Постанова № 8674067, 29.03.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2010 року Справа № 31/311-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Павловського П.П.,

суддів: Швець В.В. (доповідач), Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Резниченко С.Ю.

за участю представників:

від позивача : Дробот Є.С., довіреність № 690 від 24.12.09 р.,

від відповідача : Федоріна М.А., довіреність № 1 від 06.01.2010 р.

Представники третьої особи 1,2 у судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, Відкритого акціонерного товариства “Дніпрошина”, місто Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 січня 2010 року у справі №31/311-09;

за позовом, Відкритого акціонерного товариства “Дніпрошина”, місто Дніпропетровськ;

до відповідача, Міського комунального підприємства “Дніпропетровські міські теплові мережі”, місто Дніпропетровськ;

за участю:

третьої особи-1, Товариство з обмеженою відповідальністю “12 квартал”, місто Дніпропетровськ;

третьої особи-2, Дніпропетровська міська рада, місто Дніпропетровськ;

про стягнення 339000 гривень.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ВАТ “Дніпрошина” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача, Міського комунального підприємства “Дніпропетровські міські теплові мережі” на свою користь 339000 гривень збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач демонтував навісний теплопровід, який був предметом укладеного між ВАТ “Дніпрошина” та ТОВ “12 Квартал” договору купівлі-продажу №713/09/02 від 16 березня 2009 року.

У зв’язку з чим позивач не виконав свої зобов’язання з передачі теплопроводу покупцю в строк до 16 вересня 2009 року за договором купівлі-продажу та не отримав доходи, які міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене відповідачем.

Тому позивач вважає, що діями відповідача, які виразилися в протиправному демонтажу теплової мережі, позивачу завдано збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 339000 гривень, що є вартістю договору купівлі-продажу від 16 березня 2009 року.

Рішенням господарського суду у справі №31/311-09 від 11 січня 2009 року (суддя Єременко А.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача та наявності підстав для відшкодування збитків.

Позивач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні рішення неповно з’ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Позивач просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.

На апеляційну скаргу відповідач надав відзив у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і не обґрунтовані, тому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Задовольняючи апеляційну скаргу судова колегія виходила з наступного:

Апеляційним господарським судом у судовому засіданні встановлено, що 1 грудня 1979 року позивачем було створено тепломережу від теплової камери 5, вулиця Краснопільська, 11, місто Дніпропетровськ до КСК “Шинник”, вулиця Героїв Сталінграду, 118-А, місто Дніпропетровськ, що підтверджується доданою до матеріалів справи інвентарною карткою №19828 про перебування з 1 грудня 1979 року вказаної теплової мережі на балансі ВАТ “Дніпрошина”.

Надалі, позивач прийняв рішення про реконструкцію тепломережі від ТК 5 до КСК “Шинник.

Так, 29 липня 2004 року між ВАТ “Дніпрошина”, замовник та НПО “ДИЛ, Лтд”, підрядник був укладений договір-підряду №1344/04/КП, згідно з яким у серпні 2004 року НПО “ДИЛ, Лтд” за завданням позивача виконано роботу з монтажу зовнішньої траси опалення діаметром 159 мм, довжиною 564 метрів, що проходить від ТК 5, вулиця Краснопільська, 11, місто Дніпропетровськ до КСК “Шинник”, вулиця Героїв Сталінграду, 118-А, місто Дніпропетровськ, що підтверджується доданими до матеріалів справи №31/311-09 договором, актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2004 року.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 5.5 договору підряду №1344/04/КП встановлено, що право власності на об’єкт підряду переходить до Замовника з моменту підписання Сторонами Акту приймання виконаних підрядних робіт.

Отже, позивач шляхом створення тепломережі від ТК 5, вулиця Краснопільська, 11, місто Дніпропетровськ до КСК “Шинник”, вулиця Героїв Сталінграду, 118-А, місто Дніпропетровськ, набув права власності на неї.

У зв’язку з чим, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача про недоведеність позивачем обставин, які свідчать про набуття ВАТ “Дніпрошина” права власності на вищезазначену тепломережу.

Таким чином, висновок господарського суду про те, що з матеріалів справи не вбачається та позивачем належними доказами у справі не доведено обставин, що свідчать про набуття позивачем права власності на теплову мережу від ТК 5 до КСК “Шинник”, є помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи №31/311-09.

На підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16 вересня 2004 року №2633 було прийнято у комунальну власність територіальної громади міста об’єкти теплопостачання, які перебували на балансі ВАТ “Дніпрошина”, та передано зазначені об'єкти за актом приймання-передачі на баланс Дочірньому підприємству Обласного комунального підприємства “Дніпротеплоенерго” із транспортування покупної теплової енергії “Теплотранс”.

У той же час, 16 листопада 2004 року між ВАТ “Дніпрошина” і ДП Обласного комунального підприємства “Дніпротеплоенерго” із транспортування покупної теплової енергії “Теплотранс” був підписаний акт на розмежування балансової та експлуатаційної відповідальності, який свідчить, що тепломережа від ТК 5, вулиця Краснопільська, 11, місто Дніпропетровськ до КСК “Шинник”, вулиця Героїв Сталінграду, 118-а, місто Дніпропетровськ, залишилась на балансі позивача, оскільки через зазначену тепломережу здійснювалось теплопостачання об’єктів ВАТ “Дніпрошина”, в тому числі КСК “Шинник”, що не відносились до жилого фонду.

Докази того, що в подальшому відкритим акціонерним товариством “Дніпрошина” передавались об’єкти теплопостачання у комунальну власність в матеріалах справи відсутні, відповідач суду відомостей про таке не надавав.

До того ж, листами МКП “Дніпропетровські міські теплові мережі” від 10 червня 2009 року №1070, від 11 червня 2009 року №1082, від 6 серпня 2009 року №1454 відповідачем не заперечувалось право власності позивача на вищевказану теплову мережу та пропонувалось ВАТ “Дніпрошина” прийняти демонтовані трубопроводи, а також підписати акти про балансову приналежність полагоджених теплових мереж.

Таким чином, доводи відповідача про прийняття згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 31 жовтня 2007 року №24/22 з балансу КП ТПТЕ “Теплотранс” на баланс МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі»також навісного теплопроводу (тепломережі) від ТК 5 до КСК “Шинник” є безпідставними та судовою колегією не приймаються.

Твердження відповідача про правомірність здійснення ним на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 28 листопада 2007 року №11/25 демонтажу тепломережі, а також недоведеність позивачем протиправності дій відповідача, є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Виходячи зі змісту доданих до матеріалів справи листів відповідача від 10 червня 2009 року №1070, від 11 червня 2009 року №1082, від 6 серпня 2009 року №1454, судовою колегією встановлено, що упродовж квітня - травня 2009 року міське комунальне підприємство “Дніпропетровські міські теплові мережі” та його підрядники без погодження з ВАТ “Дніпрошина” демонтували теплову мережу від ТК 5, вулиця Краснопільська, 11, місто Дніпропетровськ до КСК “Шинник”, вулиця Героїв Сталінграду, 118-А, місто Дніпропетровськ.

Вказаними діями відповідач позбавив ВАТ “Дніпрошина” права володіти, користуватися та розпоряджатися тепловою мережею від ТК 5 до КСК “Шинник” на власний розсуд, що свідчить про протиправність таких дій.

Вищевикладене спростовує й висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем протиправності дій відповідача.

16 березня 2009 року між ВАТ “Дніпрошина”, продавцем та ТОВ “12 Квартал”, покупцем був укладений договір купівлі-продажу №713/09/02, зі строком дії до 16 вересня 2009 року, згідно з яким продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність та оплачує на умовах даного договору навісний теплопровід, тепломережа від ТК 5, вулиця Краснопільська, 11, місто Дніпропетровськ до КСК “Шинник”, вулиця Героїв Сталінграду, 118-А, місто Дніпропетровськ діаметром 159 мм довжиною 564 метрів.

До вищезазначеного договору купівлі-продажу сторонами був складений та підписаний додаток №1 від 16 березня 2009 року, який включає в себе опис навісного теплопроводу (тепломережі), що перелічує матеріали, які використовувались у процесі створення навісного теплопроводу від ТК 5 до КСК “Шинник”.

Крім того, зазначений навісний теплопровід, тепломережа, прокладений над земельною ділянкою, що знаходиться у користуванні покупця.

Виходячи зі змісту письмових доказів, доданих до матеріалів справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що на момент укладення вказаного договору купівлі-продажу вищезазначений навісний теплопровід (тепломережа) був у справному стані та позивач мав всі підстави володіти, користуватися та розпоряджуватись цим майном.

Відповідно до пункту 2.1 Договору продаж вказаного в пункті 1.1 договору навісного теплопроводу здійснюється продавцем за ціною, вартістю 339000 гривень, крім того ПДВ 20% - 67800 гривень, а всього - 406800 гривень.

Згідно з пунктом 4.1 договору купівлі-продажу продавець зобов’язується на протязі строку дії цього договору передати покупцю навісний теплопровід, про що сторонами підписується Акт прийому-передачі навісного теплопроводу.

Отже, зі змісту договору купівлі-продажу від 16 березня 2009 року вбачається, що ВАТ “Дніпрошина” зобов’язано було передати ТОВ “12 Квартал” навісний теплопровід, тепломережу у строк до 16 вересня 2009 року, а ТОВ “12 Квартал” після отримання навісного теплопроводу зобов’язано було сплатити відкритому акціонерному товариству “Дніпрошина” його вартість.

Оскільки відповідач демонтував навісний теплопровід, який був предметом вказаного договору, позивач був позбавлений можливості виконати зобов’язання з передачі теплопроводу покупцю за договором, тобто позбавлений права вільно розпоряджуватись власним майном, внаслідок чого не отримав доходи в розмірі вартості вказаного теплопроводу (тепломережі), які він міг би реально одержати, якби його право не було порушене МКП “Дніпропетровські міські теплові мережі”.

Доказів того, що збитки були завдані позивачу не з вини МКП “Дніпропетровські міські теплові мережі”, відповідачем під час розгляду судом першої інстанції справи №31/311-09 не надавалось.

Отже, викладене спростовує висновок господарського суду Дніпропетровської області про відсутність збитків позивача (упущеної вигоди) та причинного зв’язку між діями відповідача та збитками позивача, а також про відсутність в діях МКП “Дніпропетровські міські теплові мережі” складу цивільного правопорушення, та свідчить про наявність у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення.

У зв’язку з чим, відповідач зобов’язаний був відшкодувати завдані позивачу збитки у повному обсязі в розмірі 339000 гривень.

Таким чином, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, потягла за собою неправильне застосування норм матеріального права, що згідно пункту 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни чи скасування рішення.          

З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу, Відкритого акціонерного товариства “Дніпрошина”, місто Дніпропетровськ, задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 січня 2010 року у справі №31/311-09, скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Міського комунального підприємства “Дніпропетровські міські теплові мережі” 49044, місто Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок №37, код ЄДРПОУ 32082770 р/р 26008050201337 в ДГРУ КБ “Приватбанк” МФО 305299 на користь Відкритого акціонерного товариства “Дніпрошина” 49600, місто Дніпропетровськ, вулиця Бориса Кротова, будинок №24 код ЄДРПОУ 05768898, п/р №26009209000100 в ДОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 305437, 339000 гривень збитків.

Стягнути з Міського комунального підприємства “Дніпропетровські міські теплові мережі” 49044, місто Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок №37, код ЄДРПОУ 32082770 р/р 26008050201337 в ДГРУ КБ “Приватбанк” МФО 305299 на користь Відкритого акціонерного товариства “Дніпрошина” 49600, місто Дніпропетровськ, вулиця Бориса Кротова, будинок №24 код ЄДРПОУ 05768898, п/р №26009209000100 в ДОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 305437, судові витрати понесені позивачем при розгляді справи:

державне мито у сумі 3390 гривень за розгляд справи у господарському суді Дніпропетровської області;

державне мито у сумі 1695 гривень за розгляд справи у Дніпропетровському апеляційному господарському суді;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 гривень.

Видати накази.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського суду України.

Головуючий                                                            П.П. Павловський

          Судді                                                                                В.В. Швець

                              О.В. Чус

З оригіналом згідно

Помічник судді О.В. Чабаненко