Рішення № 86738939, 26.12.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/873/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2019 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро"

про стягнення заборгованості в сумі 947660 грн 27 коп., з яких 800000 грн 00 коп. - основний борг, 129389 грн 24 коп. - пеня, 18271 грн 03 коп. - 5% річних

за участю:

від позивача: Гриценко І. Г.

від відповідача: Могильницький А. М.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" про стягнення заборгованості в сумі 947660 грн 27 коп., з яких 800000 грн 00 коп. - основний борг, 129389 грн 24 коп. - пеня, 18271 грн 03 коп. - 5% річних.

Ухвалою суду від 02.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.09.2019; встановлено відповідні строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 24.09.2019 представником відповідача подано заяву б/н від 23.09.2019 (вх. № 16288/19 від 24.09.2019), в якій повідомлено суд про те, що в результаті переговорів сторонами досягнуто домовленості про врегулювання даного спору шляхом подання позивачем заяви про відмову від позову, за умови погашення основної заборгованості згідно запропонованого графіку та відшкодування відповідачем 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову. Представник позивача в судовому засіданні підтвердив факт сплати відповідачем суми основного боргу.

Ухвалою суду від 24.09.2019 продовжено відповідачу процесуальний строк для подачі відзиву на позов - до 05.10.2019; продовжено позивачу процесуальний строк для подачі відповіді на відзив - до 15.10.2019; підготовче засідання відкладено на 23.10.2019.

Ухвалою суду від 24.09.2019 продовжено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 20.11.2019; продовжено підготовче провадження строком на 30 днів до 30.11.2019; відкладено підготовче засідання у справі на 26.11.2019.

21.10.2019 від відповідача, на електронну адресу суду без ЕЦП надійшов відзив на позов (вх. № 17984/19). В той же час, до суду надійшов відзив на позов (вх. № 18080/19 від 21.10.2019).

19.11.2019 до суду від позивача надійшли: клопотання № 378 від 14.11.2019 (вх. № 20232/19), в якому останній просить підготовче засідання провести без участі представника; відповідь на відзив № 377 від 14.11.2019 (вх. № 20234/19).

26.11.2019 до суду від відповідача надійшли: заперечення на відповідь б/н від 25.11.2019 (вх. № 20664/19); письмові пояснення б/н від 25.11.2019 (вх. № 20665/19) стосовно зменшення штрафних санкцій з долученням відповідних судових рішень.

Ухвалою суду від 26.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.12.2019.

В судовому засіданні 18.12.2019 оголошено перерву до 26.12.2019.

Представник позивача в судовому засіданні мотивуючи заявлені позовні вимоги вказав на неналежне виконання відповідачем зобов`язань стосовно оплати за поставлений товар, що стало підставою для нарахування пені та 5 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. Факт повної сплати відповідачем суми основного боргу позивач підтвердив.

Представник відповідача підтвердив як факт сплати суми основного боргу в повному обсязі, так і той факт, що мало місце прострочення виконання зобов`язання. При цьому просив суд зменшити розмір 5 % річних та пені, вказуючи, що основний борг вже погашено, а нарахування штрафних санкцій є надмірно великими, що в силу закону не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов`язання. Зазначив, що між сторонами велись переговори, за результатами яких позивач зобов`язався відмовитись від пені та 5 % річних, натомість відповідач - погасити суму основного боргу та повернути 50 % сплаченого позивачем судового збору, при цьому позивач не дотримався таких домовленостей.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

09.01.2018 між ТОВ "Тандем-2002" (постачальник) та ТОВ "Росан-Агро" (покупець) укладено договір поставки № 09/01/2 з протоколом розбіжностей до нього.

Цей договір набуває чинності з 09.01.2018 і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору (п. 11.2 договору).

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов`язався передати у власність покупця білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси, інший товар за погодженням сторін, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях вказуються у видаткових накладних постачальника на товар (п. 2.1 договору).

Позивач поставив, а відповідач прийняв товар на підставі видаткових накладних: №Т18101600000014 від 16.10.2018 на суму 992017 грн 03 коп. та № Т18103100000002 від 31.10.2018 на суму 157934 грн 02 коп.

Пунктом 5.1.1 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) сторони погодили, що оплата вартості товару (партії товару) проводиться покупцем відповідно до умов цього договору. Вартість товару покупець оплачує на умовах відстрочення кінцевого розрахунку в наступному порядку: 80 % від вартості отриманого товару, покупець сплачує постачальнику протягом 94 календарних днів з дня отримання товару покупцем; 20 % від вартості отриманого товару, покупець сплачує постачальнику протягом 94 календарних днів з дня отримання товару, за умови зареєстрованої податкової накладної на поставку по якій здійснюється оплата. У випадку відсутності зареєстрованої накладної, покупець має право не платити вказаних 20 % від вартості отриманого товару, до моменту реєстрації вищевказаної податкової накладної.

Відповідно до п. 5.1.1 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 5 % річних від простроченої до оплати суми.

З урахуванням даного пункту договору, за прострочення здійснення плати за товар, відповідачу нараховано 129389 грн 24 коп. (за період прострочення з 03.02.2019 по 09.08.2019) - пені та 18271 грн 03 коп. - 5% річних (за період прострочення з 03.02.2019 по 09.08.2019).

Матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків станом на квітень 2019 року. Борг відповідача перед позивачем становив 990000 грн 00 коп.

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими частково, враховуючи таке.

Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Укладаючи договір поставки № 09/01/2 від 09.01.2018 (з протоколом розбіжностей до нього) сторони погодили всі його істотні умови.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1.1 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) сторони погодили, що 80 % від вартості отриманого товару, покупець сплачує постачальнику протягом 94 календарних днів з дня отримання товару покупцем; 20 % від вартості отриманого товару, покупець сплачує постачальнику протягом 94 календарних днів з дня отримання товару, за умови зареєстрованої податкової накладної на поставку по якій здійснюється оплата. У випадку відсутності зареєстрованої накладної, покупець має право не платити вказаних 20 % від вартості отриманого товару, до моменту реєстрації вищевказаної податкової накладної.

Отже, строк оплати суми несплаченого боргу по договору поставки настав:

- по накладній № Т18101600000014 від 16.10.2018 на суму 992017 грн 03 коп. (722065 грн 98 коп. - несплачений борг по вказаній накладній): 80%, а саме 577652 грн 78 коп. - 17.01.2019, решта 20 % - протягом 94 календарних днів з дня отримання товару, за умови зареєстрованої податкової накладної на поставку по якій здійснюється оплата;

- по накладній № Т18103100000002 від 31.10.2018 на суму 157934 грн 02 коп.: 80%, а саме 126347 грн 22 коп - 01.02.2019, решта 20 % - протягом 94 календарних днів з дня отримання товару, за умови зареєстрованої податкової накладної на поставку по якій здійснюється оплата.

Оскільки ні позивачем, ні відповідачем не подано суду доказів реєстрації податкових накладних строк оплати 20% вартості поставленого товару суд встановити не взмозі.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на момент прийняття рішення суму основного боргу відповідачем погашено в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжних доручень, поданих суду відповідачем, частина боргу, що становила 340000 грн 00 коп. сплачена останнім на користь позивача до відкриття провадження у даній справі. За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 340000 грн 00 коп. Відтак, в позові в цій частині слід відмовити.

Інша частина основного боргу, що складала 460000 грн 00 коп. сплачена відповідачем на користь позивача після відкриття провадження у даній справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, у п. п. 3.12, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів та підтверджено обома сторонами сума боргу у розмірі 460000 грн 00 коп. сплачена відповідачем на користь позивача після відкриття провадження у справі.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (п. 3 ст. 231 ГПК України).

Враховуючи наведене, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Однак, незважаючи на повне погашення суми основного боргу мав місце факт порушення відповідачем зобов`язань в частині строку оплати.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд вважає за необхідне вказати на те, що при перевірці розрахунків 5 % річних та пені судом взято до уваги наступне.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили факт існування боргу станом на 03.02.2019 в сумі 1190951 грн 00 коп., як про це вказує позивач у своєму розрахунку. Відтак, суд не може встановити момент, коли виник такий борг, певні календарні дати, коли мали місце часткові проплати, як наслідок і чіткі періоди прострочення.

Оскільки матеріали справи містять докази проплати боргу на суму 880000 грн 00 коп, то суд саме з цієї суми може визначити певні періоди прострочки та провести відповідні розрахунки.

Крім того, беручи до уваги п. 5.1.1 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) суд здійснює розрахунки 5 % річних та пені тільки на 80 % суми боргу, оскільки докази реєстрації податкових накладних в матеріалах справи відсутні, відтак і неможливо встановити момент оплати решти 20 % суми боргу.

При цьому суд вважає за необхідне вказати на те, що позивач вправі самостійно визначити періоди прострочки (зменшити такі періоди), не виходячи при цьому за допустимі межі, встановлені нормами законодавства.

Що стосується заявленої вимоги про стягнення пені, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідно п. 5.1.1 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 5 % річних від простроченої до оплати суми.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Оскільки позивачем не обґрунтовано суму боргу, на яку нараховано пеню, а також періоди прострочення, суд при розрахунку пені взяв до уваги наступне.

Сума боргу - 880000 грн 00 коп. (на яку можливо провести нарахування) виникла в результаті несвоєчаного погашення заборгованості по накладних: №Т18101600000014 від 16.10.2018 на суму 992017 грн 03 коп. (722065 грн 98 коп. - борг, на який проведено розрахунки по вказаній накладній): 80% - 577652 грн 78 коп. та №Т18103100000002 від 31.10.2018 на суму 157934 грн 02 коп. (80% - 126347 грн 22 коп.)

За розрахунком суду розмір пені становить 115408 грн 36 коп.: за період прострочення з 18.01.2019 по 18.07.2019 (по накладній № Т18101600000014 від 16.10.2018 на суму боргу (80%) - 577652 грн 78 коп.) та за період прострочення з 02.02.2019 по 02.08.2019 (по накладній № Т18103100000002 від 31.10.2018 на суму боргу (80%) - 126347 грн 22 коп.)

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання, а договором сторони передбачили інший розмір процентів, він повинен сплатити суму боргу з урахуванням 5 % річних від простроченої суми.

За наслідками розрахунку, проведеного судом на суму боргу 880000 грн 00 коп. (таку суму боргу судом взято до уваги при розрахунку, з підстав наведених вище) 5 % річних становить 18046 грн 85 коп., зокрема: за період прострочення з 03.02.2019 по 09.08.2019 (по накладній № Т18101600000014 від 16.10.2018 на суму боргу (80%) - 577652 грн 78 коп.) та за період прострочення з 03.02.2019 по 09.08.2019 (по накладній № Т18103100000002 від 31.10.2018 на суму боргу (80%) - 126347 грн 22 коп.). Оскільки суд не вправі виходити за межі заявлених вимог, в тому числі за межі строків, визначених позивачем, судом взято до уваги саме такі періоди прострочки.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємництво здійснюється на власний ризик, при цьому відповідний ризик може бути зумовлений не лише суб`єктивними, тобто залежними від волі суб`єкта господарювання, чинниками, а й такими факторами (обставинами), які виникають (настають) з об`єктивних, незалежних від нього причин.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, а сторонами підтверджено факт порушення зобов`язань стосовно своєчасності сплати вартості отриманого товару.

Умовами договору сторони погодили можливість нарахування як пені, так і 5 % річних.

Так, приписами ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідач не навів підстав, які б слугували зменшенню розміру штрафних санкцій.

Наведені відповідачем факти про переговори сторін та попередню домовленість про те, що позивач відмовиться від нарахування пені та 5 % річних у разі сплати відповідачем основного боргу не беруться судом до уваги, враховуючи те, що відмова від позову (відмова від пені та 5 % річних) є правом, а не обов`язком позивача.

Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Як вказують ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України).

Таким чином, на підставі наведеного позов підлягає частковому задоволенню: в частині стягнення 115408 грн 36 коп. – пені та 18046 грн 85 коп. – 5 % річних позов слід задоволити, в частині стягнення основного боргу в сумі 340000 грн 00 коп., пені в сумі 13980 грн 88 коп та 5 % річних в сумі 224 грн 18 коп. – відмовити; в частині стягнення основного боргу в сумі 460000 грн 00 коп. – провадження у справі закрити.

Вирішуючи питання розподілу судового збору між сторонами судом взято до уваги правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, які визначено Законом України "Про судовий збір".

Стосовно розподілу судового збору, в частині закриття провадження у справі (щодо частини суми основного боргу): як вказує п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Питання повернення судового збору позивачу судом не розглядається, оскільки матеріали справи не містять відповідного клопотання.

Стосовно розподілу судового збору, в частині прийняття рішення по суті заявлених вимог: згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стосовно закриття провадження у справі: судовий збір в сумі 6900 грн 00 коп. підлягає поверненню позивачу за його клопотанням; 5313 грн 08 коп. - судовий збір слід залишити за позивачем; 2001 грн 83 коп. - судовий збір покласти на відповідача.

Оскільки відповідач сплатив судовий збір в сумі 7107 грн 45 коп. на користь позивача, згідно платіжного доручення № 335 від 20.09.2019, то підстави для примусового стягнення з ТОВ "Росан-Агро" судового збору у суду відсутні.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" про стягнення заборгованості в сумі 947660 грн 27 коп., з яких 800000 грн 00 коп. - основний борг, 129389 грн 24 коп. - пеня, 18271 грн 03 коп. - 5% річних – задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" (с. Підгороддя, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77023; ідентифікаційний код 30425351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" (вул. Кондратенка, 6А, Київський район, м. Полтава, Полтавська область, 36009; ідентифікаційний код 32081777) 115408 грн 36 коп. (сто п`ятнадцять тисяч чотириста вісім грн 36 коп.) – пені та 18046 грн 85 коп. (вісімнадцять тисяч сорок шість грн 85 коп.) – 5 % річних.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення основного боргу в сумі 340000 грн 00 коп. (триста сорок тисяч грн 00 коп.), пені в сумі 13980 грн 88 коп. (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят грн 88 коп.) та 5 % річних в сумі 224 грн 18 коп. (двісті двадцять чотири грн 18 коп.) – відмовити.

В частині стягнення основного боргу в сумі 460000 грн 00 коп. (чотириста шістдесят тисяч грн 00 коп.) – провадження у справі закрити.

Судовий збір в сумі 5313 грн 08 коп. (п`ять тисяч триста тринадцять грн 08 коп.) – залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31.12.2019

Суддя Т. В. Стефанів