Рішення № 86755654, 16.12.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/6830/19

Справа №760/22830/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ заочне /

16 грудня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представника позивача - Чирви В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 93 073, 35 гр. заборгованості за Кредитним договором № 15366/2018 від 12 лютого 2018 року.

Посилається в позові на те, що 12 лютого 2018 року між АТ «Кредобанк» та відповідачем був укладений Кредитний договір № 15366/2018, за умовами якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 254 475, 59 грн. строком до 11 лютого 2025 року.

Згідно з п. 2.4. Кредитного договору кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання.

Пунктом 4.1.1. Кредитного договору визначено, що повернення суми кредиту здійснюється щомісячно разом із нарахованими процентами рівними сумами протягом усього строку кредитування (п. 2.1), відповідно до Графіку погашення заборгованості.

Відповідно до п. 4.7. Кредитного договору банк у випадках, передбачених п. 2.10. Кредитного договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.

У випадку несвоєчасної сплати процентів, комісій, інших платежів та/або повернення кредиту (частини кредиту) право банку вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим Кредитним договором виникає у разі прострочення сплати щонайменше на один календарний місяць.

Для забезпечення виконання зобов`язань, які виникають з Кредитного договору 15366/2018 від 12.02.2018 року, між банком та відповідачем 12 лютого 2018 року був укладений Договір застави №210.

Предметом застави є рухоме майно: автомобіль марки RAVON, модель R4, 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 1485 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Банк свої зобов`язання за умовами кредитного договору виконав.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом 15 липня 2019 року виникла заборгованість у сумі 93 073,35 гр., яка складається з:

- 85 475, 69 гр.- заборгованість за тілом кредиту;

- 3 899, 14 гр.- заборгованість за відсотками;

- 672, 82 гр. - заборгованість за пенею;

- 341, 90 гр. - штраф за невиконання не грошових зобов`язань;

- 341, 90 гр. - штраф за невиконання не грошових зобов`язань;

- 341, 90 гр. - штраф за невиконання не грошових зобов`язань;

- 2 000, 00 гр. - понесені банком судові витрати.

14 листопада 2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 227, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на транспортний засіб марки RAVON, модель R 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 145 куб.см., колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2

14 грудня 2018 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. відкрито ВП № 57925206, предмет застави реалізовано, виконавче провадження № №57925206 завершено, але суми від реалізації майна виявилось недостатньо для погашення повної суми заборгованості відповідача перед банком.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 8 серпня 2019 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 15 серпня 2019 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов.

21 вересня 2019 року направлений відповідачу пакет документів було повернуто до суду без вручення з відміткою поштового відділення про повернення в зв`язку з закінченням терміну зберігання.

/ а. с. 69 /

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За ініціативою суду, справа була призначена до розгляду з викликом сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Судові повістки, що направлялися на його адресу за зареєстрованим місцем проживання, поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Порядок вручення судових повісток врегульовано ст.ст.128, 130 ЦПК України та п.п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року.

Верховний Суд у постанові № 922/1714/18 від 17 квітня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, зазначив, що дії відповідача, направлені на неотримання судової кореспонденції, яка направлялася йому судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання,є свідомими,спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідача про час розгляду справи суд вважає належним.

Ухвалою суду від 15 серпня 2019 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

Станом на день ухвалення рішення у справі відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст. ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 12 лютого 2019 року між сторонами був укладений Кредитний Договір № 15366/2018.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору банк надав відповідачу, як позичальнику, кредит у сумі 254 475, 59 грн. строком до 11 лютого 2025 року.

Пунктом 4.1.1. Кредитного договору сторони домовилися, що повернення кредиту здійснюється щомісячно разом із нарахованими процентами рівними сумами протягом усього строку кредитування відповідно до Графіку погашення заборгованості.

Для забезпечення виконання зобов`язань, які виникають з Кредитного договору 15366/2018 від 12.02.2018 року, між сторонами 12 лютого 2018 року був укладений Договір застави №210, відповідно до якого відповідачем передано в заставу банку транспортний засіб, автомобіль марки RAVON, модель R4, 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 1485 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Встановлено, що позивач свої зобов`язання за умовами договору виконав, надавши відповідачу кредит, що підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку відповідача за період з 12.02.3018 року по 15.07.2019 року, а також меморіальним ордером № 7617622 від 12 лютого 2018 року.

/ а.с. 8 - 12; 20 - 22 /

В свою чергу відповідач умови договору не виконує, у зв`язку з чим станом на 15 липня 2019 року утворилася заборгованість за тілом кредиту в розмірі 85 475, 69 гр. та 3 899, 14 гр. за відсотками.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 5.1 Кредитного договору визначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за кредитним договором позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

З розрахунку позивача вбачається, що розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем умов договору становить 672, 82 гр.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного вище, порушення відповідачем умов укладеного з позивачем кредитного договору, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, процентами, а також пені за його неналежне виконання.

Крім того, з розрахунку позивача вбачається, що в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору нараховані три штрафи в розмірі 341, 90 гр., а всього 1 023, 09 гр., за невиконання не грошових зобов`язань.

З розрахунку заборгованості, приведеного в позові, вбачається також, що до загальної суми боргу позивачем нараховано 2 000, 00 гр. понесених банком судових витрат.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в справі № 497/2849/15-ц від 23 травня 2018 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Ураховуючи викладене за змістом ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Розділом 5 Кредитного договору встановлена відповідальність сторін за неналежне виконання умов договору.

Крім того, передбачено також обов`язок відповідача, як позичальника, сплатити декілька видів штрафів за різні порушення умов договору.

В той же час, до якого виду штрафу, передбаченого договором, відносяться нараховані позивачем три штрафи в одному розмірі за невиконання не грошових зобов`язань - 341, 90 гр., представник позивача в судовому засіданні пояснити не зумів.

Крім того, які саме судові витрати, оцінені в 2 000, 00 гр., поніс позивач у даній справі, представник позивача також не пояснив і будь-яких доказів цьому не надав.

Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що кредит відповідачу надавався на споживчі цілі, а саме придбання транспортного засобу.

Таким чином, укладений між сторонами договір є договором про надання споживчого кредиту, а тому на відносини сторін розповсюджується дія Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно з абзацами 2, 3 ч.4 ст.11 Закону споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Виходячи з цього, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, з відповідача також підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 881, 50 гр./ 1 921, 00 гр. + 960. 50 гр. = 2 881, 50./

Керуючись ст.ст. 3, 6,11, 15, 16,525-526, 549, 610, 611, 626- 629,1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_3 / на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» / 79026 м. Львів вул. Сахарова, 78, ЄДРПОУ 09807862 / 92 354, 65 гр. заборгованості та 2 881, 50 гр. судового збору.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 02 січня 2020 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва