Рішення № 86755833, 06.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року Справа № 160/10880/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 05.11.2019 надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з 07.06.2018 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Позов обґрунтовано протиправністю дій відповідача, які на думку позивача, полягали у безпідставній відмові призначити йому пенсію за віком, не зважаючи на наявність судового рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Тією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом і надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на їх необґрунтованість. Відповідає зазначає, що у позивача відсутня необхідна кількість страхового стажу для призначення пенсії, з огляду на те, що період навчання в училищі з 01.09. 76 р. по 30.06.80 р. не підтверджений відповідними документами.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено та не є спірним, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є громадянкою України, з 2005 року постійно мешкає у Державі Ізраїль.

Згідно з копією трудової книжки позивача від 07.09. 81 року НОМЕР_1 , довідки Управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради №584 від 11.09.2018 року, книги наказів по середній школі №85, довідок про заробітні плати, позивач до виїзду на постійне проживання до Ізраїлю працювала на території України.

З метою призначення пенсії за віком позивач через свого представника звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, проте листом від 20.06.2018 року №118989-18 відповідачем у призначенні пенсії було відмовлено.

Таку відмову позивач оскаржив до суду та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2018 року у справі № 160/8962/18 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольний частково. Визнано протиправними та скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , викладені в відмовах Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.06.2018 року та 11.07.2018 року. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 для призначення пенсії з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено

27.02.2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про добровільне виконання зазначеного рішення суду, проте листом від 03.06.2019 року № 2762/032026 йому відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку відсутністю необхідної кількості страхового стажу для призначення пенсії.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що період навчання в училищі з 01.09. 76 р. по 30.06.80 р. не підтверджений відповідними документами

Вважаючи, що у позивача достатньо стажу для призначення пенсії за віком, останній звернувся до суду із цим позовом.

При вирішені спору суд виходить із того, що стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Таким чином, позивач як громадянин України незалежно від проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком передбачені статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Аналізуючи наведені норми в контексті спірних правовідносин суд зазначає, що необхідними умовами для призначення позивачу пенсії за віком є досягнення ним 58 років 6 місяців (для осіб, які народились з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року) та наявності необхідного страхового стажу, а саме: не менше 25 років.

Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період навчання у Калининському музикально-педагогічному училищі з 01.09. 76 року по 30.06.80 р.

Проте, судом вказані доводи позивача до уваги не приймаються, оскільки позивачем надавався до Пенсійного органу диплом про освіту, про що останній також зазначив у відзиві на позовну заяву, який (диплом) у повній мірі підтверджує вищевказані обставини.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, у тому числі, про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів, людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, суд не обмежений вимогами адміністративного позову, виходячи з предмету судового захисту, на який він направлений. Нечіткість прохальної частини позовної заяви не є та не може бути підставою для відмови у її задоволенні, оскільки це суперечить принципам адміністративного судочинства і судового захисту у цілому.

Згідно із статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументами учасників справи.

За таких обставин, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоуд навчання у Калининському музикально-педагогічному училищі з 01.09. 76 року по 30.06.80 р. та зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період навчання у Калининському музикально-педагогічному училищі з 01.09. 76 року по 30.06.80 р., а також повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням зазначеного страхового стажу та висновків суду, оскільки питання наявності чи відсутності необхідного стажу позивача для призначення пенсії лежить у площині дискреційних повноважень відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

За таких обставин, відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплату судового збору у розмірі 384,20 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у Калининському музикально-педагогічному училищі з 01.09. 76 року по 30.06.80 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у Калининському музикально-педагогічному училищі з 01.09. 76 року по 30.06.80 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна