Рішення № 8673829, 25.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2010 р. Справа № 37/22-10

вх. № 529/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Клочко В.С. за довіреністю № б/н від 02.01.2008 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ

до ВАТ " Федорівське ", с. Федорівка

про стягнення 120288,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Федорівське" про стягнення з відповідача на користь позивача 352 462,80 грн. основного боргу, 12 075,47 грн. пені, 17 651,57 грн. 30% річних, 3 172,17 грн. інфляційних витрат, 70 492,56 грн. штрафу та 17 000,00 грн. адвокатських витрат.

Сторони до початку судового засідання призначеного на 18.03.2010 р., через канцелярію господарського суду 18.03.2010 р. за вх. № Д295, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була прийнята та задоволена.

Позивач, через канцелярію господарського суду 04.03.2010 р. за вх. № 4152, надав заяву про збільшення позовних вимог, яка господарським судом залучена до матеріалів справи.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог позивач просить суд провадження у справі щодо стягнення із Відкритого акціонерного товариства "Федорівське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" 352462,80 грн. основного боргу за договором № СЖ-09/21-6 купівлі –продажу на умовах відстрочення платежу від 20.03.2009 року припинити у зв’язку із її повним погашенням; стягнути з відповідача на користь позивача 16361,58 грн. пені, 23917,72 грн. 30% річних, 9516,50 грн. індексу інфляції, 70492,56 грн. штрафу та 17000,00 грн. адвокатських витрат. Також, позивач просить суд покласти на відповідача витрати пов’язані з сплатою державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, господарський суд вважав за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

При цьому, позивач в обґрунтування позову вказує на те, що 20 березня 2009 року між сторонами був кладений Договір № СЖ-09/21-6 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу. Відповідно до умов даного Договору та видаткових накладних, виписаних в період дії даного договору, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 704925,60 грн. Однак, відповідач, у порушенні чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору лише частково оплатив Товар у розмірі 133689,10 грн. підтвердженням чого є банківська виписка від 28.09.2009 року. Окрім цього, розмір заборгованості був зменшений на підставі видаткової накладної № РН-КFD0018 від 09.04.2009 року на суму 218773,70 грн. Таким чином, станом на 20 січня 2010 року, тобто на дату подачі позову до суду, заборгованість відповідача перед позивачем згідно Договору № СЖ-09/21-6 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 20 березня 2009 року становила 352462,80 грн. Після 20 січня 2010 року відповідачем за період із 26 січня 2010 року по 22 лютого 2010 року було погашено розмір існуючого боргу у сумі 352462,80 грн. згідно Договору № СЖ-09/21-6 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 20 березня 2009 року у повному обсязі.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 18.03.2010 р. за вх. № 4919, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучено до матеріалів справи. У наданому відзиві відповідач вказував на те, що передача товару від позивача відповідачу на суму 311724,80 грн. була позадоговірною і термін виконання цього зобов'язання на дату подачі позову ще не настав. Відповідач скористався своїм правом, встановленим ст. 531 ЦК України, та виконав свій обов'язок із сплати цієї частини заборгованості достроково. Фактично заборгованість відповідача перед позивачем за договором № СЖ-09/21-6 станом на дату подачі позову становила 40738,00 грн.

У судовому засіданні призначеному на 18.03.2010 року о 10:00 год. було оголошено перерву до 22.03.2010 року о 15:00 год.

Позивач, через канцелярію господарського суду 22.03.2010 р. за вх. № 6421, надав заперечення на відзив, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 22.03.2010 р. за вх. № 5048, надав доповнення до відзиву, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 22.03.2010 року о 10:00 год. було оголошено перерву до 25.03.2010 року о 11:30 год.

Позивач про судове засідання призначене на 25.03.2010 року о 11:30 год. був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне.

20 березня 2009 року між сторонами був кладений Договір № СЖ-09/21-6 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (надалі – Договір). Відповідно до умов даного Договору ним визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (Товару) на умовах відстрочення платежу.

Відповідно до п.2.1 Договору, асортимент Товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного Договору, які є його невід’ємною частиною.

Згідно із п. 2.2. даного Договору, всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Пунктом 3.1. Договору було передбачено, що Товар може передаватися покупцю партіями, а п. 3.2. Договору було передбачено, що Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.6. Договору право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження Товару переходить до покупця після передачі Товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем Товару.

Пункт 5.1. Договору визначав, що покупець (відповідач у справі) здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на Товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначені у національній валюті України в сумі, еквівалентній доларам США за офіційним курсом НБУ на день оплати.

Пунктом 5.3. Договору було встановлено, що оплата Товару проводиться наступним чином:

- 30% від вартості Товару покупцем оплачується протягом трьох робочих днів з моменту поставки товару;

- 20% від вартості Товару оплачується покупцем в строк до 15 вересня 2009 року;

- 50% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 20 листопада 2009 року.

Згідно п. 8.1. Договорів за невиконання або неналежне виконання умов Договорів сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 8.2. Договору було передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Згідно з п. 8.3. Договору, сторони, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного Договору. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даними Договорами, здійснюється протягом п’яти років.

Пунктом 8.4. Договору було передбачено, що покупець (відповідач у справі) у випадку порушення умов оплати вартості Товару, сплачує на користь продавця (позивача у справі) 20% від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до п.8.6. Договору сторони, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати Товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Пунктом 11.1. Договору було передбачено, що Договір діє з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по Договору.

Згідно позову, позивач вказує на те, що відповідач 28.09.2009 року лише частково оплатив Товар у розмірі 133689,10 грн. Окрім цього, розмір заборгованості був зменшений на підставі видаткової накладної № РН-КFD0018 від 09.04.2009 року на суму 218773,70 грн. За таких обставин позивач вказував на те, що станом на 20 січня 2010 року, тобто на дату подачі позову до суду, заборгованість відповідача перед позивачем згідно Договору становила 352462,80 грн.

Але, суд зазначає, що дане твердження позивача є помилковим, та станом на дату подачі позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становила 53338,80 грн., оскільки у позовній заяві позивач безпідставно вказує на те, що всі партії товарів, що передавалися відповідачу у 2009 р., передавалися саме відповідно до умов Договору № СЖ-09/21-6 купівлі - продажу від 20 березня 2009 р. згідно з додатком до Договору.

Як вбачається з матеріалів справи за видатковими накладними: № РН-СЖ00006 від 01 квітня 2009р. (престиж-290 29% т.к.с. - кількість 8,0 л) на суму 4838,40 грн.; № РН-СЖ00033 від 05 травня 2009р. (дербі 175, с.к. - кількість 8,0 л, глиацинт в.р. кількість 300,0 л) на суму 40183,20 грн.; № РН-СЖ00055 від 29 травня 2009р. (динго – 80,0 л.) на суму 11980,80 грн.; № РН-СЖ00052 від 26 травня 2009р. (фолікур EW - кількість 540 кг) на суму 206841,6 грн., всього на суму 263844,00 грн., відповідачу був поставлений товар, що не входив до узгодженого додатком до Договору асортименту. Крім того, за видатковою накладною № РН-СЖ00055 від 29 травня 2009р. (реглон супер в.р.к. - кількість 280,0 л) на суму 35280,00 грн. був поставлений товар понад кількості, що була встановлена додатком до Договору. Всього відповідачу був поставлений товар, що не входив до узгодженого додатком договору асортименту, та понад кількості, що була встановлена додатком до договору, на суму 299124,00 грн.

З огляду на вищевикладене господарський суд вважає, що даний товар не був предметом Договору № СЖ-09/21-6 купівлі - продажу від 20 березня 2009 р. у зв’язку з чим його вартість не може бути віднесена до заборгованості відповідача за вказаним Договором.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у Договорі господарський суд приходить до висновку, що станом на момент подання позивачем позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становила 53338,80 грн., вона не була погашена відповідачем і ця сума підлягала стягненню з відповідача на користь позивача.

Однак, відповідачем платіжним дорученням № 860 від 26.01.2010 року на суму 20000,00 грн. та платіжним дорученням № 861 від 27.01.2010 року на суму 50000,00 грн. була погашена вищевказана заборгованість за Договором. Отже, господарський суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 53338,80 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у пунктах 8.2., 8.3. та 8.4. Договору господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума пені у розмірі 1995,91 грн. та сума штрафу у розмірі 10667,76 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з викладеним та враховуючи положення викладені у пункті 8.6. Договору господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума 30% річних у розмірі 2920,85 грн. на користь позивача.

Стосовно стягнення з відповідача суми індексу інфляції господарський суд зазначає, що ці позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до умов Договору позивач убезпечив себе від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції визначивши у Договорі вартість товару у еквіваленті к долару США. Крім того, позивачем не доведено суду факту знецінювання долара США, тобто валюти, у еквіваленті якої виражені грошові зобов'язання і по курсу якої відповідно до п.5.2 Договору коригується сума платежу (боргу) за Договором. Разом з цим офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Вищенаведене відповідає правовій позиції ВГС України, що викладена у оглядовому листі ВГС України від 26.07.2002р. №01-8/870.

Щодо стягнення з відповідача 17000,00 грн. адвокатських витрат господарський суд вважає, що ці вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Проте, в матеріалах справи відсутній детальний розрахунок сплачених коштів на підтвердження адвокатських витрат позивача, пов’язаних з розглядом даної справи у розмірі 17000,00 грн.

Крім того, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представником. Договір № 365/12/09 від 21.12.2009 року про надання правової допомоги укладено між ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" та ТОВ "Незалежна юридична компанія", тобто в даному випадку Бонтлаб В.В. приймав участь у справі не як самозайнята особа – адвокат, а як працівник юридичної особи – ТОВ "Незалежна юридична компанія". До того ж, позивачем не надано до суду доказів того, що зазначена юридична особа є адвокатською фірмою у розумінні статті 4 Закону України "Про адвокатуру", тобто зареєстрована у Міністерстві юстиції України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, та те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 689,23 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 34,46 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 533, 549, 611, 625, 628, 629, 632, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Федорівське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" 53338,80 грн. основного боргу за Договором № СЖ-09/21-6 купівлі – продажу на умовах відстрочення платежу від 20.03.2009 року припинити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Федорівське" (62625, Харківська область, Великобурлицький район, село Федорівка, вул. Праці, 1, код ЄДРПОУ 00387177, п/р 26000301813318 в філії "відділення ПІБ у м. Харкові", МФО 351458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" (юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А; фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. Ак. Глушкова, 1, пав. №60, код ЄДРПОУ 25591321, п/р 26008001331921 в АТ „ОТП БАНК" у м. Києві, МФО 300528) – 1995,91 грн. пені; 2920,85 грн. 30% річних та 10667,76 грн. штрафу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Федорівське" (62625, Харківська область, Великобурлицький район, село Федорівка, вул. Праці, 1, код ЄДРПОУ 00387177, п/р 26000301813318 в філії "відділення ПІБ у м. Харкові", МФО 351458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" (юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А; фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. Ак. Глушкова, 1, пав. №60, код ЄДРПОУ 25591321, п/р 26008001331921 в АТ „ОТП БАНК" у м. Києві, МФО 300528) – 689,23 грн. державного мита та 34,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 29.03.2010 р.