Рішення № 86759417, 03.12.2019, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2151/19

Провадження № 2-а/548/42/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.12.2019 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Коновод О.В.

за участю секретаря судового засідання - Вовк М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Полтавської області ДПП , за участю третьої особи, без заявлення самостійних вимог, на стороні позивача Хорольського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 680848 від 02.10.2019 року-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції Полтавської області ДПП , за участю третьої особи, без заявлення самостійних вимог, на стороні позивача Хорольського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 680848 від 02.10.2019 року.

В обгрунтування позову вказав, що «02» жовтня 2019 року поліцейською роти №2 батальйону УПП у Полтавській області ДПП Фетч М. В. було винесено постанову серії ДПО18 №680848 про притягнення ОСОБА_1 (далі за текстом Позивача) до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 грн.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, водій ОСОБА_1 , 02.10.2019 року 11 год. 05 хв. на автодорозі М03 «Київ-Харків-Довжанський» 208км. керуючи транспортним засобом ВАЗ 21121 номерний знак НОМЕР_1 , не вімкнув ближнє світло фар поза межами населеного пункту світло пору доби з 01 жовтня по 01 травня, чим не порушив п. 9.8 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.2 КУпАП.

Позивач зазначив, що інкриміноване порушення правил дорожнього руху позивач не вчиняв, будь які належні докази його провини під час розгляду справи були відсутні, а тому дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Павелко Р.С. не з"явилися, але в позовній заяві прохали про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач у судове засідання не з"явилися, але подав до суду відзив на позовну заяву в якому заперечували проти позову та прохав у його задоволенні відмовити, зазначивши, що інспектором як посадовою особою, що була наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР, маючи відповідні повноваження зроблено висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. А тому постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обгрунтованою, законною та такою, що не підлягає скасуванню. На підставі викладеного просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с.23-31).

В судове засідання представник третьої особи Хорольського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Полтавській області не з`явився.

Інших заяв клопотань від учасників справи не надходило.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 18.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (а.с.11-12).

Відповідно до ч.ч. 1, 9 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до вказаних норм закону, у зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У відповідності до ст.244 КАС України під час прийняття рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, якто пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.Докази надаються суду особами, які беруть участь у справі.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Таким чином, водії не можуть бути піддані відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП за не ввімкнення за межами населеного пункту з 01 жовтня до 01 травня денних ходових вогнів або ближнього світла фар, оскільки, їх дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст.125 КУпАП, відповідно до змісту якої, інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.

Відповідно до вимог ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.2 ч.3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, зокрема, докази вчинення особою адміністративного правопорушення.

Так, перевірці у такому випадку підлягають дії суб`єкта владних повноважень саме під час прийняття рішення та врахування ним усіх обставин також саме на час прийняття рішення.

Підтвердження наявності таких обставин на час прийняття рішення зазвичай закріплене у відповідних процедурах, що регламентовані законними та підзаконними актами, дотримання яких і дія у межах яких є обов`язком суб`єкта владних повноважень згідно ст.19 Конституції України.

Водночас Позивач зазначає, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності дослідження і закріплення доказів у справах про адміністративне правопорушення регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності з вимогами ст. 252 цього Кодексу, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З наведеного випливає, що відсутні докази того, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно Позивача поліцейська приймала оскаржуване рішення без дослідженням доказів, а на підставі тільки візуального спостереження за дотриманням позивачем ПДР.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Аналогічна позиція викладена і у постанові ВС від 26 квітня 2018 р. у справі №338/1/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700340).

Є неприпустимим прийняття будь якого іншого доказу, в тому числі відеозаписів, як доказу скоєння правопорушення і з огляду на приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи незалежним та безстороннім судом.

Особа, якій не було достеменно відомо ні під час розгляду справи, ні з постанови про накладення адміністративного стягнення про існування доказів можливого скоєння нею правопорушення вправі розраховувати на поважність причин не пред`явлення їй такого доказу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно ст.245 зазначеного Кодексу завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Так, згідно вимог ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 зазначеного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити відхилення інших доказів.

Таким чином усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень трактуються на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов`язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

При вирішенні спору суд повинен виходити із загальних засад недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч.2 ст.62 Конституції України).

За ч. 2ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху (далі за текстом ПДР), затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - «Правила дорожнього руху»).

Згідно з п.1.10 ПДР денні ходові вогні зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби. Денні ходові вогні це зовнішні світлові прилади.

Згідно Правил дорожнього руху вони є попереджувальним сигналом. Вимоги до їх ввімкнення містяться в розділі 9 ПДР Попереджувальні сигнали, а не в розділі 19 ПДР Користування зовнішніми світловими приладами.

Відповідно до п.9.1 (г) Правил дорожнього руху України, попереджувальними сигналами є увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби.

Згідно п.9.8 Правил дорожнього руху України, з 01 жовтня по 01 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами, повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Денні ходові вогні - це зовнішні світлові прилади і з точки зору ПДР України вони є попереджувальним сигналом. Вимоги до його ввімкнення містяться в розділі 9 ПДР України «Попереджувальні сигнали», в той час, як вимоги щодо користування зовнішніми світловими приладами передбачено у розділі 19 ПДР України «Користування зовнішніми" освітлювальними приладами».

Отже, користування зовнішніми освітлювальними приладами регулюється розділом 19 ПДР України, а користування попереджувальними сигналами розділом 9 ПДР України.

Таким чином, водії не можуть бути піддані відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП за неввімкнення за межами населеного пункту з 01 жовтня до 01 травня денних ходових вогнів або ближнього світла фар, оскільки, їх дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст.125 КУпАП, відповідно до змісту якої, інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.

За таких обставин постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

У відповідності до вимоги ст. 289 КУпАП України «Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови».

Відповідно до ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження дій та рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Вказано постанову Позивачу вручено 02.10.2019 року, кінцевий термін на оскарження припадає на 12.10.2019 року (суботу), в той же час якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч.6 ст.120 КАСУ), тобто кінцевий термін на оскарження 15.10.2019 року, тому строк на оскарження не пропущений.

Оскільки відповідачем належним чином не задокументованота не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДРУкраїни, то суд дійшов висновку про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1ст.121 КУпАП.

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). А тому докази, подані сторонами суд приймає як належні та допустимі і не вбачає підстав для їх відхилення.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №680848 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від «02» жовтня 2019 року, винесену поліцейською роти №2 батальйону УПП у Полтавській області ДПП Фетч М. В., за ч.2 ст.122 КпАП України у вигляді штрафу в сумі 425 гривень, підлягає скасуванню.

Про понесені позивачем судові витрати суду не повідомлено, відтак судовий збір від сплати якого звільнено позивача за даним предметом позовних вимог, згідно положень частини 5 статті 139 КАС України належить віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,245,251,257,258,268,277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2,6,9,20,77,78,90,209, 242,243,244, 246, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Полтавської області ДПП , за участю третьої особи, без заявлення самостійних вимог, на стороні позивача Хорольського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 680848 від 02.10.2019 року-задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ДПО18 №680848 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від «02» жовтня 2019 року, винесену поліцейською роти №2 батальйону УПП у Полтавській області ДПП Фетч М. В., за ч.2 ст.122 КпАП України у вигляді штрафу в сумі 425 гривень.

Судові витрати із сплати судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду через Хорольський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 03.12.2019 року.

Учасники справи:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: адвокат - Павелко Руслан Сергійович, адреса: 37800, Полтавська область, м . Хорол, вул. 1 Травня, буд. 8" Б" оф.1 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1, офіційна електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2

ВІДПОВІДАЧ: Управляння патрульної поліції Полтавській області у ДПП, код за ЄДРПОУ: 40108646, адреса : вул. Кременчуцька, 2В с. Розсошенці,Полтавського району, Полтавської області, 38751, електронної пошти: poltava@patrol.police.gov.ua

ТРЕТЯ ОСОБА: Хорольський районний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Полтавській областіЄДРПОУ 34865290, адреса : 37800, м. Хорол вул. Незалежності, 21А.

Суддя: О.В. Коновод