Ухвала суду № 86765330, 03.01.2020, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/3398/19

Ухвала

і м е н е м У к р а ї н и

03 січня 2020 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Марціцкої І.Б.

при секретарі судового засідання:Пасько І.Б.,

під час підготовчого судового засідання в залі суду по кримінальному провадженні №12019210170000228, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.07.2019 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 121 КК України

-за участю: прокурора Габрук О.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , захисників Бакалець І.Г., Кноль П.М., Маркушевського Б.Ф., потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представників потерпілих адвокатів Черніцького І.Р., Матвіяса А.Б.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Теребовлянського районного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210170000228, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.07.2019 відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що вони обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, усвідомлюючи міру покарання можуть переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків та потерпілих.

Захисник ОСОБА_1 - Бакалець І.Г. просив в задоволенні клопотання відмовити, свою позицію захисник мотивував тим, що стороною обвинувачення, на яку покладено тягар доказування у цьому питанні, не обґрунтовано наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведено, що більш м`який запобіжний захід не зможе уберегти ОСОБА_1 від зазначених прокурором ризиків, а тому просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_2 - Кноль П.М. заперечив щодо продовження запобіжного заходу ОСОБА_2 , мотивуючи тим, що клопотання прокурора є необґрунтованим жодними доказами, ризики не підтверджені Вважає що його підзахисному необхідно змінити запобіжний захід на менш суворий, а саме - домашній арешт.

Захисник ОСОБА_3 - Маркушевський Б.Ф. вважав, що належну процесуальну поведінку його підзахисного забезпечить менш суворий запобіжний захід, а саме - домашній арешт, тому в задоволенні клопотання прокурора просив відмовити.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підтримали позиції своїх захисників.

Представники потерпілих Черніцький І.Р., Матвіяс А.Б. підтримали клопотання прокурора, вказуючи на його обґрунтованість, вважаючи не можливим застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу.

Вирішуючи клопотання прокурора, заслухавши учасників процесу суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 липня 2019 року ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалами слідчого судді від 31.08.2019 року, 04.10. 2019 року, 28 листопада 2019 року продовжено до 08 січня 2020 року.

Ухвалою слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 07 серпня 2019 року ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалами слідчого судді продовжувалось, останній раз від 28 листопада 2019 року продовжено до 08 січня 2020 року.

Ухвалою слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 липня 2019 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалами слідчого судді від 31.08.2019 року, 04.10 2019 року, 28 листопада 2019 року продовжено до 08 січня 2020 року.

Відповідно до вимог ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст.331КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

З метою правильного вирішення питання продовження строків тримання під вартою суд має встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Діяння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , надана правова кваліфікація за частиною 2 статті 121 КК України, умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.

Необхідно звернути увагу, що обвинувальний акт направлено до суду, призначено підготовче судове засідання, проте докази зібрані на стадії досудового розслідування ще не досліджувалися.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Сторона захисту не спростовує питання обґрунтованості підозри, враховуючи це, та наданий до суду обвинувальний акт від 28 грудня 2019 року у кримінальному провадженні № 120192101700000228, внесеному до ЄРДР стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 121 КК України суд приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України не є вочевидь необґрунтованою.

Розглядаючи питання наявності ризиків на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою та позицію захисту щодо їх недоведеності суд приходить до наступного:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Враховуючи вищенаведене та те, що обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ніде не працюють, офіційних доходів не отримують, не одружені, на утриманні осіб не мають, що свідчить про відсутність сталих соціальних зв`язків, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела, що на теперішній час продовжує існувати ризик того, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зможуть переховуватись від суду.

Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Незважаючи на те, що на теперішній час досудове розслідування завершене і стороні захисту відкрито матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи вимогу кримінального процесуального законодавства України щодо безпосереднього дослідження доказів вважає, що доводи сторони обвинувачення про можливість впливу на свідків не є необґрунтованими.

На думку суду вищеперелічені ризики не відпали, з врахуванням позиції потерпілих, продовжують існувати та виправдовують утримання обвинувачених під вартою, як виключну міру запобіжного заходу. Обставин, які б передбачали застосування стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості злочину, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Крім того, суд вважає, що продовження строку утримання під вартою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , виправдано тим, що у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.199, 314, 315 КПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжних заходів обвинуваченим задовольнити.

В задоволенні клопотання захисників Бакальця І.Г., Кноль П.М. Маркушевського Б.Ф. про зміну запобіжного заходу на менш суворий відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - тримання під вартою до 00 год. 00 хв. 02 березня 2020 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід - тримання під вартою до 00 год. 00 хв. 02 березня 2020 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід - тримання під вартою до 00 год. 00 хв. 02 березня 2020 року.

Копії ухвали вручити прокурору, обвинуваченим, направити до Чортківського СІЗО.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині строку продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Теребовлянський районний суд протягом семи діб з дня її оголошення.

Суддя І.Б. Марціцка