Постанова № 8674117, 25.03.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2010 року                               Справа № 22/166-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Пруднікова В.В.(доповідач)

суддів: Герасименко І.М., Ясир Л.О. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження №243 від 24.03.10р.)

секретар судового засідання: Вовченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Доброгорська Л.В., заступник начальника, довіреність №110 від 01.01.10;

від відповідача: Гашицька І.В., довіреність №14/69 від 04.01.10;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2009 р. у справі № 22/166-09

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг

про стягнення 858 439 грн. 58 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.09р. Державному підприємству "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ відмовлено у позові про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг858 439, 58 грн. плати за користування вагонами.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ оскаржує зазначене рішення суду, просить його скасувати, посилаючись на порушення судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Відкрите акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.09р. у справі №22/166-09 залишити без змін, оскільки воно відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Між Державним підприємством "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ (Залізниця) та Відкритим акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг (Вантажовласник) укладено договори “Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” № ПР/ДН-2-07-1807НЮП від 10.12.07р. , та “Про експлуатацію залізничної під”їздної колії” ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" № ПР/МД-03-2/12-НЮ-2467дч. від 22.10.03.р.

В грудні 2008 року на адресу Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг надійшла значна кількість порожніх приватних власних вагонів по повним перевізним документам як “вантаж”. Вагони накопичувались на станції призначення Інгулець та на підходах до неї.

Позивачем було нараховано плату за користування вагонами на суму 858 439, 58 грн. відповідно до відомостей №№ 1129729, 2129730, 2129731, 2129731, 4129738, 4129737, 4129735, 4129739, 5129740, 6129741, 6129742, 7129748, 7129749,9129756,9129755, 9129752, 10129760, 10129759, 10129758, 10129757, 11129762, 11129763, 11129765, 11129761, 12129767, 13129056, 13129057, 13129058, 13129059, 13129060, 13129061, 14129769, 14129770, 14129771, 1129729, 2129729, 3129733,4129736, 4129735, 4129739, 10129759, 10129758, 10129757, 11129764, 11129766, 12129768, 14129769, 14129770, 14129771, 7129744, 6129742, 6129743, 7129748, 7129749, 9129750, 11129762.

Відповідачем відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки підписано із застереженнями, що позбавило залізницю можливості утримати нараховані кошти із попередньої оплати.

          Як вбачається з матеріалів справи відповідач у своїх застереженнях посилався на непридатність вагонів під навантаження; подачу вагонів понад план; подачу вагонів на під’їзну колію комбінату понад максимально-переробну спроможність вантажо-розвантажувальних фронтів.

          Докази, які б підтверджували наявність обставин, які зазначені у застереженнях відповідачем не надано.

          Статтею 119 Статуту залізниць України передбачено, що плата за користування вагонами вноситься за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендованих ним стягується 50 відсотків встановлених розмірів плати.

          Відповідно до п.8 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. Зазначені акти є підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання та плати за користування вагонами.

          Як встановлено у судовому засіданні акти загальної форми ГУ-23, складені позивачем з порушенням Правил складання актів, оскільки в актах відсутні дані про номер поїзда, станції відправлення, станції призначення, номеру накладної, найменування вантажу. Більшість актів в порушення п.8 Правил користування вагонами і контейнерами, та п.18 Договору №ПР/ДН-2-07-1807НЮП вч від 10.12.07р. не підписані представником Вантажовласника.

          За зазначених обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що акти складені з порушенням вимог діючого законодавства, не можуть служити доказами підтверджуючими факт затримки спірних вагонів на станції призначення.

Відповідно до ст.42 Статуту Залізниця зобов’язана повідомити одержувача про надходження вантажу в день його прибуття або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення.

          Посилання позивача на те, що відповідно до п.5 договору в редакції додаткової угоди №7 до договору № ПР/МД-03-2/12-НЮ-2467 від 22.10.03р. передача порожніх вагонів здійснюється через інтервал часу –1.0 години без повідомлення колегія суддів вважає безпідставними.

          Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати мають статус “вантажу”, які залізниця зобов’язана доставити на станцію призначення у цілостності та збереженості і видати їх одержувачу зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов’язки передбачені Статутом. Тому, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосувати п.5 договору в редакції додаткової угоди №7 в частині, що стосується передачі саме завантажених вагонів. Відповідно до зазначеного пункту договору передача завантажених вагонів здійснюється за повідомленням, які передає прийомоздатчик станції Інгулець по телефону начальнику зміни залізничного цеху власника колії, не пізніше ніж за 2 години до фактичної передачі вагонів, з реєстрацією в наказі повідомлень ФГУ-2

          Належні докази повідомлення Вантажовласника про прибуття вантажу позивач не надав.

Позивачем надано накази №№256, 257, 258 про затримку вагонів на підходах до станції призначення; акти на затримку вагонів №№60, 61, 62, повідомлення про затримку вагонів. На підставі цих документів ним нараховано плату за користування вагонами.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України, обставини справи, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності Залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами та актами загальної форми.

Позивачем акти загальної форми в порушення вимог ст.129 Статуту залізниць не складено, тому підстав для стягнення плати за затримку вагонів на підходах до станції Інгулець колегія суддів не знаходить.

Дослідивши представлені позивачем докази колегія суддів вважає обґрунтованими та підлягаючими задоволенню вимоги позивача в частині стягнення плати за користування вагонами відповідно до відомостей Ф ГУ-46 №11129763 на суму 926,16 грн., ФГУ-46 №07129748 на суму 513,36 грн. Всього позов підлягає задоволенню на суму 1439, 52 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.09р. у справі № 22/166-09 –змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

“Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг (50064, м.Кривий Ріг, вул.Рудна, б.47 р/р 26005240513000 у Центральному відділенні ЗАТ “Донгорбанк” м.Кривий Ріг, МФО 334970, код ЄДРПОУ 00190905)на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ (49600, м. Дніпропетровськ, вул.Карла Маркса, 108 р/р 26006000012 в ДФ АБ “Експрес-Банк м. Дніпропетровська, МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) 1439, 52 грн. плати за користування вагонами, а також 21,70 грн. держмита, 0,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

В решті позову відмовити.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя В.В.Прудніков

Суддя І.М.Герасименко

Суддя Л.О.Ясир

Постанова підписана

30.03.2010