Ухвала суду № 86761221, 03.01.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/98/20

Провадження №2/522/11/20

УХВАЛА

про залишення позову без руху

03 січня 2020 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Домусчі Л.В., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

До суду 27.12.2019 року поштою було направлено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , згідно якого просила визначити, що частка померлого ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 становить 1/4, та визнати за нею право власності на вказану частку квартири.

Суддя вважає, що позовну заяву слід залишити без руху, виходячи з наступного.

Статтями 174-177 ЦПК України встановлені вимоги до заяв по суті справи, які подаються учасниками справи до суду.

Відповідно до п.п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається:

- у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

Дійсна вартість визначається її ринковою вартістю, яка діє на день ухвалення рішення, що має довести особа, яка на цю обставину посилається.

Виходячи із того, що вартість спірного об`єкту нерухомості не було письмово визначена у позові та не надано доказів щодо вартості даного об`єкту на час подання позову, суд приходить до висновку про неналежне оформлення позову.

Також, положеннями ч.4 ст.177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно ч.1 ст.4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з положеннями ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» - з 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу становить 1 921,00 гривень.

Згідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд вбачає, що позов містить одну вимогу майнового характеру (про визнання права власності на 1/4 частки квартири) та одну вимогу немайнового характеру (про визначення, що частка померлого ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 ).

Отже, за подання до суду даної позовної заяви позивач має сплатити судовий збір за майнову вимогу, виходячи із дійсної вартості спірного майна, та за вимогу немайнового характеру у розмірі –768,40 грн..

Позивачем надано до суду докази про сплату судового збору на суму 768, 40 грн., тобто за вимогу немайнового характеру.

Отже, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору за майнову вимогу, виходячи із вартості спірного майна.

Згідно ч.ч.1 та 2 ст.185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про залишення позову без руху.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Практикою Європейського суду з прав людини (див. рішення у справі «Мельник проти України» (Melnyk v.Ukraine), заява № 23436/03, пункти 22-23, від 28 березня 2006 року) встановлено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Норми, що регулюють правила подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

З урахуванням викладеного, суд вбачає, що позивачу необхідно усунути недоліки позову, а саме: визначити ціну позову та сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру, виходячи із вартості спірного майна.

Заяву про усунення недоліків разом з долученими документами необхідно надати до Приморського районного суду м.Одеси через канцелярію суду.

Керуючись ст.ст.3, 10-13, 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спільному майні, - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви строком у десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк, виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява буде вважається поданою в день первісного її подання до суду, інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Домусчі Л.В.