Рішення № 86739827, 24.12.2019, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/3114/19

№ 2/207/1583/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року Баглійський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Тюлюнової В. Г.

при секретарі: Куцевол Л. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» (ПрАТ «ДКХЗ») про компенсацію моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла вищезазначена позовна заява про про компенсацію моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров`я. Позов обґрунтовано тим, що позивач з 20 березня 2008 року до 03 травня 2019 року працював у відповідача. 29 січня 2019 року в приміщенні дисциляції, яке знаходилося на території відповідача, стався вибух газоповітряної суміші з подальшим возгорянням, внаслідок якої позивач отримав ушкодження здоров`я (опіки голови, обличчя, шиї тощо). Вважає, що з відповідача має бути стягнута моральна шкода, у зв`язку із тим, що службові (посадові) особи відповідача винні у спричиненні йому моральної шкоди.

16 вересня 2018 року відкрито провадження по справі та було призначено підготовче засідання на 25 жовтня 2019 року.

10 грудня 2019 року справу призначену до розгляду по суті, судове засідання неодноразово відкладалося (оголошувалася перерва).

Сторони та інші учасники справи скористалися своїм правом на подання заяв по суті справи та доказів. Позивач предмет або підставу позову не змінював, позовні вимоги теж не змінював.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач 29 січня 2019 року (у день вибуху) перебував в стані алкогольного сп`яніння, а тому несе відповідальність за подальшу шкоду. Також, відповідач вважає вимоги позивача безпідставними, бо відповідачем виплачені грошові кошти за ушкодження здоров`я позивача та що відповідач своїми діями всіляко сприяв покращенню здоров`я позивача.

Позивач у відповіді на відзив відповідача заперечив проти того, що причиною нещасного випадку було його перебування в стані алкогольного сп`яніння, адже згідно розслідування нещасного випадку, жодних дій або бездіяльності позивача, які б перебували у причинно-наслідковому зв`язку із нещасним випадком не встановлено.

Сторони до суду з`явилися та підтримали свої заяви по суті справи в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, керуючись завданнями цивільного судочинства, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У період з 20 березня 2008 року до 03 травня 2019 року позивач працював у відповідача (а.с. 10 — 11).

29 січня 2019 року на території відповідача стався вибух газоповітряної суміші, внаслідок якої позивач отримав ушкодження здоров`я, а саме: термічний опік обличчя, обох кістей до ІІ-ІІІА ст до 13%, опік дихальних шляхів, рогівки очей, що підтверджується актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 29 січня 2019 року від 12 березня 2019 року (а.с. 21 — 37), актом № 3 (форма Н-1) про нещасний випадок на підприємстві, пов`язаний з виробництвом від 18 березня 2019 року (а.с. 12 — 20), випискою із медичної картки позивача (а.с. 40 — 42) та іншими медичними документами, які містяться в матеріалах справи. Вказані обставини визнаються сторонами у заявах по суті справи.

Із аналізу вищевказаних актів про нещасний випадок, судом встановлено, що причиною виникнення нещасного випадку на виробництві були порушення, які допустили інші особи (працівники відповідача), а не позивач безпосередньо.

Судом також встановлено, що відповідач з метою компенсації наслідків нещасного випадку на виробництві, сплатив в інтересах позивача грошові кошти на суму 66515,16 грн., а також матеріальну допомогу позивачу в сумі 16290,00 грн., що не спростовується позивачем.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди, перш за все, гарантується Конституцією України (ст. 32, 56, 62).

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода, яка відшкодовується винною особою, може полягати:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями ст. 1167 ЦК України передбачені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Також визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від:

1) характеру правопорушення;

2) глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації;

3) ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування;

4) інших обставин, які мають істотне значення.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Під час визначення розміру відшкодування також обов`язково необхідно дотримуватися принципів розумності і справедливості.

Позов розглядається в межах вимог про стягнення моральної шкоди, в силу приписів ст. 13 ЦПК України. Однак, при визначені розміру моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Позивачем у позові зазначається сума моральної шкоди, яку він просить стягнути із відповідача в розмірі 130000,00 грн., з яких: 120000,00 грн., позивачу потрібно для проведення косметичних операцій на обличчі з метою чищення та відновлення шкіри, видалення або лікування рубців, хімічних речовин, а також для лікування на сучасному медичному обладнанні; 10000,00 грн., позивачу необхідні для лікування легенів та організації посиленого харчування.

Виходячи із викладеного, суд не може погодитися із позивачем щодо стягнення моральної шкоди в сумі 130000,00 грн., так як, фактично, позивач просить суд стягнути матеріальну шкоду (витрати на лікування), тобто збитки якими, зокрема: є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України). Із цього, також, випливає, що позивач, фактично, не визначив розмір моральної шкоди, а визначив лише розмір матеріальної шкоди, яка не є предметом розгляду у цій справі.

Суд нагадує, що позивачем позовні вимоги не змінювалися, позов не уточнювався, а був підтриманий позивачем в цілому.

Однак, суд, враховуючи, що підставою позову є вимоги про стягнення моральної шкоди та наявні в справі матеріали та те, що позивач отримав пошкодження обличчя, приходить до висновку, що справедливим розміром моральної шкоди буде сума 10000,00 грн. Суд погоджується із позивачем, що у зв`язку із пошкодженнями обличчя, він зазнає страждань, незручностей, не може жити звичним для нього життям, адже обличчя — це те, на що зазвичай звертають увагу, оцінюють красу та, напроти, непривабливість людини.

Також, при визначенні розміру шкоди, суд враховує дії відповідача, який всіляко сприяв усуненню негативних наслідків нещасного випадку, здійснював витрати на лікування позивача та виплатив йому матеріальну допомогу. Отже, поза сумнівом для суду, добросовісна поведінка відповідача свідчить про належне ставлення до позивача, а тому моральна шкода в розмірі 130000,00 грн., є завищеною та несправедливою.

Натомість, суд відкидає доводи відповідача про те, що стан алкогольного сп`яніння позивача перебував у причинно-наслідковому зв`язку із нещасним випадком.

Сторонами визнається та наявними у справі матеріалами підтверджується, що дії або бездіяльність позивача не перебували у причинно-наслідковому зв`язку із нещасним випадком, який стався 29 січня 2019 року. Порушення, внаслідок яких і стався нещасний випадок, допустили інші особи, які працювали у відповідача, а не позивач безпосередньо. Подальші дії відповідача по відшкодуванню матеріальної шкоди, виплаті позивачу матеріальної допомоги, також не дають підстави стверджувати, що саме позивач винен у заподіянні шкоди або нещасному випадку — в матеріалах справи щодо цього відсутні докази. Отже, суд визнає доводи відповідача в частині посилання на стан алкогольного сп`яніння позивача і його зв`язок із нещасним випадком, припущеннями та наголошує, що в силу приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Також, суд звертає увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Сутяжник проти Росії" (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витраті у вигляді судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» (ПрАТ «ДКХЗ») про компенсацію моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров`я, задовольнити частково.

Стягнути Приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» (ПрАТ «ДКХЗ»), код ЄДРПОУ 05393085, м.Кам`янське , вул..Колеусівська 1, на користь ОСОБА_1 , індитифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , компенсацію моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, у сумі 10 000 (десять) тисяч гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» (ПрАТ «ДКХЗ»), у доход держави судовий збір в сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому копія рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя В. Г. Тюлюнова