Рішення № 8673961, 31.03.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" березня 2010 р.Справа № 16/281-10 За позовом приватного підприємства „Січ Поділля” м. Хмельницький

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма „Маяк” м. Полонне

про стягнення 23 049,13 грн., з яких: 17 835,81 грн. - основного боргу, 4 320,53 грн. - пені, 892,79 грн. –штрафу, 1 000,00 грн. - за проведення аудиторської перевірки, 10 000,00 грн. - юридичних послуг та 10 000,00 грн. - моральної шкоди

                                                                                Суддя

Представники сторін:

від позивача: Слободчикова Л.О. –згідно договору від 01.02.2010 р.;

           Добровольська Г.В. –за довіреністю від 27.02.10 р.;          

від відповідача: Адоміч М.І. –за довіреністю № 19 від 18.01.10 р.

Рішення приймається 31.03.2010р., оскільки в засіданні 24.03.2010р. оголошувалась перерва.

          Суть спору: Позивач звернувся із позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача 23 049,13 грн., з яких: 17 835,81 грн. - основного боргу, 4 320,53 грн. - пені, 892,79 грн. –штрафу, 1 000,00 грн. - за проведення аудиторської перевірки, 10 000,00 грн. - юридичних послуг та 10 000,00 грн. - моральної шкоди, посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язань по договору від 01.07.2007 р. про надання охоронних послуг.

          Представники позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання прибув та повідомив суду про те, що відповідач перерахував позивачу 17835,81 грн. –основного боргу на рахунок позивача, що підтверджується копією платіжного доручення №113 від 17.03.2010р. Крім того, у направленому суду письмовому відзиві від 24.03.2010р. відповідач не погоджується із позовними вимогами, повідомив наступне. Відповідно до укладеного між сторонами договору від 01.08.2008 р. про надання охоронних послуг, згідно проведеної звірки розрахунків 28.02.2009р. заборгованість відповідача становила 17360,00 грн.

При цьому, 12.03.2009 р. відповідач згідно акту звірки розрахунків до обслуговуючого банку АКБ „Національний кредит” подав платіжне доручення на суму 17 360,00 грн. для перерахування на рахунок ПП „Січ Поділля” вказаної суми. Проте, вказана сума не була перерахована у зв'язку із продовження правлінням Національного банку України мораторію на задоволення вимог кредиторів до 18.12.2009 р. На підтвердження подав довідку банку про неможливість перерахування коштів, виписку із банківського рахунку від 12.03.2009р.

Таким чином, вважає, що неперерахування коштів відбулось за відсутності вини відповідача, просить не стягувати з відповідача суму пені та штрафу. Зазначив, що відповідач змушений був укласти договір на розрахунково-касове обслуговування з іншим банком, 09.03.2010 р. СТОВ агрофірма „Маяк” виставила платіжне доручення №52 в філію ПАТ ПІБ м. Шепетівка, проте платіжне доручення було повернуто у зв’язку із тим, що рахунок позивача 260079531 закритий.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01.07.2007 р. та 01.08.2008 р. між ПП „Січ Поділля” (виконавець) та СТОВ агрофірма „Маяк” (замовник) було укладено договори про надання охоронних послуг за №15 та 13-08, згідно п. 2.1 яких замовник передає, а виконавець приймає під охорону об’єкт: механічно-технічний загін СТОВ агрофірма „Маяк”.

Згідно п. п. 3.2, 4.2.8 договорів передбачено, що оплата за охорону провадиться щомісячно та здійснюється на протязі 10 діб з дня подання рахунку згідно законодавств України. Замовник зобов’язаний своєчасно здійснювати оплату по цьому договору, а також відшкодовувати інші витрати охорони по виконанню цього договору.

Згідно п.п. 5.2 вказаних договорів, у випадку несвоєчасної оплати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла на момент прострочення від неоплаченої суми за кожний день прострочення та штраф в сумі 5% від суми боргу.

Позивач свої зобов’язання по договорах №15 від 01.07.2007р., №13-08 від 08.08.2008р. про надання охоронних послуг виконав в повному об’ємі відповідно до актів здачі-приймання робіт, які підписані представниками обох сторін, кріплені печатками, а саме: від 30.06.2008р. на суму 9310,00 грн., від 31.07.2008р. на суму 11 400,00 грн., від 31.08.2008р. на суму 12000,00 грн., від 30.09.2008р. на суму 12000,00 грн., від 30.11.2008р. на суму 9000,00 грн., від 28.02.2009р. на суму 6000,00 грн., від 03.03.2009р. на суму 475,81 грн., всього на суму 60185,81 грн.

У зв’язку із частковою сплатою заборгованості, станом на 28.02.2009р. у відповідача наявний борг в сумі 17835,81 грн., який підтверджено актом звіряння розрахунків від 28.02.2009р.

          Оскільки заборгованість відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся із позовом, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 23 049,13 грн., з яких: 17 835,81 грн. основного боргу, 4 320,53 грн. пені, 892,79 грн. штрафу.

          Проте, в ході судового розгляду відповідачем погашено основний борг в сумі 17835,81 грн. згідно платіжного доручення №113 від 17.03.2010р., у зв’язку із чим, позивач підтримав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4 320,53 грн. пені та 892,79 грн. штрафу, всього в сумі 5213,32 грн.

          Крім того, просить відшкодувати позивачу 1 000,00 грн. витрат на проведення аудиторської перевірки, 10 000,00 грн. юридичних послуг та 10 000,00 грн. моральної шкоди.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Ст.901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст.902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Обов’язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договори на про надання охоронних послуг від 01.07.2007р., від 01.08.2008р., згідно умов яких відповідач взяв на себе зобов’язання вчасно провести розрахунок за надані позивачем послуги охорони, проте в повному обсязі не виконав взятих на себе зобов’язань по оплаті, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 17 835,81 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт, актом звіряння розрахунків від 28.02.2009р.

В ході судового розгляду справи відповідачем подано докази про погашення суми основного бору в розмірі 17835,81 грн. згідно платіжного доручення №113 від 17.03.2010р.

Враховуючи те, що відповідачем після порушення провадження у справі сплачено основний борг в сумі 17835,81 грн., то в цій частині провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1.1. ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Згідно із ч.2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.п. 5.2 договорів сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла на момент прострочення від неоплаченої суми за кожний день прострочення та штраф в сумі 5% від суми боргу.

При цьому, позивачем проведено нарахування пені в розмірі 4 320,53 грн. за період прострочення по кожному акту приймання-передачі виконаних робіт станом на 31.01.2010 р. та штраф в розмірі 892,79 грн. (5% від суми боргу) згідно поданих розрахунків.

Суд не погоджується із вказаним розрахунком пені та штрафу, виходячи із наступного:

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом враховуються вимоги ч. 6 ст.232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, судом проведено перерахунок суми пені із врахуванням ч.6 ст. 232 ГК України, тобто з обмеженням шестимісячного строку від дня коли зобов’язання мало бути виконано, а саме:

- по акту прийому-передачі від 30.06.2008р. період прострочення - 10.07.2008р. по 10.12.2008р., сума до оплати –760,00 грн., пеня –76,75 грн.;

- по акту прийому-передачі від 31.07.2008р. період прострочення - 10.08.2008р. по 10.01.2009р., сума до оплати –400,00 грн., пеня –40,40 грн.;

- по акту прийому-передачі від 31.08.2008р. період прострочення - 10.09.2008р. по 10.02.2009р., сума до оплати –600,00 грн., пеня –60,63 грн.;

- по акту прийому-передачі від 30.09.2008р. період прострочення -10.10.2008р. по 10.03.2009р.,

сума до оплати –600,00 грн., пеня - 59,88 грн.;

          - по акту прийому-передачі від 30.11.2008р. період прострочення - 10.12.2008р. по 10.05.2009р., сума до оплати –9000,00 грн., пеня –989,17 грн.;

          - по акту прийому-передачі від 28.02.2009р. період прострочення - 10.03.2009р. по 10.08.2009р., сума до оплати - 6000,00 грн., пеня –588,49 грн.;

          - по акту прийому-передачі від 03.03.2009р. період прострочення - 13.03.2009р. по 13.08.2009р., сума до оплати –475,81 грн., пеня –46,53 грн. , всього сума пені становить (76,75 грн.+ 40,40 грн.+ 60,63 грн.+ 59,88 грн.+ 989,17 грн.+588,49 грн. +46,53 грн.) = 1 861,85 грн.

          Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1861,85 грн., в решті позовних вимог щодо стягнення 3428,74 грн. пені суд вважає за необхідне відмовити за безпідставністю.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 892,79 грн. штрафу, судом враховується наступне:

Згідно ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Із поданим доказів слідує, що відповідач з березня 2009 р. вчиняв дії, спрямовані на реальне погашення заборгованості, про що свідчить довідка банку від 18.05.2009р. №133 про неможливість проплати коштів в сумі 17360,00 грн. у зв’язку із введення мораторію на задоволення вимог кредиторів до 18.12.2009р. При цьому, платіжне доручення №52 від 09.03.2010р. на суму 17835,91 грн. теж було повернуто відповідачу банком у зв’язку із закриттям розрахункового рахунку позивача №260079531.

Із врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зменшити суму штрафних санкцій до 500,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача, в стягненні 392,79 грн. штрафу відмовити.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 1 861,85 грн. пені та 500,00 грн. штрафу, в решті позовних вимог в сумі 3 821,53 грн. (3428,74 грн. пені та 392,79 грн. штрафу) необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 10000,00 грн. моральної шкоди, суд не вбачає підстав у її стягненні, зважаючи на наступне:

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як докази заподіяння моральної шкоди позивач посилається на тяганину по стягненню боргу, марною втратою часу для проведення переговорів щодо розстрочення платежів, намагання вирішити спірне питання поза судом. Натомість, ст.42 ГК України передбачає, що підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Оскільки позивачем не подано суду належних доказів, які б підтверджували заявлені ним вимоги по стягненню моральної шкоди, суд вважає, що у стягненні 10000,00 грн. моральної шкоди необхідно відмовити.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача 10 000,00 грн. витрат на юридичні послуги, які надавались позивачу згідно договору про надання юридичних послуг від 01.02.2010р., та 1000,00 грн. за проведення аудиторської перевірки згідно аудиторського висновку від 17.04.2009р., судом враховується, що такі послуги не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, виходячи з наступного:

Стаття 28 ГПК України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво. Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді, слід враховувати таке.

За приписом ч.3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про адвокатуру” адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь яких інших представників. Натомість, доказів про здійснення адвокатських послуг суду не подано.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 1000,00 грн. витрат на проведення аудиту для розрахунку суми боргу, пені та штрафу, судом враховується, що то такі витрати не підлягають відшкодуванню в розумінні ст. 44 ГПК України.

Керуючись ст.ст.1, 12, 33, 44, 49, п.1.1 ст. 80, 82-84, ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

          Позов приватного підприємства „Січ Поділля” м. Хмельницький до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма „Маяк” м. Полонне про стягнення 23 049,13 грн., з яких: 17 835,81 грн. - основного боргу, 4 320,53 грн. - пені, 892,79 грн. –штрафу, 1 000,00 грн. - за проведення аудиторської перевірки, 10 000,00 грн. - юридичних послуг та 10 000,00 грн. - моральної шкоди, задовольнити частково.

          Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма „Маяк” м. Полонне, вул. Л.Українки, 184 (код ЗКПО 31668903) на користь приватного підприємства „Січ Поділля” м. Хмельницький, вул. Проскурівська,60/1 (код ЗКПО 22985158) 1 861,85 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят одна гривня 85 коп.) пені, 500,00 грн. (п’ятсот гривень 00 коп.) штрафу, 201,98 грн. (двісті одна гривня 98 коп.) витрат по оплаті державного мита та 206,80 грн. (двісті шість гривень 80 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ.

Провадження у справі в частині стягненні 17835,81 грн. основного боргу припинити.

В решті позовних вимог щодо стягнення 3428,74 грн. пені, 392,79 грн. штрафу та 10000,00 грн. моральної шкоди відмовити.

          Суддя                                                                                                    

Віддрук. 3 прим.:

1-до матеріалів справи

2-позивачу;

3- відповідачу.