Ухвала суду № 86752223, 27.12.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

415/6066/18

4-с/415/1/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.19 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

за участі секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,

представника скаржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лисичанську скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» щодо визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича, за участі заінтересованих осіб – боржника ОСОБА_2 , головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. щодо не перевірки майнового стану боржника, не звернення стягнення на виявлене майно боржника, не звернення до суду з питанням обмеження в праві виїзду боржника за межі України у виконавчому провадженні № 54236242, зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України провести у виконавчому провадженні № 54236242 виконавчі дії у відповідності з вимогами та порядком визначених Законом України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування скарги зазначив, що 24.05.2017 набрало законної сили рішення Лисичанського міського суду у справі № 415/4173/14-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ «Східно-Українська металургійна компанія», ТОВ «Ніка-Холдинг», ТОВ «Метали і полімери» на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3167183,02 доларів США, з них: заборгованість за кредитом – 3000000 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом – 162150 доларів США, заборгованість з пені за прострочення сплати процентів – 33,02 долари США. 02.06.2017 Лисичанським міським судом видано виконавчий лист. 22.06.2017 стягувачем ПАТ «Альфа-Банк» подано до ВПВР ДДВС МЮУ заяву про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання рішення суду. 06.07.2017 відкрито виконавче провадження № 54236242. Станом на 02.08.2018 виконавчий лист Лисичанського міського суду не виконаний. 11.07.2017 державним виконавцем прийнято рішення щодо звернення стягнення на майно боржника та винесено постанову про арешт майна боржника. 21.07.2017 державним виконавцем прийнято рішення щодо звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та винесено відповідну постанову. Постанову надіслано на виконання до ТОВ «Завод сталевої зброї». Підставою прийняття такого рішення державним виконавцем є працевлаштування боржника до ТОВ «ТК ЗАВОД СТАЛЕВОЇ ДРОБІ» і у зв`язку із значною сумою заборгованості за виконавчим документом, недостатністю майна, звернено стягнення на доходи/заробітну плату боржника. Вважає прийняте рішення державного виконавця передчасним та таким, що порушує права стягувача ПАТ «Альфа-Банк» на належне, своєчасне та повне виконання рішення суду. Вважає, що державний виконавець зобов`язаний застосувати до боржника з метою примусового виконання рішення заходи, визначені п. п. 1, 2 та 5 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» в чіткій відповідності та порядку визначеного Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до відомостей матеріалів виконавчого провадження № 54236242 з примусового виконання виконавчого листа № 415/4173/14-ц, виданого 02.06.2017 Лисичанським міським судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 3167183,02 доларів США та поданої боржником декларації про майновий стан та отримані доходи, встановлено наявність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. Державним виконавцем не проведено опис виявленого майна боржника, не проведено оцінки майна, не вжито заходів щодо визначення висновків достатності такого майна для погашення заборгованості перед стягувачем в повному чи частковому обсязі. Додатково державним виконавцем не перевірено майновий стан боржника за адресою його проживання (перебування) чи майнового стану щодо спільної власності на майно боржника з іншими можливими особами. Також, державним виконавцем не застосовано звернення стягнення на частку боржника корпоративних прав засновника в юридичній особі, відповідно до поданої декларації боржником, а саме частки в ТОВ «Екоресурс - водні технології». Вважає, що державний виконавець не здійснив належним чином перевірку майнового стану боржника та не звернув стягнення на майно боржника, визначене останнім в декларації про майновий стан та отримані доходи. Крім того, протиправно не обмежив боржника у праві виїзду за межі України, хоча боржник постійно виїжджає за межі України. Вважає, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду.

Представник скаржника у судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив задовольнити, в обґрунтування посилався на доводи, викладені в скарзі.

Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що на виконанні у ВПВР ДДВС МЮУ перебуває виконавче провадження № 54236242 з примусового виконання виконавчого листа № 415/4173/14-ц, виданого 02.06.2017 Лисичанським міським судом про стягнення солідарно, зокрема з нього на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3167183,02 грн. 06.07.2017 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 11.07.2017 винесено державним виконавцем постанову про арешт майна в межах суми 82724657,29 грн. Відповідні записи внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 30.07.2018 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за виконавчим провадження № 54236242. Вважає, що скаржник вводить суд в оману щодо бездіяльності державного виконавця, оскільки останнім у липні 2017 року прийнято постанову про арешт майна боржника в межах суми 82724657,29 грн. Крім того, він на даний час працює заступником директора з корпоративного розвитку ТОВ «ТК Завод сталевої дробі», яке займається оптовою торгівлею металами та металевими рудами, є продавцем сталевої литої та колотої дробі. Тому у зв`язку із виконанням службових обов`язків він періодично здійснює закордонні поїздки, бо має і відповідні службові завдання, і знання металургійного виробництва, і належну практику і знання англійської мови, та багаторічну практику ведення перемов з діловими партнерами. Починаючи з листопада 2018 року боржник вносить щомісячні платежі у розмірі 20 % від суми заробітної плати в рахунок погашення заборгованості за виконавчим провадженням № 54236242. Також з 26 липня 2019 року він почав працювати у ТОВ «Хеві Метал» на посаді заступника директора з корпоративного розвитку, що дало змогу збільшити у 3,5 рази щомісячні відрахування на погашення заборгованості за виконавчим провадженням № 54236242. Тому, вважає, що державним виконавцем при прийнятті постанови про звернення стягнення виконано вимоги Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до зменшення заборгованості за вказаним виконавчим провадженням.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, тому суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності державного виконавця та боржника.

В судовому засіданні встановлено, що 02.06.2017 Лисичанським міським судом Луганської області видано виконавчий у справі № 415/4173/14-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ «Східно-Українська Металургійна компанія», ТОВ «НІКА-ХОЛДІНГ», ТОВ «МЕТАЛИ І ПОЛІМЕРИ» на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3167183,02 доларів США, з них: заборгованість за кредитом – 3000000 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом – 162150 доларів США, заборгованість з пені за прострочення сплати процентів – 33,02 долари США.

22.06.2017 ПАТ «Альфа-Банк» подано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 415/4173/14-ц, видано 02 червня 2017 року Лисичанським міським судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3167183,02 доларів США.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 06.07.2017 відкрито виконавче провадження № 54236242 за виконавчим листом № 415/4173/14-ц, виданим 02.06.2017 Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ «Східно-Українська Металургійна компанія», ТОВ «НІКА-ХОЛДІНГ», ТОВ «МЕТАЛИ І ПОЛІМЕРИ» на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3167183,02 доларів США, з них: заборгованість за кредитом – 3000000 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом – 162150 доларів США, заборгованість з пені за прострочення сплати процентів – 33,02 долари США.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 11.07.2017 у вказаному виконавчому провадженні звернено стягнення на все майно боржника ОСОБА_2 .

Крім того, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 30.07.2017 у вказаному виконавчому провадженні звернено стягнення на доходи/заробітну плату боржника ОСОБА_2 , що працевлаштований у ТОВ «ТК ЗАВОД СТАЛЕВОЇ ДРОБІ», у зв`язку із значною сумою заборгованості за виконавчим документом і недостатністю майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)й визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно – правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника визначений Главою 6 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 68 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.

20 березня 2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив про наступне (справа № 910/25711/13).

У рішенні у справі "Янголенко проти України", no. 14077/05 від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

В рішенні у справі "Савіцький проти України" № 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Відтак, розглядаючи скарги на дії судових виконавців, суди повинні давати обґрунтований аналіз обставин порушення виконавчого провадження, визначати значущість помилок чи недоліків, допущених судовим виконавцем в контексті того, щоб не допустити без виконання остаточних та значущих судових рішень на шкоду однієї зі сторін виконавчого провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власну. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Положеннями пункту 5 статті 6 цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За змістом ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення, якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що задоволення подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Тобто, предметом доказування є саме факт (факти) умисних винних дій, спрямованих на ухилення боржника від виконання зобов`язань, за умови об`єктивної спроможності боржника виконувати зобов`язання, відсутності перешкод для цього.

Ані скаржником, ані державним виконавцем не надано доказів того, що боржник саме ухиляється від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, що він вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду.

Навпаки, боржником повідомлено про місце його роботи, відсутність майна на території, де можливе реальне звернення стягнення на нього (а.с.14), у зв`язку з чим провадиться утримання з його заробітної плати.

З довідки ДПС України від 28.10.2019 р. вбачається, що боржник дійсно неодноразово перетинав державний кордон України (а.с.65).

Разом з тим, періодичність та тривалість знаходження боржника за кордоном (від одного до 3-5-ти днів) підтверджують викладене у листі ТОВ «ТК Завод Сталевої Дробі» від 27.08.2019 року № 27/19 та (а.с.91), відповідно до якого боржник працює на вказаному підприємстві заступником директора з корпоративного розвитку, основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля металами та металевими рудами, і у зв`язку із виконанням службових обов`язків періодично здійснює закордонні поїздки, бо має відповідні службові завдання, знання металургійного виробництва, належну практику і знання англійської мови, потужну багаторічну практику ведення переговорів з діловими колами бізнесменів в галузі.

Аналогічний лист 29 жовтня 2019 р. наданий і ТОВ «Хеві метал» (а.с.92-93), із заробітної плати в якому боржник також здійснює погашення за виконавчим листом (а.с.82-83).

Також, боржником надано квитанції про сплату ним щомісячно платежів на погашення боргу за виконавчим провадження (а.с.70-84).

Тому суд вважає, що обмеження боржника у праві виїзду за межі України призведе до припинення виконання рішення суду, оскільки, як вбачається з наданих боржником копій квитанцій, ним щомісячно сплачуються платежі на виконання рішення суду в розмірі 20 % від суми заробітної плати, а робота його полягає у частих виїздах за межі України.

Окрім того, з наданих представником боржника копій вбачається, що державними виконавцями приймалися заходи для встановлення наявності у боржника інших джерел для погашення заборгованості, а саме отриманні відповіді з органів ПФУ, регіонального сервісного центру МВС щодо транспортних засобів, Державної податкової служби України, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.., згідно якого нерухоме майно, на яке можливе реальне звернення стягнення, на підконтрольній державі Україна території відсутнє.

На підставі вищевикладеного суд, дійшов висновку, що державним виконавцем не було допущено бездіяльності у виконавчому провадженні № 54236242.

У зв`язку з тим, що у задоволенні скарги відмолено, суд покладає судовий збір на скаржника, у відповідності до вимоги ст. 452 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 448-449 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», -

В И Р І Ш И В:

Скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» щодо визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича залишити без задоволення.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за такими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк Казначейство України (ЕАП), ККДБ 22030106, рахунок 31211256026001, МФО 899998.

Ухвала може бути оскаржена через суд першої інстанції до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня виготовлення повного тексту 02 січня 2020 р..

Відомості про учасників справи:

-скаржник: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Десятинна, 4/6;

-боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

-орган, дії якого оскаржуються: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Городецького, буд. 13.

Суддя: