Рішення № 86744375, 26.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 року м. Київ № 826/12050/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, мотивуючи позовні вимоги тим, що всупереч норм діючого трудового законодавства, відповідачем протиправно, без наявності на те законних підстав, звільнено позивача із займаної посади, незважаючи на те, що про скорочення штату останній не повідомлявся та йому не пропонувалась інша посада, що є порушенням ст. 49-2 КЗпП України.

У позовній заяві позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив суд:

- скасувати наказ №187-к від 09.06.2015 р. заступника Голови комісії з реорганізації Держгірпромнагляду України І.Г. Калиновської про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Харківській області 09.06.2015 р. відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку зі скороченням штату працівників.

- зобов`язати Державну службу України з питань праці поновити ОСОБА_1 на роботі на аналогічній посаді першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2016 року скасовано рішення попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій суд зазначив, що судами не надано належної оцінки того, чи відбулось в результаті проведеної реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Харківській області скорочення чисельності або штату працівників управління, у якому працював позивач. Враховуючи, що єдиним належним способом в даному випадку може бути дослідження штатних розписів організацій, що реорганізуються, та новоутвореної установи. Крім того не досліджено питання щодо наявності вакантних посад, які відповідно до своєї кваліфікації міг обіймати ОСОБА_1 та чи вони пропонувалися позивачу під час його звільнення, не надано належної правової оцінки тому факту, що запропонована посада, фактично змінює діючі умови праці, оскільки територіально знаходиться в іншій області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу 826/12050/15 від 21.06.2016 року прийнято до свого провадження (суддя Іщук І.О.) та призначено до судового розгляду.

У зв`язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа №826/12050/15 і не була ним розглянута, на підставі Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі №826/12050/15 визначено суддю Качура І.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу 826/12050/15 від 15.03.2017 року прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представники Державної служби України з питань праці в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог з підстав, зазначених в письмових запереченнях, наявних в матеріалах справи, мотивуючи їх тим, що процедура звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Харківській області, що реорганізується, була повністю дотримана.

В судовому засіданні представник Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник Головного управління Держпраці у Харківській області зазначив, що питання призначення на посаду та звільнення з посади першого заступника начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Харківській області знаходиться поза межами компетенції Головного управління Держпраці у Харківській області, а відтак підстави для задоволення позовних вимог в частині даного відповідача відсутні.

Судовим запитом від 17.11.2017 року Окружного адміністративний суд м. Києва витребував від Державної служби України з питань праці наступні документи:

- належним чином завірену копію штатного розпису Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки та Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Харківській області на 2015 рік;

- належним чином завірену копію штатного розпису Державної служби України з питань праці (новоутвореної організації) та її територіального органу - Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області на 2015 рік.:

-інформацію чи були наявні вакантні посади у новоутвореній організації - Державній службі України з питань праці та/або у її територіальному органі, які відповідно до своєї кваліфікації міг обіймати ОСОБА_1 та чи пропонувалися вони останньому під час його звільнення.

- належним чином завірені документи, з яких вбачається, яким кваліфікаційним критеріям повинна була відповідати особа, яка займала посаду першого заступника начальника Територіального управління Держгірпромнагляду та особа, яка претендує на зайняття посади головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення та планування діяльності управління інспекційної діяльності в Державній службі України з питань праці.

На виконання вищезазначеного запиту відповідачем було надано письмові пояснення разом з витребуваними документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України №25-к від 11.02.2015 р. ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Харківській області.

09.06.2015 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", ст.ст. 40, 44, 47, 83, 116 Кодексу законів про працю України, ст. 35 Закону України "Про державну службу", ст. 24 Закону України "Про відпустки" Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України видано наказ №187-к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку зі скороченням штату працівників.

При цьому, у даному наказі підставами для звільнення вказано: пропозиція посади від 02.06.2015 р.; акт про відмову від ознайомлення з пропозицією посади від 02.06.2015 р.; лист-погодження Міністра енергетики та вугільної промисловості України від 03.06.2015 р. №01/16-1138.

Незгода позивача із наказом про звільнення зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вже встановлено попередніми інстанціями, постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр), а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 року №1050-р "Про утворення комісії з реорганізації Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки" затверджено утворення комісії з реорганізації Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, її персональний склад та здійснення заходів з реорганізації.

Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів визначає Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 р. N 1074 (далі - Порядок №1074).

Відповідно до п. 15 даного Порядку №1074, у разі припинення органу виконавчої влади Кабінет Міністрів України утворює відповідну комісію, затверджує її голову та визначає строк проведення реорганізації або ліквідації. Головою комісії з припинення органу виконавчої влади затверджується керівник або заступник керівника органу виконавчої влади, що припиняється.

При цьому, п. 21 Порядку №1074 визначено, що Голова комісії, зокрема, забезпечує дотримання порядку звільнення працівників, зокрема тих, що є членами комісії, у тому числі письмово попереджає їх не пізніше ніж за два місяці до звільнення, повідомляє державну службу зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільняє працівників і забезпечує своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видає відповідні накази та підписує необхідні документи.

Наказом Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України №149 від 05.11.2014 р. "Про утворення комісії з реорганізації Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України" затверджено персональний склад комісії з проведення реорганізації Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України та затверджено заходи з реорганізації Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України (додаток №2).

Так, відповідно до п. 5 додатку №2 до зазначеного наказу з 06.11.2014 р. попередити працівників центрального апарату про наступне вивільнення (по присутності працівників відповідно до графіку роботи), а протягом періоду реорганізації розірвати трудові договори з працівниками.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Тобто, відповідно до ст.49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації лише у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, тобто працівнику в обов`язковому порядку повинна запропонуватися робота в новоствореній юридичній особі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України: підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію.

Суд зазначає, що згідно ст. 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Так, відповідно до ст.32 Кодексу законів про працю України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

ідповідно до ст.49-2 КЗпП, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Тобто, законодавство України покладає на роботодавця обов`язок запропонувати такій особі рівнозначну посаду, а при відсутності такої посади - іншу, яка є в установі.

Частина друга статті 40 Кодексу законів про працю України передбачає, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, встановлена законодавцем можливість ліквідації установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження установи, що ліквідується, передбачає обов`язок роботодавця по переведенню працівників ліквідованої установи на іншу посаду до новоствореного органу.

Водночас, статтею 43 Конституції України закріплено, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Нормою ч. 2 ст. 22 цього Кодексу визначено відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав не допускається.

Згідно із п. 12, п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 р. (в редакції від 25.05.1998 р.) у справах про звільнення суди повинні перевіряти доводи працівника про те що власник або уповноважений ним орган примусив його подати заяву про розірвання трудового договору.

При цьому, у відповідності до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

З матеріалів справи вбачається, що 23.03.2015 р. ОСОБА_1 попереджений про наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією, що підтверджується письмовим попередженням про наступне звільнення, на якому наявний підпис позивача. Між тим суд зазначає,, що у даному попередженні відсутні відомості щодо скорочення чисельності штату.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт від 02.06.2015 р., яким підтверджується, що першому заступнику начальника Територіального управління Держгірпромнагляду в Харківській області ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись під особистий підпис з пропозицією щодо працевлаштування на посаду головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення та планування діяльності управління інспекційної діяльності в Державній службі України з питань праці, ознайомлюватись з якою він відмовився. При цьому, в зазначеному акті вказано, що ОСОБА_1 оголошено (зачитано начальником відділу персоналу Дем`яненко О.М.) зміст пропозиції з запропонованою йому посадою.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 запропоновано посаду головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення та планування діяльності управлення інспекційної діяльності , за юридичною адресою в Києві та посаду вільну на час декретної відпустки. Що є порушенням норм трудового законодавства оскільки позивачу не запропоновано рівнозначної посади за відповідною професією чи спеціальністю, а з наданих до суду штатних розписів вбачається, що така посада змінює зміст та умови праці позивача.

При цьому, суд звертає увагу на п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів", згідно якого, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Отже, переміщення з вищої посади на нижчу здійснено без пропозиції йому рівнозначної посади та, фактично, без його згоди, відбулось, з порушенням вимог чинного законодавства та без пояснення причин переведення, та погодження щодо переведення на посаду головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення та планування діяльності управлення інспекційної діяльності із залишенням за собою права на оскарження незаконного переведення в суді.

Докази пропонування позивачу зазначеної рівнозначної посади та докази про неможливість або перешкоди запропонувати та призначити позивача на рівнозначну посаду у матеріалах справи відсутні та на вимогу суду не надані представником відповідача, а при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що до позивача дисциплінарні стягнення не застосовувались, характеризується як сумлінний виконавець посадових обов`язків,

Як вбачається з штатного розпису на 2015 рік , затвердженого Головою Державної служби України з питань праці, скорочення у масштабах всієї установи не відбулося. Судом встановлено, що було змінено лише назви посад та приведення їх у відповідність до діючого КП «Класифікатор професій». За функціональними обов`язками, згідно посадової інструкції, кваліфікаційно-професійними вимогами щодо посади першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області є рівнозначною із раніше займаною позивачем посадою, до якої відноситься основне коло раніше виконуваних працівником обов`язків.

Крім того, станом на 02.06.2015 року у ГУ Держпраці у Харківській області було 195 вакантних посад, разом з тим відповідачами не надано доказів того, що позивачу пропонувалися вакантні посади у ГУ Держпраці у Харківській області, не існує також письмових Доказів про відмову позивача під особистий підпис від запропонованих посад (посади) в даній установі.

Враховуючи, вищевикладене суд дійшов висновку про протиправність звільнення позивача за скороченням штатів, оскільки відповідач допустив порушення вимог діючого законодавства, а тому зазначені порушення є підставою для скасування оскаржуваного наказу та поновлення позивача на роботі.

Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.

Згідно пункту 19 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов висновку про те, що з метою повного захисту прав позивача, порушене право позивача підлягає захисту шляхом поновлення його на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області, з якої ОСОБА_1 було звільнено.

Щодо вимог позивача про зобов`язання виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дати звільнення по день поновлення на службі, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Щодо розміру грошового зобов`язання, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, відповідачем не надано довідку про заробітну плату позивача яка відповідає нинішньому окладу за посадою яку займав ОСОБА_2 відтак стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає сума у період з 09.06.2015 року по 26.12.2019 р.р. без зазначення точної суми.

Відповідно до ч.1, п.10 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються судові рішення у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1, 2 ст.79 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про наявність підстав для \ задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ №187-к від 09.06.2015 р. заступника Голови комісії з реорганізації Держгірпромнагляду України І.Г. Калиновської про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Харківській області 09.06.2015 р. відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку зі скороченням штату працівників.

3. Зобов`язати Державну службу України з питань праці поновити ОСОБА_1 на роботі на аналогічній посаді першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області.

4. Стягнути з Головного управління Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.06.2015 року по 26.12.2019 р.р. без зазначення точної суми.

5. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.А. Качур