тобто сума, призначена судом як виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшується на суму податків і зборів.

Вимога позивача допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше чим за один місяць відповідає нормам КАС України ( п.2 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України) тому задовольняється.

Позивач в позовній заяві просила стягнути витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги у розмірі 2500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. За змістом ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Із аналізу наведених вище правових норм слідує, що судові витрати на правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу, встановлюється умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.03.2018 року у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 року у справі № 814/698/16.

Відповідно до договору від 28.04.2016 про надання правничої допомоги , укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Пестрецовою Р.Г. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 00022 від 20.03.2015, видане Радою адвокатів Херснської області), його предметом є надання правничої допомоги в суді першої, апеляційної та касаційної інстанціях по судовій справі за адміністративним позовом до Іванівського об`єднаного управління ПФУ у Херсонській області про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. У договорі вартість витрат не зазначена, позивачем до позову додані довідка, видана адвокатом Пестрецовою Р.Г., про сплату 2500 грн. за договором про надання правової допомоги та розрахунок компенсаційних витрат на правову допомогу, відповідно до якого фактично клієнтом сплачено 2500 грн., а граничний розмір витрат може становити 11024 грн.

Разом з тим , позивачем не надано суду акту прийому-передачі робіт (надання послуг), що підписується представниками кожної зі сторін, з якого можливо було б встановити обсяг наданої адвокатом правничої допомоги та складові цих витрат. Тому суд не може встановити чи відповідає розмір гонорару адвоката складності справи та чи є співмірним наданим послугам. За таких обставин витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Судовий збір позивачем не сплачувався.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 76, 77, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.04.2016 року по 29.04.2019 року в сумі 3442 грн. (три тисячі чотириста сорок дві гривні) 11 коп. з утриманням податків і зборів.

Звернути рішення до негайного виконання шляхом видачі виконавчого листа.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного судового рішення 03 січня 2020 року.

Суддя Хом`якова В.В.

кат. 106030000